ДУМКИ ВГОЛОС! Чому мужі від медицини мають мене за лоха?

ДУМКИ ВГОЛОС! Чому мужі від медицини мають мене за лоха?

Чому мужі від медицини мають мене за лоха?

Що змушує людину кричати? ФІЗИЧНИЙ БІЛЬ!
Що примушує “кричати” душу? НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ!
Що нівелює саму віру в життя? БАЙДУЖІСТЬ!

Промовчати, плюнути, воно тобі потрібне? Так потрібно!
Тому, що несправедливість призвела до фізичного болю на Майдані,
що накопичена байдужість призведе до ще більшого болю!!!

А ВАМ ВОНО ПОТРІБНО?..

ГОЛОВНОМУ ЛІКАРУ ДРОГОБИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ЛІКАРНІ № 1

БІГУНЯКУ ВОЛОДИМИРУ АНДРІЙОВИЧУ

Копія: в.о. МІСЬКОГО ГОЛОВИ ДРОГОБИЧА

МЕТИКУ ТАРАСУ МИХАЙЛОВИЧУ

Копія: інтернет-газета ДРОГОБИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

http://frankovyjkraj.info

ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ

ХОМИНА ІГОРА ЙОСИПОВИЧА

вул. Горішна Брама, 144, м. Дрогобич

тел.роб. +380969538517
skype: serpikoua
serpiko@ukr.net
https://serpiko.info

ШАНОВНИЙ ВОЛОДИМИРЕ АНДРІЙОВИЧУ!
ШАНОВНИЙ ТАРАСЕ МИХАЙЛОВИЧУ!

Користуючись можливістю, висловлюю Вам свою повагу і вдячність за готовність приділити увагу та ознайомитися з цим інформаційним листом.

...15. А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

16. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

17. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!.. (Від Матвія 18:15-17)”

Я свідомо і дослівно привів цитату з Біблії тому, що вважаю, ми уже давно у нашій країні проминули перших два пункти, а з останнього, на мою думку, залишилося кінцеве речення!.. Висновок нехай робить кожна людина, яка буде читати даного листа.

Дуальність нашого фізичного виміру змушує будь-яку людину балансувати на життєвих шальках терезів поміж: добре-погано, жаль-смуток, біль-горе...

Біль увірвався у моє життя неочікувано з криком дружини по телефону: “Мені терпне права половина обличчя та викривляє пальці...” Зрозумівши, що це може бути мікро-інсульт — їхав автомобілем, наскільки було можливим вулицями міста, додому. Через якийсь час ми уже входили у двері приймального відділення міської лікарні м. Дрогобича.

Коли дивишся американські фільми, де чітко та злагоджено працюють сформовані бригади медичних працівників у приймальних відділеннях лікарень, розумієш, наскільки “прогнив цей капіталізм”, що ніяк не може зрівнятися з “світлим майбутнім” уже сьогоднішньої України. Як вішали локшину на вуха українським громадянам “попєрєднікі” різних владних мастей — так і вішають таку ж саму локшину і сучасники! Якщо хто-небудь вважає, що я неправий — заперечуйте, але публічно. Думаю, що почуєте багато цікавого, якщо не знаєте.

На моє запитання до медичної працівниці, яка вийшла з дверей регістратури: “Де мені знайти лікара?” — не зупиняючись, та навіть не поглянувши на мене, невдоволено махнувши жмутом паперів, я почув у відповідь: “Десь там...!”. Уявіть мій стан! Дружині затерпає права сторона обличчя, крутить руку та пальці, а ти не знаєш до кого звернутися? Поглянувши у відчинені двері регістратури — побачив ще одну представницю медицини, яка незворушно дивилася на мене. Повторив теж саме запитання: “Де лікар?” — у відповідь з-за стійки почулося, не пам'ятаю дослівно, подібне до: “На прийомі...”.

Зрозумівши, що я мушу виводити з летаргічного сну медичних працівників, я голосним криком почав вимагати підійти до дружини (яка сиділа у коридорі на кушетці) та вчиняти хоча б якісь дії! Це подіяло — медицина встала на рівні ноги і з таким же самим криком, але уже у мій бік: “Якийсь ненормальний!.. Чому не викликали швидку... Вийди звідси!..” — підійшла до дружини. Мету було досягнуто — перший бар'єр (що я зрозумів уже пізніше) — було подолано. Через якийсь час, пані Леся, повідомила мене, що дружину залишають в лікарні. Мені було запропоновано привезти халат і все, що я вважаю за потрібне (як виявиться пізніше — навіть туалетний папір, мило, горня, ложку, тарілку і т.п. — уже добре, що хоча б не вимагали чистити туалет — після його відвідувань дружиною).

Другий етап — зустріч з лікарем. Тицьнувши пальцем у розгорнутий папір з словами “Підписуйтеся тут!” я побачив перед собою надрукований текст без будь-яких дат та підписів з боку лікара. Я заперечив, що мушу перечитати поки поставлю свій підпис. Це викликало ледь помітне невдоволення, але лікар промовчав. Текст розповідав мені, що я не маю права порушувати лікувальний режим, виконувати вимоги лікара і т.д. (але чому я, а не дружина — я уже не став допитуватися?!). Я поставив свій підпис.

Третій етап — отримання заповітного клаптика паперу, знову без будь-якого підпису, (а я наївний думав, що це фірмовий бланк, рецепт...) з описом ліків, які я повинен придбати та принести інакше, наскільки я зрозумів, процес лікування з місця не зрушить. Також мені було повідомлено, що потрібно проводити комп'ютерну томографію, яка коштує 600 гривень (так ось чому так розквітає аптечний бізнес у нашій країні; американський клондайк відпочиває; поки що ліки куплені першого дня мені обійшлися у 1275 гривень 95 коп.)

Виникає запитання, а якщо людина не купить і не принесе ліки — вступає в силу поставлений підпис про порушення режиму та вимог лікара, щодо лікування???.. Але ж зачекайте, шановні, ви порушуєте Закон!!!

Конституція України. Стаття 49.

Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Другий день лікувальної епопеї розпочався з транспортування дружини (було наголошено, що тільки у лежачому стані) аж у третій будинок (родове відділення) де знаходиться томограф! Я опишу увесь процес цього дійства! Це окремий шедевр лікувального мистецтва у Дрогобицькій лікарні. Але перед цим хочеться поставити запитання: “Який ідіот придумав, щоби розташовувати комп'ютерний томограф у третьому будинку, на досить таки значній відстані від тих людей, які повинні перебувати тільки в лежачому стан?!”.

На заперечення, що неможливо ближче, немає приміщення і т.п. — відповім тому ідіоту, що будь-яка структура повинна організувати роботу так, щоби було зручно персоналу, який проводить дане транспортування, а тим більше для хворої людини в лікарні!

Бажаю Вам, пане головний лікарю лікарні, Вам пане міський голово, якщо прийде ваша черга, виконати це ж саме транспортування, бігати по аптеках з клаптиком паперу, купляти за свої гроші ліки, як виконував усе це я. Дальше усе в деталях.


Отже, мені було повідомлено, що потрібно двоє людей для того, щоби перенести дружину на простирадлі на каталку (так і хочеться опинитися у “загниваючому капіталізмі” де спеціальні ліжка, а не простирадла). Я мовчки взяв дружину на руки та переніс на каталку. Ми почали свій шлях по ліфтах та підземних переходах лікарні. Через якийсь час я з подивом побачив, що ми вийшли з ліфта, який знаходиться біля приймального відділення головного корпусу!? Санітарка побігла шукати водія з машиною, щоби перевозити дружину у інший корпус до місцерозташування томографа. Водій відчинив задні дверцята та мовчки очікував моїх подальших дій. Зрозумівши, що “клієнт не дозріє” — сів у кабіну. На запитання санітарки, хто допоможе мені я відповів, що все зроблю сам. Знову взяв дружину на руки посадив у машину, підняв та поставив поряд з нею ноші вона лягла на них, а я тоді уже поряд поставив каталку. Водій зачинив дверцята і ми поїхали.

У цьому місці я зроблю невеличкий відступ та дозволю собі надати рекомендації Вам, пане головний лікарю, що потрібно зробити для інформування інших “транспортувальників” своїх хворих родичів (я уже маю у цьому досвід, а інші не знають). Пропоную, порадившись з персоналом, розробити докладну інструкцію де усе прописати і видавати на руки під підпис новим “транспортувальникам”! З радістю розташую у рекламному блоку районної інтернет-газети для інформування широкого кола мешканців Дрогобича та Дрогобицького району тому, що дана транспортна процедура проходить у лікарні кожен день (і напевно не один рік), а інші члени суспільства цього не знають. Б'юся в груди, що рекламну кампанію проведу за власний рахунок.

Наступний етап полягав в тому, щоби перевантажити дружину з машини знову на каталку. Це я уже виконав набагато швидше. Рапортую, що на два вузьких т-подібних швелера на досить таки крутих сходах втрапив з першого разу (благо маю права 40 років, та і стаж водіння авто досить великий; про стаж Ваших працівників не знаю — не питав).

Через якийсь час ми досягли кінцевої мети нашої мандрівки — томограф. Звично переношу дружину на стіл томографа і уже не дивуюся отримавши друкований текст (інформація про процедуру КТ та анкету персональних даних) без будь-яких підписів та дати (у мене складається враження, що Ваші працівники або не знають букв та цифр, або ж побоюються ставити ці самі дати та підписи!?). Повідомляю, що мені потрібна копія угоди — помічаю здивований погляд працівниці (я напевне родом з Марсу, що висловлюю такі побажання). На запитання від чийого імені заповняти та підписувати даний “документ” — отримую відповідь: “Пишіть, що хочете!”. Читаю — заповняю, підписую. На запитання медсестри, що з дружиною — уже вона бачить мій здивований погляд, відповідаю: “Звідки я можу знати? Питайте дружину.” Може Ви уже самі розкажете своїм працівникам у тому числі і лікарам, що якщо хворого направляють на обстеження, передають потрібну інформацію про хворого (з усіма заповненими графами та обов'язковим підписом лікуючого лікара) разом з медичним працівником, або ж будь-яким іншим чином?!

Мить істини лікувального процесу — оплата за надані “послуги”. “З вас 580 гривень” — мило посміхається молода дівчина в регістратурі. “Будьте добрі, виписати чек” — відповідаю на фразу дівчини. Посмішка з обличчя зникає: “А чек буде тільки завтра”. Запитую — чому? “Нам потрібно переслати гроші?!” — чую у відповідь. “Прошу надати мені розписку про те, що Ви отримали гроші”. “Я не буду давати ніякої розписки” — відповідає дівчина. “Тоді я не буду платити” — чує у відповідь. Німа сцена з ревізора!

Пропоную дівчині надати мені реквізити фірми і я сам сплачу гроші через свій електронний рахунок. Реквізитів немає (наприклад, у мене всі мої реквізити та телефони прописані на моєму фірмовому бланку! Хоча я не зареєстрований, як юридична особа, а фізична особа-підприємець!). Дівчина кудись дзвонить і пояснює навіщо потрібно надати реквізити та просить мене зачекати певний час. Відповідаю, що повернуся, а тим часом відтранспортую дружину до палати. Увесь процес транспортування вам відомий — тільки проходить у зворотньому порядку.

Навіщо я це все так докладно та з сарказмом описав? Щоби уникнути будь-яких передвиборчих політичних інсцинуацій на дану тему — моя відповідь наступна. Я, Хомин Ігор Йосипович, суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа з 2003 року і по сьогоднішній день. Дана стаття написана мною з власної ініціативи, а не на чиє-небудь замовлення. Я платник податків уже дванадцять з половиною років за місцем реєстрації — тобіш м. Дрогобича (для недовірливих можу надати довідку отриману минулого року з Фіскальної Служби України за підписом головного податківця, що у мене немає заборгованості по сплаті податків).

А тепер запитання до Вас, шановний пане головний лікарю Дрогобицької лікарні №1 Бігуняк В.А., а також до Вас, в.о. міського голови м. Дрогобича Метик Т.М.

1. Чому я повинен сплачувати за ліки та обстеження моєї дружини гроші у Дрогобицькій лікарні № 1 коли медицина у нас БЕЗКОШТОВНА згідно з Конституцією України — пане головний лікарю???

2. Чому з мене беруть гроші за ліки та обстеження дружини у Дрогобицькій лікарні № 1, тим самим порушуючи Закон України, а я у свою чергу виконав свої зобов'язання по сплаті податків за місцем реєстрації — пане в.о. міського голови?

3. Чому я (і не тільки я!) повинен виконувати транспортування своєї дружини за тридев'ять земель для обстеження та наймати ще одну людину тому, що худенька санітарка не зможе собі сама дати раду — пане головний лікарю? Де спеціалізована бригада, яка повинна цим займатися?

4. Чому приватне підприємство “Верус”, яке проводить комп'ютерну томографію зареєстроване у м. Львів і, відповідно, сплачує податки у казну м. Львова, а не м. Дрогобича — шановний пане міський голово?

5. Чому потрібно телефонувати головному лікару у м. Івано-Франківськ за вказаним телефоном (0342)****** у інформаційному листі КТ, якщо під час обстеження КТ виникнуть ускладнення — пане головний лікарю?

Шановні панове! У мене ще є ціла низка цих “Чому?”. Але я надаю вам змогу знайти та вирішити ці проблеми, які ви і тільки ви, повинні вирішити, як КЕРІВНИКИ... Обрані чи призначені — це не важливо!

З повагою. /І. Хомин/

5 вересня 2015 року

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: