Іван Мазепа – архітектор європейської України

Іван Мазепа – архітектор європейської України

Іван Мазепа – архітектор європейської України

  20 березня 380 років від дня народження Івана Степановича Мазепи (1639—1709), українського гетьмана, видатного українського політичного діяча, дипломата, мецената, борця за незалежність України. Його предками були українські шляхтичі Мазепи-Колединські, вихідці з Барського староства. У ХVІ ст. вони одержали у власність село Мазепинці під Фастовом (де через століття народився майбутній гетьман) та шляхетський герб «Курч».

У XVII ст. родина Мазеп, з якої походило кілька козацьких старшин, дуже шанувалася у Війську Запорізькому. Батько І. Мазепи, Адам-Степан, був одним із сподвижників Б. Хмельницького. Гетьман І. Виговський 1658 р. доручив С. Мазепі очолити посольство до польського короля Яна-Казимира. З 1662 р. С. Мазепа обіймав посаду чернігівського підчашого.

Мати, Марина Мокієвська, походила зі старовинної білоцерківської шляхти. Мокієвська-Мазепина була членом луцького Хрестововоздвиженського православного братства. Пізніше вона пішла у черниці та під іменем Марії-Магделини 1686 р. стала ігуменею київського жіночого Вознесенського монастиря, якою лишалася до смерті.

І. Мазепа дістав досить гарну освіту. Навчався у Київській колегії, потім перейшов на навчання у єзуїтській колегії у Варшаві та згодом на службі при дворі польського короля Яна-Казимира. Король відправив юнака на навчання до Західної Європи. У 1656—1659 рр. Мазепа навчався в університетах Німеччини, Італії, Франції та Нідерландів. Повернувшись до королівського двору у Варшаві, юнака, що знав багато мов, стали використовувати в дипломатичних місіях, які давали змогу знайомитись з українською дійсністю. 1659 р. Мазепа відвіз дипломатичну пошту до гетьмана І. Виговського, 1660 р. – до Ю. Хмельницького, у 1663 р. привіз і вручив гетьману П.Тетері гетьманські клейноди.

У 1663 р. Мазепа повернувся додому, бо занедужав батько. Після смерті батька1665 р. Мазепа отримав посаду чернігівського воєводи, що у той час було виявом найвищої прихильності польського короля.

1669 р. в житті І. Мазепи сталася вирішальна подія: він вступив на службу до гетьмана Дорошенка. Як припускає історик Уманець, Мазепу привабила національна програма Дорошенка, прагнення здобути для України повну незалежність. П. Дорошенко призначив І. Мазепу управителем гетьманського двору. Згодом, у 1674 р., стає членом гетьманського уряду й одним із дорадників гетьмана Дорошенка. У 1674 р. Мазепа тричі їздив із дипломатичною місією до Криму, потрапив у полон до запорожців Сірка. І. Самойлович, гетьман Лівобережної України, наказав отаманові Сірку відпустити Мазепу до своєї гетьманської резиденції – Батурина. Мазепу, як високоосвічену людину (розмовляв польською, російською, татарською, італійською, німецькою, французькою мовами та латиною, глибокий знавець мистецтва), призначили вихователем синів Самойловича, радником гетьмана – генеральним осавулом та послом до Москви. У 1687 р. Мазепу обрали гетьманом України.

Україна лежала в руїні. З могутньої войовничої держави Хмельницького, через 20 років після його смерті, Україна перетворилася на безпорадну жертву внутрішніх чвар, чужоземних вторгнень і поділів між Польщею та Росією. Мазепа в усіх своїх діях залежав від московських царів, які в той час вели завойовницькі війни за вихід до Чорного та Балтійського морів. Вони примусили Мазепу і його підданих брати участь у цих кривавих походах, а також у спорудженні нової столиці – Петербурга та Біломовсько-Балтійського каналу. У болотах російської Півночі та на фронтах Північної війни загинуло багатотисячне українське козацтво і старшини.

За цих умов Мазепа де хитрощами, де лестощами, а де силою свого розуму і багатства відстоював рідну землю і свій народ, закладав підвалини майбутньої України. Він поширює освіту й культуру – основу державності, скеровує значну частину особистих і державних прибутків на розвиток релігійних, культурних та освітніх установ. Завдяки меценатству Мазепи в тогочасній Україні розвинулися архітектура, малярство, гравірування. За нього дерев’яне храмове будівництво майже зовсім припинилося, будувалися величні муровані споруди, було збудовано низку кафедральних та соборних церков у пишному стилі «мазепинського» бароко, для якого було характерне поєднання західноєвропейської архітектури з традиціями старовинного українського народного дерев’яного будівництва. Яскравими зразками є збудовані коштом Мазепи київські собори – Богоявленський та Миколаєвський, розташовані у Братському та Пустинному монастирях.

«Мазепина доба» в архітектурі не обмежувалася лише церковними спорудами. Тоді з’являються перші в Гетьманщині муровані дзвіниці (Софійського та Михайлівського соборів у Києві), фортифікаційні будови (стіни київської Лаври та полтавського Густинського монастиря) та приватні помешкання козацької старшини – «будинки Мазепи» в Чернігові та Києві, «мазепинський» навчальний корпус Академії, будинок друкарні Києво-Печерської лаври, київська міська ратуша, будинок «мазепинського» замку в Батурині.

З величних церков, побудованих Мазепою поза Києвом, слід відзначити Вознесенську церкву в Переяславі (1698), де перебувала відновлена гетьманом єпископська кафедра. Мазепа особисто надіслав до переяславського кафедрального собору коштовні дарунки, зокрема рукописне «Пересопницьке Євангеліє», створене 1556—1561 рр. на замовлення князя Я. Заславського. На ньому складають присягу новообрані Президенти України.

У Єрусалимі, у храмі Гробу Господнього, зберігається «плащаниця», подарована на початку XVIII ст. Мазепою єрусалимському архімандриту Хрисафану, коли той гостював у гетьманській столиці – Батурині. В особливо урочистих випадках цю «плащаницю» кладуть у церковний вівтар під чашу зі Святими Дарами. Вона має вигляд срібної дошки з гравірованою сценою покладання у труну тіла Ісуса Христа.

Як меценат Мазепа доклав чимало зусиль для піднесення статусу Києво-Могилянського колегіуму, який ще 1694 р. отримав дозвіл на більш високий академічний статус. Новий вищий навчальний заклад на честь двох його опікунів – митрополита П. Могили та гетьмана І. Мазепи, отримав назву «Могило-Мазеповіянска академія». Мазепа подарував Київській академії бібліотеку і рідкісне зібрання рукописів. За гетьманування Мазепи на території академії, замість старих дерев’яних будівель, було споруджено муровані Богоявленський храм (1695) та навчальний корпус (1703 р.).

Резиденцією гетьмана Мазепи став старовинний Батурин на Чернігівщині, де на високому пагорбі розташовувався замок, укріплений ровом та валом із дубовими палями.

У 1700 р. розпочалася північна війна – Росія вступила в боротьбу із Швецією і втягнула до неї також Україну. Українські полки цар Петро висилав на далекі фронти. Там вони підпорядковувалися московському командуванню, їм не давали потрібного забезпечення, грабували коней, козаків використовували для фортифікаційних робіт, українське населення російські війська грабували, зневажали. Протимосковські настрої в громадян України наростали, старшина козацька почала вимагати у Мазепи, щоб подумав про майбутнє України. Мазепа робить рішучий крок – залишає у Батурині досить сильну залогу із 23 тисячами козаків та генеральну артилерію з 40 гарматами, а із генеральною старшиною та 4 тисячами запорозьких козаків 28 жовтня 1708 р. прибув до шведської ставки. Перед цим Мазепа виступив із промовою перед старшиною: «Браття, — сказав гетьман, — прийшла наша пора; скористаємось нагодою; віддячимо москалям за їхнє тривале насильство над нами, за всі заподіяні ними жорстокості й кривди, збережемо на майбутнє нашу свободу й права козацькі від зазіхань. Ось коли настає час скинути з себе ненависне ярмо й зробити нашу Україну вільною й ні від кого не залежною…».

У переговорах Мазепи з Карлом Україна мала бути незалежною державою з титулом князівства, з довічною владою гетьмана-князя. Територію її мали творити всі відвойовані від московщини землі, що належали українському народові в давні часи. Україна мала залишатися в союзі зі Швецією…

Дізнавшись про перехід Мазепи на сторону шведів, Петро І наказав Меншикову знищити Батурин. Але Батурин героїчно захищався. Тільки зрада полковника І. Носа, який показав російським військам підземний хід, вирішила долю міста. Батурин було захоплено і спалено, його населення по-звірячому знищено. Руйнування міста були настільки значними, що і через 16 років Батурин стояв пусткою, весь зарослий бур’яном, зі зруйнованими церквами та будівлями.

Остаточний бій між шведами і російськими військами відбувся під Полтавою 8 липня 1709 р. Шведи зазнали поразки. Мазепа разом із Карлом і залишками армії мусили відступити на турецьку територію. 2 жовтня 1709 р. Мазепа помер недалеко молдавського міста Бендери. Тіло гетьмана було поховано у монастирі Святого Георгія в румунському місті Галац…

Розлючений цар Петро І наказав церкві 9 листопада 1708 р. накласти анафему на Мазепу.

В епоху Мазепи Москва та Київ уперше відверто проголосили себе ворогами. Мазепинська Україна закріплювала за собою культурний спадок Русі, спадок «давньокиївського  гуманізму» (Є. Маланюк), чиєю основною суспільною вартістю була індивідуальна свобода як вища форма реалізації християнської етики. Переможна петровська Росія будувала своє суспільство з «подданных» і «холопов». А переможена мазепинська Україна поставала потенційним суспільством громадян.

Мазепинська Україна зробила не просто рішучий, але й вирішальний крок у бік Європи, і саме Європи часу антиабсолютиських революцій. Петровська Росія реалізувала себе в імперській структурі, месіанська концепція якої мала в цілому антиєвропейський зміст.

«Україна була останнім європейським бастіоном політичної традиції, глибоко протипоказаної російському абсолютизмові, а тому й небезпечної для централізованої влади, — стверджує О. Пахльовська, — а саме: традиції республіканської. Ця традиція, що зросла на грунті європейскої культури, стала основою «української ідеї…» Саме завдяки Мазепі стає вперше можливим погляд на Україну як на самостійний суб’єкт історії… З Мазепою вмирає стара Русь, аби відродитись Україною».

Захист віри батьків стає індивідуальним моральним обов’язком і запорукою гідності людини. Крім того, свідомим сином своєї Вітчизни може бути лише освічена людина, що вільно володіє багатогранними інструментами пізнання світу.

Мазепа – перший український політик, який поставив питання про можливість цілковитої самостійності України як держави.

Мазепа  неприйнятний для Росії, як для Росії неприйнятна Європа і загалом демократична система. Тому Мазепа – не просто політик і державний діяч, як вважає О. Пахльовська. Мазепа – живий як ніколи. Це все ще не до кінця прочитана книга української свободи.

 

Костянтин ФЕДЬКІВ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: