Досягнення та промахи Ореста Саламахи

Досягнення та промахи Ореста Саламахи

Досягнення та промахи Ореста Саламахи

 

Минулої п’ятниці з депутатами Дрогобицької районної ради та керівництвом РДА в приміщенні районного народного дому зустрівся народний депутат України Орест Саламаха. Відбулася ця зустріч за кілька днів до початку інвестиційного форуму в Маріуполі, де виступу Президента України Володимира Зеленського аплодували навіть його затяті опоненти.

Річ у тому, що в питаннях залучення інвестицій і спрямування колосальної психічної, інтелектуальної та фізичної енергії українців із сфери пристосування та виживання у сферу творення, думаю, нема великої різниці в поглядах тих, що виступають категорично проти капітуляції й тих, що моляться на формулу Штайнмаєра, немов на новітнього ідола. Тож, коли Орест Саламаха зі старту заговорив про залучення приватних інвестицій та державних коштів для реалізації численних проектів на Дрогобиччині, він також справляв на присутніх дуже добре враження. Будучи членом бюджетного комітету, молодий Саламаха доволі швидко освоївся у цій ролі, й коли від нього почули про залучення до 50 мільйонів гривень на Дрогобиччину, зал схвально відреагував на це. Голова районної ради Михайло Сікора навіть наголосив, що коли він і надалі так працюватиме в цьому напрямку,  то матиме шанс увійти в історію Франкового краю.

Звісно, зал у Дрогобичі не аплодував своєму молодому депутату, як у Маріуполі молодому президенту, навіть тоді, коли він сказав, що веде перемовини з потенційним інвестором для будівництва сміттєпереробного заводу.Та Саламаха, схоже, відчував прихильність присутніх і тримався із впевненістю, витримкою та гідністю до певної межі…

До межі він підійшов, коли депутат Дрогобицької райради Михайло Гук запитав нардепа, чи готовий він піти всупереч партійній лінії, коли вона не збігатиметься з думкою мешканців Дрогобиччини. В мене особисто склалося враження, що до такого запитання він не був готовий, тож і попросив уточнити питання, в яких може виникнути така кардинальна розбіжність.

— Наприклад, у питаннях формули Штайнмаєра та капітуляції, — уточнив Михайло Гук.

— А хто із вас знає, що таке формула Штайнмаєра? – з викликом перепитав нардеп і з рішучим жестом звернувся до депутата Ігоря Голяка. – Ось ви, наприклад, знаєте?

Це був явний дипломатичний прокол недосвідченого депутата. Весь зал сприйняв це запитання як словесний ляпас одному із патріархів усього депутатського корпусу Дрогобиччини. Ігоря Голяка обирають  районним депутатом багато каденцій поспіль, він встиг попрацювати головою райради, має фундаментальну освіту, тож навіть своїм виглядом він продемонстрував, що таке ставлення до нього молодого нардепа йому не подобається.

— А ви особисто знаєте? – відповів запитанням на запитання пан Голяк.

Пан Саламаха почав розповідати, що це – можливість відвести від лінії зіткнення терористичні війська й тим самим зачепив за живе іншого депутата райради Михайла Пріцака – ветерана війни, який нещодавно повернувся зі Сходу.

— А ви там були? – запитав районний депутат парламентаря.

— Ні, не був.

— А я був і бачив, як після нашого відведення росіяни підтягують артилерію. Друже, формула Штайнмаєра добра для будь-кого, але не для Росії. Росії не можна вірити!

У такій ситуації «слузі народу» від Дрогобиччини можна було хіба поспівчувати. Він приїхав сюди не голіруч, а з гарною новиною про кошти на реалізацію цікавих проектів, а його натомість почали діставати формулою Штайнмаєра, нагадавши про звернення до президента з гаслом «Ні, капітуляції!», прийняте на останній сесії райради.

Однак пан Саламаха дав зрозуміти, що звернення депутатів для нього важить не так багато, як вони хотіли б. Набагато більше для нього важить думка мешканців Дрогобиччини.

Пан Михайло Гук відреагував на таку позицію емоційно:

— А ми хто, на вашу думку? Якийсь непотріб?

— Я такого не казав…

— Мене чотири рази поспіль обирають депутатом. Як вважаєте, я презентую думку виборців?

Така заява Ореста Саламахи збурила не тільки пана Гука, а й майже всіх присутніх у залі депутатів. Про свою позицію, що не співпадає з  позицією в цьому питанні нардепа, заявили голова райради Михайло Сікора, депутат Руслан Цеслів та інші.

Мене особисто зацікавила така річ: яким чином пан Саламаха хоче опиратися на думку виборців виборчого округу № 121? Зібрати віче нелогічно, бо на нього зберуться найактивніші з мешканців краю і «Ні, капітуляції!» зазвучить так само голосно, як і в Києві. У Фейсбуці це «Ні!» звучить ще голосніше. Залишається провести соцопитування із хитрими, трохи завуальованими запитаннями або ж – місцевий референдум. У такому разі з’являється надія, що частина виборців із так званого «болота» безпроблемно підтримає цю позицію. Коли я написав про політичне «болото» у Фейсбуці, депутат райради Омелян Стасула обурився, чому я ображаю виборців Дрогобиччини. Мушу нагадати, що термін «болото» придумав не я. Він виник у Франції ще кілька століть тому й відтоді став загальновживаним у країнах розвиненої демократії. Ним визначають політично невизначених людей, що вагаються у своєму виборі, відтак піддаються впливові популізму.Можливо, я помиляюсь, але мене не покидає думка, що орієнтація на «болото» — ознака сучасної загальноукраїнської політики. «Болота» в кожному суспільстві значно більше, ніж пасіонарної частини, ним набагато легше маніпулювати і з його допомогою створювати ілюзію демократії. Та біда «болота» полягає в тім, що нині воно кричить «осанна!», а завтра «розіпни його!» Під час минулих виборів Порошенко переміг передовсім завдяки цьому ж «болоту». Бо ж Революція Гідности була революцією проти олігархату, а в результаті «вільного волевиявлення» президентом обрали олігарха. Звісно, йому забракло сили духу зрубати сук, на якому він сидів, а тим, хто в час виборів кричав «осанна!», забракло можності змусити його до цього. Тому ті, що в 2014 році дивилися на появу Порошенка, як на діло Божого промислу, у 2019 році найголосніше закричали «розіпни його!». Найбільше виборців Зеленського також було із «болота», як і в нашого Саламахи.Як на мене, орієнтуватися на «болото» – не гріх. Гріх ігнорувати пасіонарну частину суспільства. Коли французи, що придумали термін «болото», таким чином «згрішили», з’явились пасіонарії Марат, Дантон і Робесп’єр, і під їхнім проводом «болото» почало проливати кров…

Та повернемось до Ореста Саламахи. На загал, молодий депутат справив непогане враження. Виглядав відносно спокійним і виваженим. За його роботу на благо округу дякуємо, а його дипломатичні проколи наразі спишимо на брак політичного досвіду.

Іван ШВЕД

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: