Які тренди впливатимуть на наше життя у 2020 році?

Які тренди впливатимуть на наше життя у 2020 році?

Які тренди впливатимуть на наше життя у 2020 році?

 

В останній день 2019 року ми зустрілись із протоієреєм, викладачем Дрогобицької духовної семінарії, відомим богословом отцем Іваном Гаваньом і постаралися, проаналізувавши рік, що минув, заглянути за завісу року прийдешнього.

— Скажіть, отче, які глобальні тенденції, що заявили про себе в 2019 році, впливатимуть на наше життя в році 2020?

— Подивіться на грудень, що минув: побиті сторічні температурні рекорди.Зміни клімату– очевидні, прогнози – невтішні, тавони хвилюють мене не так, як світових ліваків, що починають використовувати погоду у своїх псевдоцілях. До прикладу, лжеборчиню за правду ҐретуТунберг зі Швеції. За ймовірними наслідками зміна клімату подібна до жахливої Другої світової війни, 75-річчя завершення якої людство відзначатиме у 2020 році. Та саме в 1945 році сталася знакова подія, коли Роберт Оппенгеймер випробував ядерну бомбу, яка, за словами отця П’єра де Шардена, стала запорукою того, що більше таких світових воєн не буде. Парадокс: бомба, призначена для знищення людства, стала запорукою миру. Не повного миру, бо люди будуть воювати, поки житимуть (це в природі людській), але глобального протистояння вже не буде. Людство – не самогубець! На тлі отих можливих глобальних змін, які викличе зміна клімату, обов’язково виникне новийОппенгеймер. Уже існує, хоча ми його не бачимо. Це – сучасні технології, які набрали такого потенціалу, що ми не знаємо, як зміниться наше життя навіть у найближчі роки. Не тільки в технічному аспекті, а й у медичному, світоглядному, культурному. Нас чекає страшна в сенсі її величі технологічна революція. Але вона, за аналогією з атомною бомбою Оппенгеймера, буде спасінням від того, до чого довела наша попередня негативна діяльність, яка зараз проявилася не тільки в глобальних змінах клімату.

— Думаєте, технологічна революція та глобальні зміни клімату вплинуть на глобальну політику, яка виробить нові правила співіснування?

— На мою думку, настає кінець звичайній світовій політиці. Час, коли світом управляли політики, минає, натомість приходить час політики як піару чи шоу. Трамп, Борис Джонсон, Володимир Зеленський, творець партії, що прийшла до влади в Італії (також паяц)Пепﳥрілло, шоумен Макрон. На їхньому тлі виділяється хіба Путін, який і надалі занурений назад у політику. Він ще живе тим часом, коли політики все визначали, тому й цікавиться, коли почалася війна, читає лекцію про пакт Молотова-Рібентропа. Путін відстав. Він не може прийняти того, що долю світу надалі визначатимуть технології та шоу, а не звична для нього політика. В його особі я побачив початок програшу старої політики. Правда, цей перехід нелегкий, навіть небезпечний, для багатьох трагічний, але він обов’язково відбудеться.

— А ще які тренди, на вашу думку, впливатимуть у 2020 році на наше життя?

— Не можу не згадати протомос український. Це теж тренд, щоправда, вже церковно-світовий. Церкви починають усвідомлювати себе не за конфесійною ознакою, як це, на жаль, тисячу років тривало в результаті поділу між Константинополем і Римом. Конфесійне означення відходить у минуле. На арену виходить помісне усвідомлення церкви – церкви тут, на місці. Звідси назва – помісна церква. Вся Церква Христова – в цьому місці! Цей тренд подібний до світового тренду технології. Бо що таке держава в сучасному розумінні? Це – нація тут, на місці. Це – середовище, в якому людина, що народилася поляком чи українцем, може відчувати себе поляком і українцем. Це теж новітнє бачення. Зараз основна загроза в Україні полягає в усвідомленні того, чи держава українська – це простір добробуту й облаштування кого-будь чи все-таки середовище, простір, дім, де українець може себе усвідомлювати українцем. Бо добробут можна влаштувати в Польщі чи Америці, хату прекрасну збудувати в Грузії, а усвідомлювати себе українцем можна тільки в Україні. Тенденція 2019 року – теж двояка. З одного боку, можливості ростуть, з іншого – існує небезпека перетворення поняття держави в середовище побутового облаштування. Триває боротьба двох тенденцій – дому як середовища буття українця і середовища облаштування. Вони поки що між собою в антагонізмі. Сподіваємося, що розв’язка настане в 2020 році. 2019 рік у цьому плані непомітний, але він затвердив процеси, які тривають давно і визначатимуть найближче наше майбутнє. Ну й естетика чисел 20-20. Я б наголосив тільки на естетиці, але не нанумерології та магії чисел. Бо це все – дурниця. Ми це вже пережили цивілізаційно. А естетика гарна. Хай ця естетика стане відображенням кращого українського і світового життя.

— А як ви ставитеся до Піфагорового визначення, що числа – це математичні ангели, статичні провідники рухливої свідомості?

— Піфагорова ейфорія пов’язана із відкриттям самих чисел. Відкриття було таким величним, що він прирівнював його до божественного. Насправді число – це вираження інтеліґібельності, телеології світу. Але саме по собі воно не має буття в собі. Це те, що людина може пізнавати й управляти ним, але не поневолюватися числом. Піфагор стояв на стикові поневолення та володіння. А ми вже живемо на рівні володіння. Тому я веду мову про естетику, а не про нумерологію та магію, щоб не було поневолення числами, та бажаю естетики життя на тлі естетики чисел.

— Естетика чисел справді гарна та й новорічні шоу вже вражають, але ми говоримо про тенденцію будівництва такої держави, в якій я себе можу усвідомити українцем, а не просто споглядачем чийогось, хай і гарного шоу…

— Тридцять років тому в нас зародилося протиріччя. З одного боку, держава має бути місцем, де ми можемо почуватись українцями, з іншого – місцем, де можемо облаштувати комфорт у власному домі.У цьому – суперечність. Не маючи можливості збудувати дому, щоб відчути себе людиною, мені важко відчувати себе й українцем. І ота суперечність у 2019 році дійшла до піку з вибором Зеленського. А її (суперечність) треба зняти. Як? Одне за рахунок іншого? Я – українець-аскет, живу впроголодь, але з думкою про Україну. Не вийде! Живу сито, та мені байдуже, що я українець. Теж не вийде! Вихід – тільки в єдності. Тобто російськомовному населенню треба пройнятися тим, що ми – українці у своєму домі, а націоналістам треба збагнути, що Україна – місце, де я можу збудувати свій дім і де мої діти матимуть перспективу для самореалізації. Повторюю: у 2019 році відбулася антагоністична зустріч цих двох тенденцій. Надіюся, що у 2020 році відбудеться їхній синтез.

— Зараз узагалі настає час синтезу. Проблем із пошуком інформації нема. Є необхідність зліпити її в цілісну картину. Чи не так?

— Так, ми живемо в час синтезу, коли на перший план виходить логістика, про яку ми говорили в попередньому інтерв’ю. Це час логістики, час прориву технологічного і час кінця замшілої, побудованої на апломбах нації політики – політики імперської за своєю суттю.До речі, під час нормандської зустрічі зійшлися старі політики й один шоумен. Переміг шоумен. Не тим, що він кращі рішення запропонував. Не міг він запропонувати особливих рішень. Він переміг тим, що стролив старих політиків.

 

Іван ШВЕД

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: