Над прірвою між віртуальним і реальним Про вплив соціальних мереж на підліткову психіку

Над прірвою між віртуальним і реальним Про вплив соціальних мереж на підліткову психіку

Над прірвою між віртуальним і реальним

Про вплив соціальних мереж на підліткову психіку

 

Уявити життя без соціальних мереж сьогодні неможливо. Twitter, Instagram, Facebook,Telegramта інші користуються шаленою популярністю серед дорослих та підлітків, бо дають можливість спілкуватися, незважаючи на відстані та мовнібар’єри. Багато людей знаходять друзів за спільними інтересаминавітьпоза межами рідної  країни. Той обсяг інформації, на пошук якого нашим батькам доводилося затрачати в бібліотеках місяці, ми знаходимо за частку секунди, не виходячи з дому. Інтернет  став невід’ємною складовою навчання, праці та відпочинку. Його переваги незаперечні, та водночас соціальні мережі несуть і загрози, замикаючи нас у світі віртуальному в той час, коли в реальному світі твориться справжня жива історія.

Відколи соціальні мережі стали загальнодоступними, фактично всі їхні користувачі стали журналістами, здобуваючи, аналізуючи та розповсюджуючи інформацію. Завдяки цьому ми отримуємо можливість подивитися на одну і ту ж подію під найрізноманітнішими кутами зору. З іншого боку це несе велику загрозу, бо безперешкодний доступ до соціальних мереж, відсутність відповідальності та вміння дуже часто призводять до появи в них неперевіреної, часом і неправдивої інформації. Тому, базуючись на неправдивих даних, підлітки формують неправдиві висновки про події на осіб. Наприклад, мережу Twitterбуло створено для того, щоб поширювати свої думки. Така можливість приваблює передовсім молодь. Окрім спільних інтересів, фільмів та музики, люди можуть заявити про свої переконання, побажання, вступають в дискусії стосовно певних проблем, часто навітьглобальних. Інколи такі дискусії перетворюються в справжні битви інтересів та уявлень, а все через те, що через Інтернет-інформація доходить до нас не завше в повному обсязі, інколи перекрученою, немов у грі «Зіпсований телефон».

А коли неправдиві дані вкидають у соцмережі цілеспрямовано, то таким чином намагаються маніпулювати нашою свідомістю, щоб, коли ми станемо дорослими, схилити нас до потрібного їм вибору під час президентських, парламентських і виборів до органів місцевого самоврядування.

Отож соціальні мережі не тільки допомагають, а й шкодять нам.Окрім допомоги в пошуку інформації, друзів та підтримки зв’язку на відстані з ними та рідними, ми отримуємо добрячу кількість «отрути». Ця «суміш отрути» складається зобразирейтерів — незадоволення від власного життя, яке зазвичай не подібне на «ідеальні» світлини в соцмережах. Різниця між віртуально-ідеальним, яке щодня вбирає в себе підліток із соцмереж, і реальним, з яким він зустрічається вдома, в школі та на вулиці, негативно позначається на його психіці. Переглядаючи несправжні світлини та читаючи нещирі, часто не зовсім правдиві історії, сприймаючи чужу думку надто близько до серця,він може зустрітися з проблемами зі здоров’ям. Це веде спочатку до втрати настрою і частої роздратованості, а згодом -до проблем зі сном та тотальним пригніченням. В цей момент підліток стоїть на тонкій межі між втомленістю, знервованістю та депресією. Хоча депресія серед підлітків в Україні сприймається не достатньо серйозно, вона поступово стає масовим явищем. Прикро, що окрім знущань в Інтернеті, вони отримують насмішки з боку однолітків та дорослих, мовляв, не вигадуй нісенітниць, ти просто хочеш уваги, чи подарунків, чи ...  Наслідками цього можуть бутинервові зриви, падіння активності та рівня уваги, проблеми зі здоров’ям, особливоіз зором,буліміячи анорексія, а внаслідок частих стресів -панічні атаки, неврози та психологічні відхилення. Часто під впливом таких мереж підлітки починають «жити не своїм життям», намагаються наслідувати не зовсім нормальну поведінку та епатувати суспільствоnсвоїми вчинками чи зовнішнім виглядом, а що гірше — закінчують життя самогубством. Лише тоді люди починають усвідомлювати масштаби проблеми. Дослідження факультету психології Ілінойськогоуніверситету, у яких взяли участь майже 500 підлітків, виявило, що соціальний тиск провокує депресію.

На превеликий жаль, в соціальних мережах діють і групи, що продукують небезпечні ігри чи квести, підштовхуючи підлітків і дітей до небезпечних, непередбачуваних , а часом і не нормальних учинків. Ці групи мають ведучих, які дають певні завдання . Завдання можуть бути різними: відрізати собі волосся, вбити кошеня, зробити порізи на тілі тощо. Вони руйнують залишки здорового глузду, і людина перетворюється на апарат дій, керований із зовні. Відмову від виконання завдань організатори не приймають, погрожуючи та шантажуючи учасників гри. Частокінцевою метою цих груп є доведення дітей та підлітків до самогубства.Така хвиля жахливих подій вразила два роки тому не тільки Україну, а й велику частину світу. Гра під назвою «Синій кит» забрала не одне дитяче життя та зруйнувала не одну психіку. Тільки після розголосу та моніторингу ситуації суспільство почало бити на сполох. Та проблему не подолано. Групи, які закликають дітей до самогубства, і зараз продовжують діяти, лише більш замасковано, щоб не набути розголосу. Ще однією небезпекою соцмереж та Інтернету загалом, є велика кількістьможливостей придбати наркотики чи різноманітні психотропні чипсихостимулюючізасоби. Часто їх розповсюджують ті ж групи, що пропагують смерть серед нового покоління.

Щодо спілкування дітей і підлітків між собою та між дітьми і батьками , то воно погіршилося в декілька разів протягом останнього десятиліття. Відверта агресія та неповага входить у звичку. Та, як на мене, є ще більша проблема — ув’язнення всоціофобії – одному із наслідківнадмірного використання соціальних мереж. Через звичку людей «сидіти в Інтернеті», вони відмовляються від звичайного спілкування і соціалізації. У соцмережах вони успішні, красиві, розумні – такі, якими хочуть показати себе суспільству. Та в реальному житті кожен із нас має не тільки позитивні, а й негативні риси, здобутки та невдачі, досягнення та програші. Бо ж, як відомо,Homosapiens- це людина розумна, але ж не ідеальна. Звикнувши до свого вигаданого образу в Інтернеті, підлітки бояться повертатися в соціум до звичайного спілкування, від якого вони все частіше отримують стрес. На мою думку, така поведінка також зумовлена тотальною зацикленістю над своєю зовнішністю і модою... . Соціальні мережі породжують різноманітні комплекси, нав’язані «модними віяннями» в царині б’юті-індустрії, «модними трендами» у фешн- індустрії,«модними тенденціями» в ідеалах людської краси та різноманітними «модними гаджетами», через які діти часто уникають спілкування. В таких випадках потрібна допомога психолога, бо діти й підлітки змушені щодня підтримувати контакт з людьми в школі, а згодом в інших навчальних закладах. Батьки також повинні звертати увагу на поведінку своїх дітей. Якщо дитина проводить весь свій вільний час на самоті і не має друзів, слід неодмінно поговорити та вияснити  причини такої поведінки,  спільно обговорити наслідки, якими загрожує уникання від спілкування з однолітками та іншими людьми.

Усе має свої плюси і мінуси, тому потрібно шукати не тільки рівновагу між часом, проведеним в соціальних мережах та в Інтернеті  і живим спілкуванням, а й рівновагу між сприйняттям ідеалів та реальністю світу загалом. Також, допоки діти не можуть самі адекватно розподіляти свій час, батькам потрібно допомогти їм це робити. Звичайно, самостійність і власний життєвий простір – важлива річ, але потрібно більше часу приділяти звичайному здоровому спілкуванню не тільки в сім’ї, а й у суспільстві загалом. Бо ж, як нам відомо, немає нічого ідеального. Важливо кожному із нас знайти ту «золоту серединку» , яка неодмінно буде приносити нам не тільки задоволення фізичне, а й моральне та психічне. Тож , сама будучи підлітком, можу стверджувати — Інтернет та соцмережі стали мають величезний як позитивний, так і негативний впливи. Тому не раджу нікому зациклюватись лише на віртуальному спілкуванні. Бо людям дуже важливо вести реальний діалог, дивлячись увічі, співчувати та співпереживати, піклуватись про когось та допомагати комусь, радіти та сумувати з кимось. Не менш важливими є й тактильні відчуття —  обійми, дотики, поцілунки, потиски рук, бо ж вони є одними з найважливіших відчуттів у розвитку людини та становленні особистості, яких неможливо віднайти у віртуальному спілкуванні. Тепло та відчуття від реального спілкування ніколи не замінить найцікавішу віртуальну розмову, а віртуальна дружба ніколи не витіснить реальну.

Ми , підлітки, із задоволенням будемо використовувати Інтернет та соцмережі як платформи, що стають у пригоді в будь який момент, але не маємо права допустити їх негативного впливу на наше фізичне та психічне здоров’я. Спілкуймося, радіймо, здобуваймо та ділімося інформацією не тільки віртуально , а й реально.

                                                                          Олександра Шелудько,

учениця Бориславської державної гімназії

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: