Чому я підтримую Михайла Сікору?

Чому я підтримую Михайла Сікору?

Чому я підтримую Михайла Сікору?

Чому я підтримую Михайла Сікору? Тому, що багато років його знаю як серйозного керівника району, який багато років сумлінною працею приносить користь нашому району, краю та небайдужий до того, що діється в державі. З початку російської агресії активно допомагав Збройним Силам України і конкретно військовослужбовцям нашої частини під час відправки військовослужбовців на фронт.

Коли ми відзначали день частини організував поїздку в зону виконання бойової операції. З концертом Заслуженої хорової капели ім... Георгія Майбороди ми проїхали всі наші підрозділи від Луганської області до Маріуполя. Там він безпосередньо зустрічався з нашими військовослужбовцями та надавав їм всіляку допомогу. Завдяки йому для них придбали 300 комплектів посуду, виділені кошти для ремонту приміщень. Це людина відповідальна, з чіткими політичними переконаннями, патріот України. На мою думку, це найкращий кандидат від нашого краю до Верховної Ради, який не просто хоче, а й може зробити добро для держави і Дрогобиччини.

Пригадую початок 2014 року, коли розбурханий революційний натовп рушив до нашої частини. Михайло Сікора та Роман Курчик, який виконував обов’язки міського голови Дрогобича,  прийшли, щоб попередити нас. Що робити? Я сам вийшов до розлючених людей. З натовпу чулося: «Ми знаємо, що ви отримали наказ їхати на Київ розганяти Майдан!» Кажу їм: «Люди, я сам родом із Тернопілля і також поїхав би на Майдан, якби не був зв’язаний військовим обов’язком!» Приблизно годину мав із ними бесіду. Натовп вирував, жінки кричали, кілька захмелілих чоловіків підстрибували і рвались до частини. Кажу до них: «Буду говорити по-чоловічому. Кулаками!» Жінки кричать: «Та що ви його слухаєте? Ламайте ворота! В нього в кабінеті – портрет Януковича!» Відповідаю: «Ви ламати нічого не будете! Все зроблене мною та моїми хлопцями. А ви, найактивніша пані ходіть зі мною до кабінету й переконайтесь, що портрета Янцковича в мене нема». Жінка боїться. Пропоную їй взяти із собою подруг. Чоловіки самі хочуть зайти до частини. Жінка тепер уже стримує їх: «Не треба! Ви бачите, що він говорить щиро!» В мене спина мокріє. Хтось кричить: «Давайте заберем у них зброю!» Дивлюся чоловікові в очі: «Для чого тобі зброя?» Той відповідає: «Поїдемо з нею на Майдан!» Не витримую: «А ви чому досі не на Майдані! Ніхто звідси зброї не візьме! Прийде час, коли цією зброєю будемо нашу державу захищати!»

Час, коли наша зброя стала потрібною, настав досить швидко. І ми пішли захищати державу! І виконали свій обов’язок! І продовжуємо його виконувати! Я радий, що в нас тільки один полеглий за весь період війни. Пригадую рік 2014-й, коли відправляли на Схід офіцерів-коректувальників вогню. Завтра треба їхати, а сьогодні ще нема необхідного екіпірування. Між тим, коректувальники – це фактично смертники. Телефоную до одного підприємця – нема нічого, до іншого – так само. Дзвоню до Михайла Сікори: «Я зараз приїду…» Приїхав і привіз бронежилети і каски найвищого ступеня захисту. Ми хлопців одягнули, вони поїхали і повернулися назад  живі і здорові.

П’ять років стали часом великих випробувань, які зараз ще більше згущуються. Ми не маємо права помилитись, бо наші помилки сприятимуть ще більшому реваншу неукраїнських сил, які остаточно угроблять всі ідеали Майдану. Ми повинні це розуміти і не допустити до цього. Тому на виборах закликаю голосувати за людей перевірених випробуваннями на дієвий патріотизм. По нашому округу – за Михайла Сікору!

Командир військової частини А-1108

Григорій ДЕМ’ЯНЧИК

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: