Сонце на Верецькому перевалі

Сонце на Верецькому перевалі

ВОГНИК ПАМ’ЯТІ НЕ ЗГАСНЕ

Недільний день видався справді весняним. Сонце дарувало теплінь усім, хто зібрався 17 березня 2019 року  на Верецькому перевалі. Тут  відбулися заходи з нагоди вшанування пам’яті січовиків Карпатської України, які 80 років тому востаннє впали від ворожих куль. Це сталося неподалік від села  Климець, що в Сколівському районі, з одного боку, таселаВерб'яжВоловецького р-ну з боку нинішнього Закарпаття – з іншого. Участь у заході взявголова Львівської обласної ради Олександр Ганущинта перший заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Ростислав Замлинський. Дрогобиччину представляла  делегація, яку очолювали голова Дрогобицької районної ради Михайло Сікора та голова Дрогобицької райдержадміністрації Андрій Шевкенич. Вони поклали до Меморіального комплексу, відкритого 15 жовтня 2017 року,  кошик із живими квітами, дібраними в національних барвах…Численні учасники взяли участь у молитві: чин панахиди за полеглими героями  відправили вісім священнослужителів.  Доречним видається твердження Олександра Ганущина про те, що березневі вибори Президента України повинні явити волю українського народу зміцнити його державотворчі устремління, а не поширювати  бурлескний пошук  «нового курсу» з боку окремих кандидатів. Цю тезу переконливо  продовжив Ростислав Замлинський: «Звертаюся до вас зі словами шани і пам’яті за січовиками Карпатської України, які боролися за свою країну і які були знищені ворогом. Сьогодні ми також виборюємо свій шлях, сьогодні ми також відстоюємо честь нашої країни, свободу та незалежність. Сьогодні боронимо те, що маємо: державу, мову, віру, шлях економічного розвитку. боронимо від нашогоодвічного російського ворога. На цьому шляху ми не є одні, ми є разом усі єдині – з країнами Європейського Союзу і, зрештою, із країнами усього світу.Була проведена непроста робота, але результат, звісно, маємо позитивний: багатотисячна українська армія, перемога дипломатії, можливість розвиватися, будувати дороги, школи, дитячі садки тощо. Це є наш результат роботи та мудре керівництво державою її Президента». Примітно, що оратор п’ять разів виокремив сполуку «ми повинні».«Ми повинні пам’ятати, що пам’ять про тих Героїв, так само як і пам’ять про тих, хто зараз віддає своє життя, боронячи нашу державу на східних теренах, є важливою.Ми повинні розуміти, що ця втрата не є марною, вона – свята, бо вона – на благо нашої держави. Миповинні зробити усе для того, щоб нам не було соромно перед нашими нащадками. Ми повинні – кожен на своєму місці – робити усе можливе для того, щоб наша країна процвітала. Ми повинні гордитися тим, що ми – українці. Ми повинні бути успішними, бо успіх – це наша найголовніша зброя».

І ось пролунали постріли святкового салюту. Стрункі воїни заспівали «Зродились ми великої години». Примітно, що цей текстна параді до дня Незалежності України був 24 серпня 2018 року адаптований до сучасних українських умов і пісня стала відтоді маршем  війська України. Широким відлунням пронеслися слова:

«Велику правду для усіх єдину,

Наш гордий клич народові несе:

Вітчизні будь ти вірний до загину,

Нам Україна вище понад все!»

…Гріло сонце. З-під снігу виблискували ніжні голівки бурштинових пролісків. На думку наверталися рядки Ліни Костенко:
«Нечутно ходить вітер по землі,

Цілує ніжним яблуням долоні.

Які тепер ми добрі і сумні,

Які тепер ми серцем безборонні!»

Ні. І ще раз ні:  ми не маємо права бути сьогодні безборонними, бо однозначно боремося за відновлену Державу, за рідну Мову, за нашу Віру!

 

Микола Зимомря, заслужений діяч науки і техніки України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: