«З ФРАНКОВОГО ДУХА ПЕЧАТТЮ…»

«З ФРАНКОВОГО ДУХА ПЕЧАТТЮ…»

«З ФРАНКОВОГО ДУХА ПЕЧАТТЮ…»

 

СВЯТКУВАННЯ АКТА ЗЛУКИ В ДРОГОБИЧІ ІЗ П’ЯТНАДЦЯТИТИСЯЧНОЮ УРОЧИСТОЮ МАНІФЕСТАЦІЄЮ ОБ’ЄДНАНОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!

 

Цього року вже маємо 101 річницю від дня проголошення Акта Злуки ЗУНР та УНР.Досі зрідка кому відомо, що це історичне свято на Йорданські свята 1919 р. охопило усю Україну, але не тільки тих, хто, крім давньої києвохристиянської традиції у своїй родині традиційно пошановував Тараса Шевченка й Івана Франка, а й представників тих національних громад, які не бажали жити в жодній імперській чи іншій шовіністичній неволі.

Невипадково у 2019 р. вдалося зібрати понад 350 документів до історії ЗУНР на теренах Дрогобиччини, першу частину яких (115 документів 1918—1920 рр.) вдалося опублікувати у спеціальному випуску до сторіччя ЗУНР. Див. про це у: Лазорак Б. «Горожане Дрогобицької Землі! Народе – до збруї» (документи і матеріали до історії ЗУНР Дрогобиччини) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Вип. XXI. – Дрогобич: По́світ, 2019. – С. 9-123).

Серед громад Дрогобича та Дрогобицького району сьогодні також мало відомо кому, як відбувалася українізація Дрогобича та повіту в 1919 р., яке значення мав марш війська під проводом полковника Григорія Коссака, який напередодні Акта Злуки 1919 р. під час Різдвяних свят вітав своїх побратимів, що визволили Дрогобиччину від імперії: «Ви ще гарніше і завзятіше боротись потрафите…» (див. про це у: http://maydan.drohobych.net/?p=50016).

Врешті ми мало читаємо про синів Івана Франка Петра й Тараса, які серйозно долучилися до повалення імперії Габсбургів, а пізніше до боротьби українського народу за Незалежність у 1919—1920 рр. (http://www.istpravda.com.ua/articles/2019/12/19/156744/).

На відміну від маніфестацій, які організовувала Австро-Угорська імперія в Дрогобичі до 1918 р. під загальноцензурним соусом, маніфестація 20 січня 1919 р., яка була присвячена святкуванню Акта Злуки українського народу, фактично відобразила патріотичні настрої та державні підсумки повалення імперії й завершення очікуваної століттями українізації у Дрогобичі та Нафтовій Каліфорнії.

Про масштаби, учасників та значення Акта Злукив Дрогобичі 20 січня (22 за новим стилем) 1919 р. читайте далі…

Опис Свята Злуки в Дрогобичі із філософською проекцією на історичну пам’ять про спадщину Івана Франка. – Дрогобич, 20 січня 1919 р.

«Свято Злуки в Дрогобичи

В понеділок дня 20. січня с. р. відбулось в Дрогобичи всенародне повітове віче для заманіфестованя зєдиненя двох українських держав в одну Українську народню Републику.

Віче випало величаво. Селяне, селянки і робітники з найдальших сіл зявилися з синожовтими і червоними прапорами та множеством таблиць, на яких видніли народом глибоко відчуті і поняті написи «Нехай живе одна Українська Република», «Слава соборній Україні», «Вставай – піднімайся робучий народе», «Проч з гнобителями і тиранами» і т. п.

Народ в числі 15 тисяч заняв ринок. Селяне, робітники, вїйскові і трудова інтеліґенция, всі разом і поруч себе станули, щоби святкувати сей день народного визволення, який усі вони з однаковою тугою вижидали і з рівною завзятостю здобували. Новостю на сім святі була поява відділу українського робітництва, української державної фабрики в Дрогобичи, який прибув під проводом горожанина В. Ратальського зі своїм прапором та Зорганізованим хором.

Точно о год. 12. отворив віче Др. Р. Скибінський. У своїй промові вказав на вікове лихолітте, яке довелось перебути нашому народови, та головно на його мартирольоґію в часі світової війни. Нині впали всі окови і кордони. Встала Україна від Мункачева по Припеть, від Сяну по Кавказ, одна, велика, вільна, народна, без хлопа і пана. На внесенє Др. Скибінського вибрано через аклямацію презідію, до якої увійшлидр. В. Бирчак, Яцьо Олексовський, В. Ратальський і Іван Сороневич.

До голосу прийшов п. Микола Гловяк. Його промова, богата в сильні і наглядні порівнаня і приміри, виголошена могучим й донеслим голосом, з незвичайною дикцією і модуляцією, концентрувалась коло нашого загального домаганя, а саме: як найскорійшого скликаня одного українського парляменту в Київі, який має складатися з представників робучого народу, вибраних дійсно робучим народом.

В імени війска промовив четар Степан Кужіль.

Звернувся він з зазивом до карности і порядку, бо тільки карність і порядок в краю дає нам запоруку побіди над зовнішнім і внутрішнім ворогом. А по сїй побіді заведеться в Державі такий лад, який відповідати ме бажанням народніх мас.

З черги зложив військовий старшина Василь Митчин сердечний привіт дніпровського козацтва для наддністрянського републиканського війска. Кінцеву промову виголосив горожанин Крутій. «Піднявся з небувалою силою, – говорив він, – український народ, сотворив свою державу, а клич най живе одна «Укр. Народня Република» понісся далеко понад і поза Карпати, відродив здавалось завмерлу угорську Україну і викликав в неї горяче бажане зєдинитися з матірними землями. Наша Републнка – се основа і запорука нашої кращої будучности, нашого будучого гаразду. Нехай живе Укр. Народня Република, най живе Директорія, українське війско і весь український народ».

Серед патріотичних окликів, пісень і загального одушевленя сформувався дуже вправно похід, який, перейшовши головними вулицями міста, закінчив се велике свято.

Сподіємося, що перше торжество Української Народної Републики остане в помяти нашого народа, а день 3. січня буде днем щорічного національного свята.

Дивним видається тільки одцо, а саме, що в одну з найкращих хвиль нашого національного буття не згадала Дрогобиччина про найбільшого сина дрогобицької землі, про одного з найвизначнійших Українців, про того, що «все, що мав у житю, він віддав для одної ідеї, горів і яснів, і страждав, і трудився для неї, що здобував поле для нас і стелився в низу, щоби ми буяли на неба», що відучи нас до обіцяної землі сам і знемігся туй перед її воротами.

Чи може тільки Дрогобиччина одна остане позаду, коли вся Україна іде «у мандрівку століть з його духа печатю»?» (Джерело: Дрогобицький листок. – № 8 (16). – 1919. – 23 січня. – С. 2-3).

Репортаж із газети «Нове життя» про Свято Злуки в Дрогобичі, 20 січня 1919 р.:

«Дня 20. січня відбулося всенародне повітове віче для заманіфестовання злуки двох українських держав в одну Українську Народню Республику. Віче випало величаво. Около 15 тисяч людей зібралося на ринку. Промовляли: др. Скибінський, п. Гловяк, чет. Кужіль, старшина Митчин і п. Крутій. Серед патріотичних окликів, пісень і загального одушевления сформувався дуже справно похід, що закінчив се велике свято, перейшовши головними вулицями міста» (Джерело: Нове життя. – 1919. – 30 січня).

 

Богдан ЛАЗОРАК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: