Багатостраждальний лицар мусить постати

Багатостраждальний лицар мусить постати

Багатостраждальний лицар мусить постати

Ідея встановлення в Дрогобичі  «Руського рицаря» виникла ще в часи СРСР, і відтоді до неї поверталися не раз. Навіть я на цю тематику відгукнувся кількома статтями. У газеті «Тустань» (№ 1 від 8 січня 1996 р.) була вміщена моя стаття під заголовком «Ще раз про пам’ятник українському рицареві в Дрогобичі». Через десять років знову відгукнувся на його підтримку статтею «Лицар проситься на п’єдестал» («Високий замок» плюс Дрогобиччина» від 17 серпня 2006 р., с.3). Вже скоро виповниться 30 років, відколи триває тяганина з приводу встановлення цього пам’ятника.Суперечки то затихають, то спалахують з новою силою, а віз і нині там.

Думки з цього приводу розділили дрогобичан на два абсолютно протилежні табори. Одні вимагають: стояти! Інші, що, на мою думку, в меншості, категорично «проти»! У нас завжди виходить не як у людей. Спочатку пересваримося, обізвемо одні інших, і лише тоді викристалізується переможець.

Зараз чомусь звертають увагу на тих, хто «проти». Хоча їх менше, та вони активніші. Якби на них не звертали увагу, пам’ятник давно стояв би! Один скритник висловився так: якби вчасно поставили дерев’яний пам’ятник, яким його хотіли бачити прихильники, то він уже встиг би струхнявіти й треба було б встановлювати новий. Небезпідставно наш відомий дрогобицький письменник Андрій Хцюх назвав наш край «країною балакунів». Таким ніщо не вдається, бо в зародку забалакують будь-яку добру справу.

Сторона, що противиться пам’ятнику, виступає навіть проти самої назви «рицар», бо, бачте, це щось не наше, в українців рицарів не було. Невже? Виходить, що пан Володійовський, «уродзоний шляхтич» і перший фехтувальник Польщі, був рицарем! Хто посперечається! А Іван Богун, який мірявся силою та майстерністю в поєдинку з ним, рицарем не був! Але чи міг справжній рицар, уроджений шляхтич, вийти на поєдинок із хлопом? Та ні! Він би просто засік його батогом! А якщо поєдинок відбувся, то обидва були рівними. Рицарями! Та якщо Володійовський – поляк, то хто тоді Богун? Невже не українець, а якесь невизначене чмо! Отож, було українське рицарство! Те, що ніби в того рицаря шолом тевтонський, дає в руки опонентів аргумент називати його чужинцем. Але якщо зараз українець має «Мерседес», то його треба називати німцем? Просто він собі таке авто купив, і нікого це не дивує. А якщо українець колись купив собі шолом чи здобув у бою, то чому це повинно нас так сильно дивувати? Це не аргумент, щоби його принижувати!

Противники також висловлюють думку, що пам’ятник зруйнували самі українці за часів ЗУНРу, хоча незаперечний доказів не наводять. Невже українці цілого повіту в 1916 році збирали гроші на його встановлення, щоби через два роки його зруйнувати! Щось тут не гаразд із логікою. Зруйнували, на мою думку, поляки, але не через тевтонський шолом, а тому, що рицар був «руський».

Якщо вже противникам не подобається слово «рицар», то давайте назвемо його «лицарем», тобто – героєм! А шолом можна замінити на руський, не такий, як на картині Васнєцова «Три богатирі», бо там – татарські шишики, а справжній «руський» із вищим чубком та кольчугою. Так буде краще.

Я – за пам’ятник бронзовий, у повний людський зріст, зі щитом та піднятою рукою з мечем, біля якого має стояти викувана скриня з ручкою та отвором для пожертв. На скрині напис: «Приймаємо датки на добрі справи!» На п’єдесталі назва: «Руський лицар», а нижче – напис українською та латинською мовами: «За честь, за славу, за народ!» З тильного боку треба вказати дату встановлення та прізвище автора скульптури.

Вже давно треба було припинити безплідні дискусії, бо хоч пес гавкає, та віз має їхати. Його треба зрушити й приступити до спорудження пам’ятника в час, коли триває реконструкція площі. До праці!

Петро СОВ’ЯК

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: