Що не вдалося сказати кандидатам у депутати?

Що не вдалося сказати кандидатам у депутати?

Що не вдалося сказати кандидатам у депутати?

 

Середа, 10 липня, стала найгарячішим днем виборчої кампанії з виборів народного депутата України в одномандатному виборчому округу № 121. Уперше Асоціації сільських і селищних рад Дрогобиччини вдалося зібрати в одному залі більшість кандидатів на депутатський мандат. Було б дивно, якби в такому різношерстому товаристві все пройшло так гладко та вишукано, як на вечері в англійської королеви.

Зустріч відбулася в Дрогобицькому районному народному домі. Її модератором був член виборчкому Володимир Катриняк, хоча мав би бути представник Асоціації. На поважне зібрання прибули шановні пани Алєксєєв, Дяків, Голубіцька, Фідик, Ілик, Задорожний, Кулик, Малихін, Матківський, Мисишин, Піляк та Сікора – люди різні за соціальним статусом, інтелектом, темпераментом і навіть фізичною статурою. Тонкий і підтягнутий Михайло Алєксєєв виглядав явною протилежністю потужному, немов бульдозер, Володимиру Фідику. Проста у своїх висловлюваннях Любов Голубіцька сильно контрастувала з вишколеним Романом Іликом, який сипав науковими термінами, немов із кулемета. Височезний Олександр Мисишин дивився зверху (та не зверхньо) на невисокого Євгена Кулика. Спокійного Богдана Матківського на тлі холеричного Михайла Задорожного можна було сприйняти за флегматика. Надміру вмотивований Іван Піляк поруч із розкутим Йосипом Дяківим здавався наче приплюснутим тягарем відповідальності. Михайло Сікора та Павло Малихін виглядали немов річки Стрий і Сіверський Донець. Одна – швидка, нестримна, темпераментна, інша – плавна, потужна, глибоководна. В такому неоднорідному середовищі можна було очікувати на будь-які сюрпризи, хоча спочатку все відбувалося, на диво, гладко.

Виступ першого кандидата Михайла Алєксєєва був емоційно насиченим. Уродженець сусіднього Стрия розповів історію свого становлення українським націоналістом на Майдані та під час російсько-української війни. Він прибув на зустріч у жовтому піджаку та синіх джинсах, підкреслюючи свої переконання навіть манерою одягатися і тим викликав до себе повагу. Сільські голови не особливо прискіпливо ставились до нього, коли він відповідав на чотири блоки запитань, адресованих головами усім кандидатам. Серед них: ставлення до децентралізації, до медичної реформи, до продажу землі сільськогосподарського призначення та до ремонту доріг.

Любові Голубіцькій теж пощастило. Серед дванадцяти кандидатів вона була єдиною жінкою, тож чоловіки ставились до неї толерантно. Сама ж Любов збудувала свій виступ на вирішенні техногенної проблеми Борислава та прилеглих сіл, згадала й про техногенну небезпеку, що загрожує Стебнику, відтак – і Трускавцю, запевнила, що виступає категорично проти торгівлі сільськогосподарською землею і спокійно вмостилась на своє крісло.

А тим часом на сцену вийшов Йосип Дяків і почав спілкуватися з присутніми вільно та розкуто. Настільки розкуто, що заявив: «Зніму свою кандидатуру на користь того, хто скаже, що виграє вибори…» Несподівано з другого краю столу зметнулась уверх рука: «Знімайте на мою користь! Я навіть не сумніваюсь, що виграю!» Сказав він таким голосом, що аж люстри затряслися. Вся увага враз зосередилась на тому чоловікові – з чорними очима, чорною бородою, в чорному костюмі, але в червоних шкарпетках.

Цього коренастого, напористого чоловіка запросили на сцену після виступу Йосипа Дяківа. Та перед оголошенням зал покинули Михайло Задорожний і Богдан Матківський. Ведучий запевнив, що обидва кандидати мають короткі зустрічі з виборцями й повернуться по закінченні. Згодом присутні зрозуміли, що і Задорожний, і Матківський, покинувши зал, врятували свою психіку від перенапруги. На сцені з’явився не простий кандидат, а професійний співак Володимир Фідик. Коли він запитав гучним голосом, де ті сотні мільйонів, які начебто вибили для Дрогобиччини обласний депутат і нардеп, в усі боки від нього полетіла така сила децибелів, що розлетілося, немов крихке скло, навіть крісло, на якому сидів Павло Малихін. Оператор почав знижувати звук мікрофона, та співак запротестував. Перечити йому ніхто не хотів, бо він уже встиг розповісти як разом із Володимиром Зеленським, коли той ще не був Президентом України, виступав на корпоративах в олігархів. Завершив Фідик словами, що стане нашим «бульдозером» у Верховній Раді та буде створювати однойменну політичну партію.

Після того, як Фідик пройшовся своїм бульдозером по всіх і вся, на сцені з’явився Романи Ілик. На тлі «бульдозера» він виглядав доволі тендітним, говорив врівноважено та спокійно, допоки мова не зайшла про реформу первинної галузі медицини. Його конкурент Михайло Сікора запитав: «Чому не отримує зарплату первинка в районній медицині?» Ілик усе перекинув на районну раду, мовляв, район вирішив об’єднати первинну та вторинну галузі медицини, а не надав автономію всім амбулаторіям і ФАПАм. Якби він це сказав не перед головами сільських і селищних рад, які добре володіють відповідною інформацією, його слова проковтнули б і провели б кандидата оплесками. Та голови знають, що ота «автономізація»  призвела б до смерті більшості ФАПів і навіть частини амбулаторій. Тому зал загудів, зашумів, завирував, голови підняли руки для запитань, але модератор Володимир Катриняк, який за чутками начебто працює в штабі Ілика, різко зупинив усіх, мовляв, час вичерпався. Кандидат у депутати Михайло Задорожний, зважаючи на актуальність теми, запропонував забрати п’ять хвилин у нього, Михайло Сікора погодився віддати навіть десять хвилин, однак Катриняк стояв на своєму. В залі запахло смаженим, і Роман Ілик швидко покинув його, не відповівши й на третину заданих йому запитань стосовно фінансування медицини району та його персональної «допомоги» у вирішенні цих питань.

Михайло Задорожний, який виступав після нього, не намагався бути оригінальним. Він наголосив, що голосуватиме так, як велітиме фракція Європейської Солідарності, якщо тільки позиція партії не буде йти в розріз із засадничими переконаннями. Євген Кулик зосередився на тому, що біда в Україні не у відсутності необхідних законів, а в тому, що їх не виконують. Богдан Матківський розповів про проекти, які вдалося реалізувати через лобіювання інтересів краю в парламенті. Павло Малихін фахово провів паралелі між проблемами та досягненнями Авдіївки, де він працює головою військово-цивільної адміністрації, та Дрогобиччини. Володимир Мисишин, який колись був чемпіоном СРСР з греблі, згодом став відомим бізнесменом і фахівцем у галузі управління, акцентував увагу на тому, що корінь проблем в Україні – у брехні та лицемірстві, які роз’їдають державу і Дрогобиччину. Іван Піляк багато говорив про закордонний досвід у вирішенні сміттєвої проблеми та про ремонти доріг, зокрема, на Східницькому перевалі.

А ось Михайло Сікора, який досягнув емоційної наповненості ще під час дискусій з Романом Іликом, встиг втиснути у свій виступ дуже багато. В економічному блоці питань він акцентував увагу на важливості контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань і можливій реприватизації ПАТ «НПК «Галичина», ПАТ «Полімінерал» та інших підприємств Дрогобича і Борислава. Це важливо, позаяк на наших очах нищиться промисловий потенціал держави, а влада тільки пасивно спостерігає за цим. В екологічній площині головним залишається реалізація програм ліквідації техногенних загроз у Стебнику та Бориславі. В питаннях створення ринку землі він за те, щоби людські паї викуповувала держава, створювала таким чином земельний банк і віддавала землю інвесторам або в оренду, або в користування, та не продавала. На його думку, необхідно створювати привабливий інвестиційний клімат, пропонуючи інвесторам готові інвестиційні майданчики. Пан Сікора запропонував оголосити в Україні рік будівництва доріг не тільки державного чи обласного, а й місцевого значення. В медичній галузі робив акцент на збереженні ФАПів і амбулаторій. Столичні реформатори від медицини не розуміють, що поки швидка доїде, скажімо, до Жданівки, пацієнт може померти.

Розповісти про все докладно не пощастило – модератор зупинив…

Іван ШВЕД

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: