ПЕРШОДЖЕРЕЛА ПРО ДРОГОБИЦЬКОГО ЛИЦАРЯ

ПЕРШОДЖЕРЕЛА ПРО ДРОГОБИЦЬКОГО ЛИЦАРЯ

Untitled.FR11.pdf4

ПЕРШОДЖЕРЕЛА ПРО ДРОГОБИЦЬКОГО ЛИЦАРЯ

 

День 14 травня 1916 р. назавжди увійшов в історію Дрогобича. Тоді площу Ринок заповнили тисячі людей, позаяк відкривали пам’ятник «Лицар в збруї» з нагоди першої річниці визволення Дрогобича і повіту від російських окупантів. Подія набула неабиякого резонансу і широко висвітлювалася у тогочасній пресі. Зважаючи на теперішні суперечки щодо відновлення дрогобицького Лицаря, незайвим буде подати цитати із тогочасних засобів інформації стосовно урочистостей з нагоди відкриття монумента.

 

Часопис «Шляхи» від 30 червня 1916 року

Стаття «Воєнне свято Дрогобиччини» (с. 471)

 

  1. «В річницю визволення дрогобицької землі від російського наїзду відбулося в Дрогобичі відслонення «Збруйного Лицаря». Це пам’ятне свято прибрало всі ознаки величавої маніфестації, в якій дуже численну участь взяло українське населення повіту, виявляючи тим самим національний характер тої промислової області».
  2. «На саме свято явились представники властей: державних, військових, краєвих, а також багато достойників (між ними німецький генеральний консул Гайнце), представники українських товариств, відпоручники громадських рад та січові організації зі своїми прапорами з цілого Дрогобицького повіту».
  3. З промови ініціатора встановлення «Лицаря в збруї», старости Гужковського до народу: «Звертаючись в сторону кількатисячної української громади, в сторону синьо-жовтих прапорів, висказав отсі слова: «Справді ти, український народе, зробив мені незвичайну несподіванку, явившись на цьому торжестві в числі кількох тисяч. Я переповнений радістю, що це торжество стало загальнонародним святом Дрогобицької землі, не чисто офіційним обходом, а народним збором усіх національностей без різниці станів і статі. Ось так і видно, що хоч кохаєте Неньку-Україну, то не менше любите свою Австрійську державу, під прапором якої я вас бачу».
  4. «Опісля виступали ще й інші промовці, відбулося вбивання цвяхів, дефіляда шкільної молоді й українських громад перед старостою Гужковським і генеральним консулом Гайнце та концерт».

 

 

 

Відкриття «Збруйного Лицаря» в Дрогобичі. Підполковник Гужковський

і консул Гайнце серед січовичок.

 

 

Газета «Українське слово» від 17 травня 1916 р.

Стаття «Пам’ятка освободження Дрогобиччини» (с. 1 – 2)

 

 

  1. Окрім цього явилися на торжестві правителі нафтового світу, директори фірм, відпоручники різних українських товариств; в рядах Українців виднілися: о. ігумен Бурдяк, декан К. Федорович, посол д-р Антін Горбачевський (який нарочно приїхав з Відня на відслонення пам’ятника), відпоручники громадських рад, духовенство обох обрядів…»
  2. «Найбільш помітним явищем була участь Українських Січових організацій з кільканайцятьох громад Дрогобицького повіту, що прийшли з синьо-жовтими, малиновими прапорами та австрійськими хоругвами на це народне свято».
  3. «… українці у зайвий раз показали державним властям свій щиро українсько-австрійський патріотизм та відданість Габсбургській династії».
  4. «Після останніх звуків національних гімнів забрав слово п. Ярош, бургомістр Дрогобича… Наприкінці заговорив й по українські ось що: «Братній український народе! Честь і слава тобі за те, що так чисельно явився на цьому святі та приніс в дари вдовам і сиротам й свою лепту».

Те, з якою радістю українське населення Дрогобича зустріло відкриття монумента на площі Ринок – яскраве свідчення ставлення до австрійської влади, що суперечить твердженням деяких істориків, буцімто тогочасна влада гнобила українців. Якби так було, то навряд чи у той пам’ятний, славний День поруч майоріли б українські та австрійські прапори.

Наведені цитати красномовно говорять про тогочасні українсько-австрійські відносини. Вони – свідчення того, що урочистості на площі Ринок 14 травня 1916 р. мають пряме відношення до нашої історії, як, зрештою, й до історії інших спільнот, які тоді проживали у Дрогобичі. Здавна відомо, що нація, яка не шанує свого минулого, позбавлена у майбутньому називатися нацією. Тож докладемо всіх зусиль для відновлення дрогобицького Лицаря – символу доброчинності та перемоги над ворогами! Це особливо актуально у наш час, коли Росія, починаючи з 2014 р., рівно через 100 років після окупації нею Галичини у 1914 р., знову провадить агресію проти України. Як бачимо, історія повторилася. Хтозна, можливо вона подає нам якийсь знак?

 

 

З листа до п. Жулімського з Борислава від 26.04.1916 р.

 

 

  1. «За кілька днів наближається річниця дня, в якім пощастило нашому славному в успіхах війську відбити зайнятий москалями Дрогобич і прогнати ворога, який все нищив та грабував».
  2. «Згадуючи визвольний день, в якому населення, що стогнало під тяжким ярмом варварів, відзискало свободу, а для нашого краєвого промислу повернено назад багаті скарби землі…»

Цитати з листа досить яскраво характеризують російських окупантів під час їхнього панування на наших теренах – з вересня 1914 р. до середини травня 1915 р. Можливо, цей період подобається противникам відновлення дрогобицького Лицаря? Маю надію, що їх не так вже й багато і наш Герой незабаром стане справжньою окрасою площі Ринок і нагадуватиме майбутнім поколінням про наше героїчне минуле.

 

Володимир Садовий

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: