БІЙ ЗА ГОРУ КОБИЛУ: ЩО НОВОГО СЕРЕД ДЖЕРЕЛ?

БІЙ ЗА ГОРУ КОБИЛУ: ЩО НОВОГО СЕРЕД ДЖЕРЕЛ?

БІЙ ЗА ГОРУ КОБИЛУ: ЩО НОВОГО СЕРЕД ДЖЕРЕЛ?

 

Серед останніх досліджень, організованих науковими співробітниками ДІКЗ «Нагуєвичі» та КП ЛОР «ДОЛЯ» (Святослав Шеремета та Остап Козак), є справа щодо вшанування полеглих Українських Січових Стрільців та бійців УГА в Нагуєвичах. Останнім кроком у Нагуєвичах стало відновлення хрестів полеглим на військовому цвинтарі біля церкви Св. Миколая Чудотворця УПЦ у грудні 2018 р., де саме військовий план цвинтаря і став ключовим джерелом для локалізації місця поховань.

Далі пошуки джерел, військових планів та картотек загиблих тривав із перемінним успіхом, щоправда, за останній 2018—2019 рік вдалося віднайти майже усі плани військових цвинтарів у селах Дрогобиччини за період 1916—1918 рр., які стосуються полеглих стрільців та військових інших підрозділів австрійської та російської імперій.

Якщо для сіл Михайлевичі, Рихтичі, Меденичі, Йозефсберг, Верхні Гаї, Стрілки, Новий Кропивник, Ісайї, Підбуж, Солець, Модричі, Уличне, Тустановичі, Східниця та ін. встановлено більш-менш точні відомості про загиблих та місця локації, то щодо полеглих поблизу гори Кобила все ж важко встановити історичну правду.

Сьогодні маємо від 9 до 16 приблизних імен і прізвищ загиблих, але їхні місця поховань досі не локалізовані з усією точністю.

Бій за гору Кобила розпочався із перемінними вилазками ще 4 жовтня 1914 р., однак масові бої розпочалися лише у 20-х числах того ж місяця. Як відомо із спогадів підпоручика фон Валя, який служив при російському генералу О. Каледіну у 12-й кінній дивізії російської імперії, 6 жовтня 1914 р. ще відбувався потужний «Нагуєвицький котел» на території сьогоднішнього плата «Базарище» (територія плата сучасного ФРАНКО-ФЕСТУ). Тому підступи до гори Кобила з цього боку ще не були розвантажені з обох сторін.

У цих боях брала ключову участь Друга сотня другого куреня УСС під командуванням Дмитра Вітовського. Про ці події біля Опаки та Нагуєвич, зокрема, описано у спогадах невідомого січового стрільця, опублікованих у газеті «Діло» за 14.11.1914 р. (https://zbruc.eu/node/30348).

Окрім того, у маловідомому описі маємо кілька цікавих даних про сам бій на горі Кобилі, адже УСС рухалися до неї вже після боїв у Нагуєвичах і Попелях, тобто після 6 жовтня: «…Нам приказано з шкадроноюдраґонів перейти до Опк. [Опаки]. Ідемо в ночи, під гору, лїсом. Дорога з вибоями, як звичайно наші дороги в Галичинї в горах, просто страшна. До Опк. прийшли ми на 11-у годину в ночи, дістали однак зараз приказ перейти до Пп. [Попелі]. В Опк. остав при одній части курінний отаман, а я з одною стежею пішов до Пп. Ми побороли утому і голод і виконали точно даний приказ. По горах над Бр. патролював я цїлий день і стратив сполуку з сотнею, яка мала зібрати ся коло Пп. Вернув я над вечір знов до Опк., нікого там не застав, тому вернув в ночи знов до Пп. Дві ночи і два дни ми не спали, весь час на ногах перебули.

В Пп. сотнї не застав, тут переночував і дігнав її в Ясн. [Ясениці]. З нею пішли ми до Нгв. [Нагуєвич].

На другий день частина сотнї пішла на стежі до поблизьких сїл, а решта хоронила праве крило боєвоїлїнїї в лїсї. Ми заняли своє становище і обганяли ся від козаків і московської піхоти, що заходила нас з заду і з боку. На нашу боєвулїнїю і нас сипнули москалї кулями з машинових крісів. Боєвалїнїяцофнула ся о 12.30 по полудни. Ми самі лишили ся, щоби заслонити боєвулїнїю. Москалї не переставали сипати щедро кулями, але не рішили ся піти приступом. Мої стрільцї щадили стріловину і стріляли розважно та влучно. Москалї не знали, хто є в лїсї і кілько нас є. Доперва о пів до шестоївечером, вже в сумерку подали ся ми за боєвоюлїнїєю, яка була в той час вже в Яск.

Ми прилучили ся після приказу до уланських піхотинців і обсадили гору в Пп. [Попелях], щоби стримати Москалїв так довго, аж полк уланський не переїде на вказане єму місце. Улани переїхали, ми пустили ся горами до Опк. [Опаки]. Два дни знов строга диєта. В Отє прийшов приказ обсадити гору і держати її так довго, доки кавалєрия не передістане ся в потрібнім для неї напрямі. Командант уланських піхотинцїв відступив нам значне число консерв, щоби ми поживили ся.

Ночуємо на горі. Висилаємо часть на стежі. Хто не йде на стежу, може трохи сїсти, але заснути годї. Вітер, мороз, проймаюча холодом мрака не дають задрімати, а огню розложити не вільно.

По такій ночи йдемо на гору Кбл. [Кобилу]. Мрака така, що видно землю лише три кроки перед собою. Кладемо ся в розстрільну і ждемо на ворога, який там десь за опоною мраки до нас зближає ся. По кількох годинах приходить звістка, що низше від нас, але в продовженю нашої розстрільної обсадив гору полк драґонів.

Висилаємо 4 стежі на боки, щоби провірити, де є ворог і як він до нас присуває ся. Під вечер прийшли до нас харчівники з хлїбом, сухарами, тютюном. Розхопили стрільцї принесені припаси в одну мить.

Ночуємо знов на горі в мрацї, студени і дощи. Рано стала мрака ще густїйша, але підняла ся о 7-ій годинї, неначе би її потягнула в гору якась великанська рука. Видимо, що москалї підступають до нас від Опк. [Опаки]. Починає ся стрілянина від правого крила, де драґони. Мрака по якійсь чверти години спливає знов до землї і закриває нам весь вид. Гук московських стрілів стає чим раз сильнїйший.

Видно, що ворог підходить до нас.

Дїлюрозстрільну на три части. Сам стаю на лївімкрилї. Починає ся правильний огонь. Приходить приказ: Держати гору як найдовше! Командант драґонів повідомляє, що зачне відступати своїм правим крилом. Небавом приходить вістка, що він погиб від кулї. Чую крик з долини. Се москалї йдуть приступом на драґонів. Драґони з карабінками без баґнетів відступають. Наші також. Приходить приказ: JungschützenhaltendenFeindauf! Вертаємо на своє становище. Москалї напирали з переду і з правого боку, звідки виперли драґонів. Мої стрільцї стримують приступ москалїв, які є вже на 10 до 15 кроків. Вже стрільцї не стріляють лежачи, але стоять, випружені вперед, і стріляють в москалїв як в стїну. На одного гуцула напало баґнетами двох москалїв. Щоб оборонити ся, замахнув ся крісом, як довбнею, і засягнув москалїв по головах. Се вратувалоєму житє. Але вже наших лягло до пятнайцять. Не можна дальше встояти ся. Є нас, безумовно, за мало. Подаємо ся в діл. По дорозї стрічаю нашого санїтета медика Бровка. Ратує простріленого товариша. В тій хвилї паде сам прошитий кулею. Москалї стріляють на нас сальвами з карабінів, а опісля частують нас також шрапнелями.

Збирають ся мої товариші в долинї і через Злк. [Залокоть] ідемо до Сил. Тут через півтора години становимо після приказу «ослону» машинового крісу, а опісля ще ослону гармат. Дістаю картку від відповідного офіцира на теплу вечеру для цїлогомойоговіддїлу при тій батериї, до котрої будемо придїлені. Страшне болото. Гармати западають по оси, ми прикладаємо до них рук і витягаємо цїлубатерию, що нївзаднї вперед не може рушити ся. До теплої вечері не могли ми однак добити ся і пішли безпроволочно до Тр. Знов прилучено нас до уланських піхотинцїв. Направляємо дорогу у Тр. [Тур'є] до Іс. [Ісаїв]...»

Тобто, як бачимо, цифра 16-ти полеглих підтверджена у спогадах, щоправда, по завершенню боїв довкола гори Кобила та місцевих сіл усе ж викликає серйозні питання, адже військова картографічна комісія 28 вересня 1916 р. уклала докладний план військового цвинтаря у с. Залокоть із кількістю 67 гробів, які містили як осібні, так і масові поховання. Тому цифра похованих у 1914 р. та вшанованих на похованні у 1916 р. є значно більшою Вочевидь, тут поховані не тільки стрільці, але й бійці інших підрозділів австрійської армії, і цілком вірогідно, що й мадярського полку і навіть росіян. Адже після відступу ховали усіх бійців із метою оберігання від розгортання епідемій холери чи тифу.

Протоколи польських ексгумаційних комісій у Опаці та Залокоті свідчать про те, що, окрім парафіяльного цвинтаря чи військового цвинтаря, жодних інших осібних поховань не було у цих селах до 1 листопада 1918 р., а до 1926—1927 рр. усі військові поховання із Опаки та Залокоті були перепоховані до Підбужа на великий військовий цвинтар.

Сьогодні ми публікуємо вперше ці матеріали, а тому прогнозуємо наступний перебіг науково-пошукового дослідження у такому форматі:

  1. Не поспішити встановлювати мартирологи із загиблими у Залокоті чи Опаці до завершення встановлення точних поховань чи імен.
  2. Провести пошукову експедицію у Залокоті по дорозі із Опаки згідно з координатами військового плану австрійської комендатури за 1916 р., а також провести дослідження перепоховань із Залокоті й Опаки у Підбуж.
  3. Локалізувати місце великого військового цвинтаря у Підбужі.

Цілком можливо, що усі герої, які полягли на горі Кобила, були перепоховані на великий військовий цвинтар у село Підбуж, який тоді виконував роль повітового.

Історична пам’ять доби героїки УСС сьогодні вкрай важлива, а тому елементарна похибка може знівелювати загальнонаціональну справу!

Врешті це справа честі, адже серед учасників подій були і сини Івана Франка – Тарас і Петро!

Документи публікуються вперше і є цифровою власністю фондів ДІКЗ «Нагуєвичі».

 

Богдан ЛАЗОРАК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: