Чому мужі від медицини мають мене за лоха?

Що змушує людину кричати? ФІЗИЧНИЙ БІЛЬ!
Що примушує “кричати” душу? НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ!
Що нівелює саму віру в життя? БАЙДУЖІСТЬ!

Промовчати, плюнути, воно тобі потрібне? Так потрібно!
Тому, що несправедливість призвела до фізичного болю на Майдані,
що накопичена байдужість призведе до ще більшого болю!!!

А ВАМ ВОНО ПОТРІБНО?..

ГОЛОВНОМУ ЛІКАРУ ДРОГОБИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ЛІКАРНІ № 1

БІГУНЯКУ ВОЛОДИМИРУ АНДРІЙОВИЧУ

Копія: в.о. МІСЬКОГО ГОЛОВИ ДРОГОБИЧА

МЕТИКУ ТАРАСУ МИХАЙЛОВИЧУ

Копія: інтернет-газета ДРОГОБИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

http://frankovyjkraj.info

ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ

ХОМИНА ІГОРА ЙОСИПОВИЧА

вул. Горішна Брама, 144, м. Дрогобич

тел.роб. +380969538517
skype: serpikoua
serpiko@ukr.net
https://serpiko.info

ШАНОВНИЙ ВОЛОДИМИРЕ АНДРІЙОВИЧУ!
ШАНОВНИЙ ТАРАСЕ МИХАЙЛОВИЧУ!

Користуючись можливістю, висловлюю Вам свою повагу і вдячність за готовність приділити увагу та ознайомитися з цим інформаційним листом.

“...15. А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

16. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

17. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!.. (Від Матвія 18:15-17)”

Я свідомо і дослівно привів цитату з Біблії тому, що вважаю, ми уже давно у нашій країні проминули перших два пункти, а з останнього, на мою думку, залишилося кінцеве речення!.. Висновок нехай робить кожна людина, яка буде читати даного листа.

Дуальність нашого фізичного виміру змушує будь-яку людину балансувати на життєвих шальках терезів поміж: добре-погано, жаль-смуток, біль-горе...

Біль увірвався у моє життя неочікувано з криком дружини по телефону: “Мені терпне права половина обличчя та викривляє пальці...” Зрозумівши, що це може бути мікро-інсульт — їхав автомобілем, наскільки було можливим вулицями міста, додому. Через якийсь час ми уже входили у двері приймального відділення міської лікарні м. Дрогобича.

Коли дивишся американські фільми, де чітко та злагоджено працюють сформовані бригади медичних працівників у приймальних відділеннях лікарень, розумієш, наскільки “прогнив цей капіталізм”, що ніяк не може зрівнятися з “світлим майбутнім” уже сьогоднішньої України. Як вішали локшину на вуха українським громадянам “попєрєднікі” різних владних мастей — так і вішають таку ж саму локшину і сучасники! Якщо хто-небудь вважає, що я неправий — заперечуйте, але публічно. Думаю, що почуєте багато цікавого, якщо не знаєте.

На моє запитання до медичної працівниці, яка вийшла з дверей регістратури: “Де мені знайти лікара?” — не зупиняючись, та навіть не поглянувши на мене, невдоволено махнувши жмутом паперів, я почув у відповідь: “Десь там...!”. Уявіть мій стан! Дружині затерпає права сторона обличчя, крутить руку та пальці, а ти не знаєш до кого звернутися? Поглянувши у відчинені двері регістратури — побачив ще одну представницю медицини, яка незворушно дивилася на мене. Повторив теж саме запитання: “Де лікар?” — у відповідь з-за стійки почулося, не пам'ятаю дослівно, подібне до: “На прийомі...”.

Зрозумівши, що я мушу виводити з летаргічного сну медичних працівників, я голосним криком почав вимагати підійти до дружини (яка сиділа у коридорі на кушетці) та вчиняти хоча б якісь дії! Це подіяло — медицина встала на рівні ноги і з таким же самим криком, але уже у мій бік: “Якийсь ненормальний!.. Чому не викликали швидку... Вийди звідси!..” — підійшла до дружини. Мету було досягнуто — перший бар'єр (що я зрозумів уже пізніше) — було подолано. Через якийсь час, пані Леся, повідомила мене, що дружину залишають в лікарні. Мені було запропоновано привезти халат і все, що я вважаю за потрібне (як виявиться пізніше — навіть туалетний папір, мило, горня, ложку, тарілку і т.п. — уже добре, що хоча б не вимагали чистити туалет — після його відвідувань дружиною).

Другий етап — зустріч з лікарем. Тицьнувши пальцем у розгорнутий папір з словами “Підписуйтеся тут!” я побачив перед собою надрукований текст без будь-яких дат та підписів з боку лікара. Я заперечив, що мушу перечитати поки поставлю свій підпис. Це викликало ледь помітне невдоволення, але лікар промовчав. Текст розповідав мені, що я не маю права порушувати лікувальний режим, виконувати вимоги лікара і т.д. (але чому я, а не дружина — я уже не став допитуватися?!). Я поставив свій підпис.

Третій етап — отримання заповітного клаптика паперу, знову без будь-якого підпису, (а я наївний думав, що це фірмовий бланк, рецепт...) з описом ліків, які я повинен придбати та принести інакше, наскільки я зрозумів, процес лікування з місця не зрушить. Також мені було повідомлено, що потрібно проводити комп'ютерну томографію, яка коштує 600 гривень (так ось чому так розквітає аптечний бізнес у нашій країні; американський клондайк відпочиває; поки що ліки куплені першого дня мені обійшлися у 1275 гривень 95 коп.)

Виникає запитання, а якщо людина не купить і не принесе ліки — вступає в силу поставлений підпис про порушення режиму та вимог лікара, щодо лікування???.. Але ж зачекайте, шановні, ви порушуєте Закон!!!

Конституція України. Стаття 49.

Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Другий день лікувальної епопеї розпочався з транспортування дружини (було наголошено, що тільки у лежачому стані) аж у третій будинок (родове відділення) де знаходиться томограф! Я опишу увесь процес цього дійства! Це окремий шедевр лікувального мистецтва у Дрогобицькій лікарні. Але перед цим хочеться поставити запитання: “Який ідіот придумав, щоби розташовувати комп'ютерний томограф у третьому будинку, на досить таки значній відстані від тих людей, які повинні перебувати тільки в лежачому стан?!”.

На заперечення, що неможливо ближче, немає приміщення і т.п. — відповім тому ідіоту, що будь-яка структура повинна організувати роботу так, щоби було зручно персоналу, який проводить дане транспортування, а тим більше для хворої людини в лікарні!

Бажаю Вам, пане головний лікарю лікарні, Вам пане міський голово, якщо прийде ваша черга, виконати це ж саме транспортування, бігати по аптеках з клаптиком паперу, купляти за свої гроші ліки, як виконував усе це я. Дальше усе в деталях.

Отже, мені було повідомлено, що потрібно двоє людей для того, щоби перенести дружину на простирадлі на каталку (так і хочеться опинитися у “загниваючому капіталізмі” де спеціальні ліжка, а не простирадла). Я мовчки взяв дружину на руки та переніс на каталку. Ми почали свій шлях по ліфтах та підземних переходах лікарні. Через якийсь час я з подивом побачив, що ми вийшли з ліфта, який знаходиться біля приймального відділення головного корпусу!? Санітарка побігла шукати водія з машиною, щоби перевозити дружину у інший корпус до місцерозташування томографа. Водій відчинив задні дверцята та мовчки очікував моїх подальших дій. Зрозумівши, що “клієнт не дозріє” — сів у кабіну. На запитання санітарки, хто допоможе мені я відповів, що все зроблю сам. Знову взяв дружину на руки посадив у машину, підняв та поставив поряд з нею ноші вона лягла на них, а я тоді уже поряд поставив каталку. Водій зачинив дверцята і ми поїхали.

У цьому місці я зроблю невеличкий відступ та дозволю собі надати рекомендації Вам, пане головний лікарю, що потрібно зробити для інформування інших “транспортувальників” своїх хворих родичів (я уже маю у цьому досвід, а інші не знають). Пропоную, порадившись з персоналом, розробити докладну інструкцію де усе прописати і видавати на руки під підпис новим “транспортувальникам”! З радістю розташую у рекламному блоку районної інтернет-газети для інформування широкого кола мешканців Дрогобича та Дрогобицького району тому, що дана транспортна процедура проходить у лікарні кожен день (і напевно не один рік), а інші члени суспільства цього не знають. Б'юся в груди, що рекламну кампанію проведу за власний рахунок.

Наступний етап полягав в тому, щоби перевантажити дружину з машини знову на каталку. Це я уже виконав набагато швидше. Рапортую, що на два вузьких т-подібних швелера на досить таки крутих сходах втрапив з першого разу (благо маю права 40 років, та і стаж водіння авто досить великий; про стаж Ваших працівників не знаю — не питав).

Через якийсь час ми досягли кінцевої мети нашої мандрівки — томограф. Звично переношу дружину на стіл томографа і уже не дивуюся отримавши друкований текст (інформація про процедуру КТ та анкету персональних даних) без будь-яких підписів та дати (у мене складається враження, що Ваші працівники або не знають букв та цифр, або ж побоюються ставити ці самі дати та підписи!?). Повідомляю, що мені потрібна копія угоди — помічаю здивований погляд працівниці (я напевне родом з Марсу, що висловлюю такі побажання). На запитання від чийого імені заповняти та підписувати даний “документ” — отримую відповідь: “Пишіть, що хочете!”. Читаю — заповняю, підписую. На запитання медсестри, що з дружиною — уже вона бачить мій здивований погляд, відповідаю: “Звідки я можу знати? Питайте дружину.” Може Ви уже самі розкажете своїм працівникам у тому числі і лікарам, що якщо хворого направляють на обстеження, передають потрібну інформацію про хворого (з усіма заповненими графами та обов'язковим підписом лікуючого лікара) разом з медичним працівником, або ж будь-яким іншим чином?!

Мить істини лікувального процесу — оплата за надані “послуги”. “З вас 580 гривень” — мило посміхається молода дівчина в регістратурі. “Будьте добрі, виписати чек” — відповідаю на фразу дівчини. Посмішка з обличчя зникає: “А чек буде тільки завтра”. Запитую — чому? “Нам потрібно переслати гроші?!” — чую у відповідь. “Прошу надати мені розписку про те, що Ви отримали гроші”. “Я не буду давати ніякої розписки” — відповідає дівчина. “Тоді я не буду платити” — чує у відповідь. Німа сцена з ревізора!

Пропоную дівчині надати мені реквізити фірми і я сам сплачу гроші через свій електронний рахунок. Реквізитів немає (наприклад, у мене всі мої реквізити та телефони прописані на моєму фірмовому бланку! Хоча я не зареєстрований, як юридична особа, а фізична особа-підприємець!). Дівчина кудись дзвонить і пояснює навіщо потрібно надати реквізити та просить мене зачекати певний час. Відповідаю, що повернуся, а тим часом відтранспортую дружину до палати. Увесь процес транспортування вам відомий — тільки проходить у зворотньому порядку.

Навіщо я це все так докладно та з сарказмом описав? Щоби уникнути будь-яких передвиборчих політичних інсцинуацій на дану тему — моя відповідь наступна. Я, Хомин Ігор Йосипович, суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа з 2003 року і по сьогоднішній день. Дана стаття написана мною з власної ініціативи, а не на чиє-небудь замовлення. Я платник податків уже дванадцять з половиною років за місцем реєстрації — тобіш м. Дрогобича (для недовірливих можу надати довідку отриману минулого року з Фіскальної Служби України за підписом головного податківця, що у мене немає заборгованості по сплаті податків).

А тепер запитання до Вас, шановний пане головний лікарю Дрогобицької лікарні №1 Бігуняк В.А., а також до Вас, в.о. міського голови м. Дрогобича Метик Т.М.

1. Чому я повинен сплачувати за ліки та обстеження моєї дружини гроші у Дрогобицькій лікарні № 1 коли медицина у нас БЕЗКОШТОВНА згідно з Конституцією України — пане головний лікарю???

2. Чому з мене беруть гроші за ліки та обстеження дружини у Дрогобицькій лікарні № 1, тим самим порушуючи Закон України, а я у свою чергу виконав свої зобов'язання по сплаті податків за місцем реєстрації — пане в.о. міського голови?

3. Чому я (і не тільки я!) повинен виконувати транспортування своєї дружини за тридев'ять земель для обстеження та наймати ще одну людину тому, що худенька санітарка не зможе собі сама дати раду — пане головний лікарю? Де спеціалізована бригада, яка повинна цим займатися?

4. Чому приватне підприємство “Верус”, яке проводить комп'ютерну томографію зареєстроване у м. Львів і, відповідно, сплачує податки у казну м. Львова, а не м. Дрогобича — шановний пане міський голово?

5. Чому потрібно телефонувати головному лікару у м. Івано-Франківськ за вказаним телефоном (0342)****** у інформаційному листі КТ, якщо під час обстеження КТ виникнуть ускладнення — пане головний лікарю?

Шановні панове! У мене ще є ціла низка цих “Чому?”. Але я надаю вам змогу знайти та вирішити ці проблеми, які ви і тільки ви, повинні вирішити, як КЕРІВНИКИ... Обрані чи призначені — це не важливо!

З повагою. /І. Хомин/

5 вересня 2015 року