Трагедія, яка нам болить, але чи навчить?

Трагедія, яка нам болить, але чи навчить?

Трагедія, яка нам болить, але чи навчить?

28 серпня, о 02:46 стався обвал у чотириповерховому чотирипід’їздному житловому будинку на вулиці Самбірській у Дрогобичі.

Цегляний будинок був зведений 1960 року та розрахований на 64 квартири. Внаслідок обвалу зруйновано під’їзд з першого по четвертий поверх, пошкодило 3 однокімнатні помешкання та 5 трикімнатних. Повністю зруйновані 4 однокімнатні, 3 трикімнатні та приміщення перукарні на першому поверсі.

Так приблизно звітують про цю жахливу подію ЗМІ. А за цими цифрами та фактами стоїть невимірне людське страждання, спричинене чиєюсь безвідповідальністю…

Телефонний дзвінок прозвучав, наче лязкіт бича. Вдосвіта телефонувала старша донька:

— Чи знаєте, що сталося в будинку, де живе наша Світлана?

— Ти про що? – не встиг договорити, бо мурашки поповзли по шкірі. Світлана – молодша донька, яка після одруження разом із чоловіком Назаром поселилась у будинку № 101 на вулиці Грушевського в Дрогобичі.

— Там цілий під’їзд обвалився, та ви не хвилюйтеся: вони вже в нас… Рухнув не їхній під’їзд.

Згодом я зв’язався із Світланою:

— Розкажи, що сталося.

— Близько третьої години ночі я проснулась від тупого звуку, що супроводжувався дзенькотом розбитого скла. Здавалося, що якась машина врізалась у стовп, і скло від розбитих пляшок посипалось по асфальту. На якусь мить все затихло, та раптом почувся голос немолодого чоловіка: «Рятуйте! Викликайте рятувальників!» А вслід за ним заголосили діти. Плач був таким пронизливим, що я мусила відчинити вікно. Виглянула і вжахнулася: замість одного із під’їздів побачила гору уламків. Стало моторошно і страшно. Це відчуття посилювалося від того, що не могла зорієнтуватися, звідки доноситься дитячий плач – з тої гори уламків чи збоку.

Мені самому стало моторошно, коли уявив величезну купу бетону, цегли, поламаних меблів і побутової техніки, що плаче дитячими голосами. Страшно було подумати, що ці уламки могли покрити рідних і дорогих моєму серцю людей. А що відчували та відчувають ті, чиї діти, батьки, дідусі чи бабусі опинились там?.. А тим часом донька продовжувала:

— Тату, ті люди в сорочках народилися! Неможливо навіть уявити, щоб під цим бетоном та цеглою хтось міг вижити, але рятувальники разом із кількома хлопцями витягували з-під уламків живих людей. Їх відразу ж забирали швидкі. Сирени завивали. На місце події з’їжджалося багато техніки. Я бачила, як розрізавши бетон і зробивши в ньому отвір, витягнули дитину. Вона жила. Тату, то якесь чудо!

Коли я прибув на місце події, тут уже все було огороджено. Сотні людей спостерігали за роботою рятувальників збоку. Серед них були рідні та близькі тих, хто опинився внизу під уламками. Вони молилися. В Інтернеті вже встигли оприлюднити попередню версію трагедії – вибух газу. Та мешканці будинку майже в один голос заперечували її. Зрештою, кожен, хто навіть побічно знайомий із піротехнікою, знає, що будь-який вибух супроводжується ударною хвилею, від якої в дзуски розсипаються шибки навіть у сусідніх будинках. Ударної хвилі сусіди не відчули, вікна залишилися цілими, тож, скоріш за все, причина була в іншому. За деякий час версію вибуху газу спростував і Львівоблгаз. Як одну із версій, почали розглядати перепланування в приміщенні перукарні на першому поверсі. До цього додали зношення конструкцій і навіть підтоплення після зливи.

Тим часом у храмі, що знаходиться поруч із місцем трагедії, мала б розпочатися святкова Літургія. Саме 28 серпня  християни східного обряду відзначають день Успіння Пресвятої Богородиці. Та цього дня церковні дзвони мовчали. Всі дороги до місця трагедії, а відтак і до храму були перекриті поліцією. А як усі потребували молитви! І ті, що загинули під уламками, і ті, кого вдалося врятувати й відправити до лікарень Дрогобича та Львова, і ті численні мешканці Дрогобича, що сподівалися на чудо, бо під горою цегли та бетону ще були люди. За даними, оприлюдненими вранці, з-під завалів витягнули тіла двох загиблих, а семеро шпиталізували. Після опитувань спочатку припускали, що глибше під завалами може перебувати ще троє осіб. Потім заговорили про п’ятьох, серед яких і п’ятирічна дитина. Як усі прагнули, щоби вони залишились живими!

На цю подію відреагував і Президент України Володимир Зеленський. Ось що він написав на своїй сторінці у Фейсбуці: «Цієї ночі в Дрогобичі під завалами під’їзду чотириповерхового будинку обірвалося життя двох людей. У роботах на місці трагедії задіяні всі необхідні сили місцевих рятувальників, кількох людей уже звільнили з-під завалів, з іншими тримають зв’язок мобільними телефонами. Дуже сподіваюся, що всіх вдасться врятувати. Версій поки дві: вибух побутового газу та зношеність дерев’яних перекриттів. На жаль, житловий фонд, особливо в невеликих містах, перебуває здебільшого у незадовільному стані – про капітальний ремонт там не чули ще з радянських часів. Неможливо будувати нову країну, не будуючи чи хоча б капітально не відновлюючи будинки українців. Тому завданням нового уряду буде проведення аудиту всіх житлових будинків по всій країні та розробка у найкоротший термін програми приведення до належного стану старих і зведення нових. Співчуваю родичам загиблих і сподіваюся, що будинки українців ані вдень, ані вночі не руйнуватимуться з жодних причин».

А час спливав швидко, роботи рухались повільно. Рятувальники боялись, що обвали можуть статися й у інших під’їздах будинку. На місце події викликали експертів-будівельників, привозили додаткову техніку. Вся Дрогобиччина була прикута до екранів телевізорів та Інтернету, чекаючи нових повідомлень з місця події.

Та найбільше вразила всіх інформаційна передача Першого національного, в якій один дрогобичанин переконував, начебто з-під завалів надійшло телефонне повідомлення, а це означає, що людина жива і сподівається на допомогу. Ні поліція, ні рятувальники не підтвердили цю інформацію, та її миттєво підхопили не тільки на Дрогобиччині, а й у всій Україні. Та до ночі спроби рятувальників дістатися до тих, що перебувають під завалами, були марними. Пошуково-рятувальна операція тривала цілу ніч. Чуда не сталося. До ранку вдалося розчистити завали та витягнути з-під них тіла загиблих.

Кількість жертв сягнула 8 осіб. Серед них: 4 жінки 44-річного, 64-річного, 79-річного та 80-річного віку. Двоє чоловіків 57-річного та 42-річного віку. А також 21-річна дівчина та 5-річний хлопчик. Начальник департаменту реагування на надзвичайні ситуації ДСНС України Володимир Демчук вважає, що усі померли миттєво. Хочеться вірити, що так і було, позаяк трагедія сталась у день Успіння Пресвятої Богородиці, Яка згідно із християнським ученням, не померла, а просто уснула, щоби прокинутись у тій реальности, де нема ні болю, ні смутку, ні печалі, але життя безконечне. Та смерть цих невинних людей є водночас і вироком нашій халатності, байдужості, захланності. На Дрогобиччині не одну квартиру на першому поверсі перетворили на магазини, кафе, перукарні й не в одній із них, можливо, знесені опорні стіни, відтак їх може чекати теж, що сталося в будинку №101 на вулиці Грушевського в Дрогобичі.

Два дні, 29 і 30 серпня оголошені днями жалоби в усій Львівській області. Це саме той час, коли мусимо задуматися над тим, що і як зробити, щоби подібні трагедії не повторилися…

Іван ШВЕД

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: