Розуміти справжні інтереси України і їх боронити

Розуміти справжні інтереси України і їх боронити

Розуміти справжні інтереси України і їх боронити

 

Коли настає пора жнив, наші предки гострили свої серпи, коли настає час виборчої кампанії, журналісти «гострять перо» – ставлять незручні запитання кандидатам. Нині наш співрозмовник – голова Дрогобицької районної ради, кандидат у народні депутати-2019 Михайло Сікора.

 

— Пане голово, вас свого часу «в кулуарах» дехто критикував за те, що не поспішали перед другим туром висловити свою підтримку Петру Порошенку, тоді, як усі демократичні сили на Львівщині це зробили раніше за вас. Чому ви зволікали?

— Справді, відчувався певний тиск. А зволікав тому, що, перш, ніж це зробити, вивчав, яке «зло» є справді «меншим». Львівщина бачила цю ситуацію по-своєму, а решта України – по-своєму. І мова не йде лише про Схід, але й про Захід.

Коли виступаєш на підтримку певної політичної сили, береш на себе відповідальність за всю її неконструктивну, м’яко кажучи, діяльність – для цього треба переступити через себе, або ж – отримати певний емоційний поштовх. Таким поштовхом для мене стало необережне висловлювання Зеленського, яке цілком небезпідставно видавалося нам цинічним, позаяк зачіпає національно-релігійні вартості українців.

 

— На вашу думку – чи було якесь здорове зерно у тому безглузді, що величезна частина виборців України ще у першому турі проголосувала за кмітливого шоумена із непевною політичною репутацією?

— Напевно, було. Люди міркували собі так: доки нові бур’яни вкоріняться, вкорінені бур’яни поглушать городину. Отож, треба виполоти вкорінені бур’яни – попри те, що це дасть змогу зійти новим.

Люди боялися ризикувати і хотіли зробити ставку на одного кандидата, що «зламає стару систему», тому критерії вимог до цього кандидата були вкрай заниженими. Крім того, люди вірили рейтингам – так само, як і 2014 року… Їх можна зрозуміти і навіть виправдати, але ситуацію потрібно виправляти, бо вона залишається загрозливою: інерція неприродно високого рейтингу партії Зеленського – це значно більша небезпека для України, аніж його прихід до влади.

 

— Чи згодні ви із поширеною на Львівщині думкою, що попередній Президент був все ж, дещо більш національно свідомим, аніж нинішній?

— Обидва вони національно свідомі представники своєї власної неймовірно багатої і неймовірно впливової нації. Але зараз мова не про національне питання – тим більше, що «його в Україні не існує», як сказав свого часу Євген Червоненко. Мова наразі про інше – відбулися президентські вибори, але вони не принесли жодного покращення – новий президент вартує попереднього. Раніше у парламенті панувала потужна фракція БПП, яка з допомогою «Народного Фронту» захищала інтереси олігархів, зокрема, і того, чиє ім’я вона «з гордістю» носила. Тепер там буде ще більша фракція Зеленського із епатажною назвою «Слуга народу», яка так само захищатиме інтереси олігархів та куплятиме голоси продажних депутатів-мажоритарників у голосуванні за антинародні програми на зразок дозволу на торгівлю землею. У подібних випадках кожен непідкупний патріот, який має цілком реальні шанси пройти до парламенту і здатний продуктивно там працювати, повинен до себе сказати: «Хто, як не ти!».

 

— Таких може виявитися кілька – на одне місце.

— Може виявитися, і виборець має вирішити, кому із них довірити захист своїх інтересів – останнє слово за ним. Набагато гірше, коли виборцю немає з кого вибирати – коли всі кандидати в одному окрузі йдуть до парламенту із егоїстичних міркувань і з хижацькими намірами.

 

— Що означають слова «продуктивно працювати у парламенті?».

— Розуміти справжні інтереси України і їх боронити. Скажімо, стоїть питання про створення ринку землі. Порошенко переконував, що такий ринок – «перша кляса!». Зеленський з ним погоджується. Типовий легковірний народний депутат із благими намірами, який ніколи на землі не працював, з легким серцем проголосує за цей ринок, навіть не здогадуючись, що цим голосуванням поневолює Україну чужоземним «інвесторам». Скупивши землю, вони стануть її монополістами і самі вирішуватимуть, який народ має право на ній жити і – за якими законами чи взагалі без них, а за «поняттями». Як кажуть у таких випадках, добрими намірами дорога до пекла устелена.

 

— Ваше ставлення до популізму?

— У нас це слово звучить як лайливе, хоч таким не мало б бути, бо означає воно: «народники». Тим часом партія популістів у США першою в історії почала захищати природу від хижацького винищення і першою почала захищати інтереси простого народу від жорстокого ставлення великих підприємців. Інша справа, коли йдеться про брехливий популізм. Але політична брехня – завжди велике зло – не залежно від того, пов’язана вона із популізмом, чи не пов’язана. У Конституції України записано: народ є джерелом влади. Тому бідування нашого народу можна вважати антиконституційною ситуацією в країні: неприродно, щоб той, хто є джерелом влади – бідував. Значить він з якоїсь причини чи причин перестає бути таким джерелом. Замість критикувати популізм, виправте таку антиконституційну ситуацію, і популізму в Україні зникне з політичної арени – немає бо потреби захищати те, що вже захищене.

 

— Але ж усі розуміють, що бідний народ вигідний великому бізнесу – заможний робітник не буде виконувати тяжку працю за копійки: дешева робоча сила – одне із основних джерел збагачення олігархів.

— Основні джерела збагачення олігархів: монополізм, офшорні зони, банківські махінації із курсом валют, завищені тарифи для населення. Звичайно, дешева оплата праці – також їм вигідна, але зубожіння народу має й обернений бік медалі – втрачається його купівельна спроможність, що гальмує розвиток економіки…

 

— Стають у пригоді згадані вами монополії.

— До певної міри це так, але – лише до певної міри. Усі розуміють, що монополію легко зруйнувати певним політичним рішенням і тоді дехто муситиме залишитися «біля розбитого корита» – особливо у тому випадку, коли водночас зникне офшорний статус привілейованих компаній і нормалізуються тарифи.

 

— Саме тому й відбувається така запекла боротьба за місця у парламенті?

— Саме так – великий бізнес не хоче випускати зі своїх рук законодавчу владу, яка зробила його представників «живими олімпійськими богами» – за рівнем своєї непідвладності чинному законодавству.

 

— Чи немає тут тавтології?

— Ні, немає. На ділі виходить так, що закони пишуться нібито й для всіх, але – не для деяких. Ці «деякі» стоять над законом, немов не смертні люди, а ангели чи біси – їм можна все, їх не карають навіть за найтяжчі злочини. І мова не тільки про кримінальну відповідальність – вони навіть не втрачають своїх державних високих посад, коли їхні резонансні злочини врешті виявляються. Така ситуація свідчить про те, що чинне законодавство не передбачає системної боротьби із таким свавіллям.

 

— Інтернет переповнений інформацією про «переваги» ринку землі. Стверджують, що його відсутність порушує права людини…

— Хотів би я побачити цю людину, права якої мають таку високу вартість, а обов’язки – ніякої. Натомість Інтернет нічого не пише про права безправного українського народу. Звісно, демагогія – випробувана зброя ошуканців, окозамилювачів, які чорне називають «білим», а біле «чорним» – на догоду  тим, хто щедро оплачує це лицемірство.

 

— Чи може олігарх бути патріотом?

— Він може мавпувати патріотизм – і не більше. Позаяк в іншому випадку не був би олігархом, а чесно займався б великим бізнесом. В усіх цивілізованих державах великий бізнес відділений від влади, а у нас – все навпаки, все, як у «банановій республіці»!

 

— Виходить Петро Порошенко «водить за носа» Львівщину, яка купилася на дрібні ідеологічні подачки, за якими ми не помічаємо масштабної руйнівної роботи?

— Бджоли носять мед до вулика, а шершні – з вулика. Зароблену тяжкою працею валюту заробітчани із Європи везуть в Україну. А олігархи вивозять її в офшори мільярдами, обкрадаючи державу і український народ.

Украдені в України астрономічні гроші – страшний злочин. Китайські закони за подібне карають на горло. А у нас за це – слава і честь!

Украдені в України гроші – боргова яма для держави;

— Не врятовані недофінансованою медициною сотні тисяч людських життів;

— Занедбана національна культура;

— Недофінансована армія;

— Сировинно-придатковий економічний статус України;

— Вирубані вщент ліси;

— Екологічний колапс;

— Не реалізоване молоде покоління;

— Тотальне скорочення чисельності українського народу;

— Життя 95% українців за межею бідності.

Вам цього замало!

 

— Я пам’ятаю, що свого часу Петро Порошенко віддав наказ «зачистити» добровольців в Авдіївці, але військові частини, послані на «зачистку» відмовилися штурмувати добровольчі укріплення (свого часу про це було чимало емоційних розмов «у кулуарах»). Про що свідчить цей випадок?

— Про високий рівень патріотизму української армії. І про деструктивну проросійську діяльність тодішнього президента й головнокомандувача. Всім бо відомо: експансію східного агресора на українські землі зупинили саме добровольці, озброєні національно-свідомими українцями – всупереч політиці П. Порошенка, який не допоміг їм і на копійку – ні з власних коштів, ні з державних.

 

— Можливо, я щось не до кінця розумію, проте наскільки мені відомо, жоден із народних депутатів від Дрогобиччини мало не за три десятки літ не зробив нічого примітного для розвитку Франкового краю. Не приділяли цьому уваги чи не мали уявлення, як це можна зробити?

— Одні не мали уявлення, інші – цим не переймалися. Ще було б добре, якби щось примітне зробили для цілої України – тоді б їм можна було це якось вибачити.

 

— Ви особисто маєте відповідне уявлення? – вибачте за некоректне запитання.

— Коли б не мав, то й програма моя була б іншою – набором загальних фраз, якими завжди захищається винахідливе невігластво. Таких програм у різних кандидатів зі всієї України – хоч греблю гати. Прочитайте мою програму і матимете вичерпну відповідь на своє запитання (Програми кандидата в народні депутати М. Сікори буде опублікованою в одному із наступних номерів нашого часопису. В. К.).

 

— Як відчуваєте – стати нардепом для Михайла Сікори – «стеля» його можливостей?

— Наразі відчуваю, що міг би бути ефективним народним депутатом, а це досить немало, позаяк вимагає ще більше хисту, аніж бути ефективним Президентом України. У деяких випадках Президент здається талановитим навіть тоді, коли зовсім не вміє керувати країною – для нього є достатнім, аби мав один талант – підбирати на ключові посади здібних чесних людей і не допускати у своє оточення свинарчуків, ложкіних та адвокатів Коломойського. Але коли в країні – суцільна корупція, тоді у жадібного керівника виникає спокуса її очолити. І так вийшло, що ми ще не мали досить багато Президентів, проте багато з цих небагатьох очолювали корупційну систему всієї країни. Почалося це з Леоніда Кучми, якого так і не притягнули до відповідальності за те, що «замовив» Гонгадзе. За правління Януковича й Порошенка про це навіть ніхто вже не згадував.

— Як гадаєте, Ющенко та Зеленський – також очолював та очолює?

— Люди, позбавлені належних якостей лідера, ніколи нічого не очолювали де-факто. А статусу де-юре ця «посада» не має.

 

— Якщо фракції Народного Руху України не буде у новому парламенті – з якою політсилою  будете гуртуватися?

— Будемо сподіватися на краще – що вона там все ж, буде. Але не будемо лапати рибу поперед саком.

 

— Кожному кандидатові, що не проходить до парламенту, після виборів буває дуже гірко на душі: затрачені гігантські зусилля, недоспані ночі, – і все намарно! Та ще й сотні тисяч гривен пішли коту під хвіст…

— Сотні тисяч гривен, кажете? Дехто тратить і більше за мільйон доларів. А дехто і кілька мільйонів – якщо депутатська недоторканість йому потрібна кров-з-носа! Звичайно, не всі кандидати є доляровими міліонерами, але, на жаль, до парламенту за мажоритаркою проходить більшість долярових міліонерів…

 

— Думаю, від партій – також.

— Виняток становлять популярні люди, якими партії часто «прикривають» сумні реалії своїх закритих списків – видатні спортсмени, співаки тощо.

 

— До чого я веду – ви можете собі уявити, що не обов’язково виграєте, що переможцем може виявитись хтось інший?

— Ніколи не радію і ніколи не сумую наперед – все може бути – на все воля Того, Хто над нами. Як кажуть бойки: «Стрілець стрілить, а Бог кулі носить».

 

— Майже так само, як сказала Жанна д’Арк: «Воїни будуть битися зброєю, а Бог дасть їм перемогу».

— Одне відомо достеменно: Бог не дає перемоги тому, хто у неї не вірить, а лише її дуже хоче. Тоді така людина звертається за допомогою до іншої сили, а відтак – до підкупу, ошуканства та інших подібних речей, які можуть привести до тимчасового успіху, але колись їй «вилізуть боком».

 

— Чому у парламенті так мало достойних народних депутатів?

— Частково я уже відповів на ваше запитання – у парламент часто приходять люди, які не надаються до відповідної місії. Вони роблять нещасними себе й інших. Себе – тому, що йдуть чужою для себе життєвою дорогою. Згадайте, що відповів Митрополит Андрей Шептицький, коли парафіяни скаржилися йому на недостойних священиків: «Люди добрі – що я можу зробити: Бог призначив їм бути добрими шевцями, шкільними учителями, адвокатами, солдатами в армії, а вони пішли вчитися на священиків!». Так само буває і з народними депутатами та іншими політиками. Спортсмени, наприклад, згодом могли б стати талановитими тренерами. Згадайте реноме чемпіона світу Віталія Кличка – яким воно було до того, як він пішов у політику, і порівняйте з тим, яке він наразі має.

 

— Кажуть, політика – річ брудна. Ви також так вважаєте?

— Політика тут ні до чого – брудним буває політиканство. Політикани втягують невігласів у політиці у свої чорні справи і роблять їх причетними до свого політичного бруду. Хочете приклад: брудні політикани втягнули у політику дилетанта в політиці Святослава Вакарчука. І ось вам перший результат: він не встиг ще створити свою партію де-факто, як уже виступає за ринок землі, не маючи жодного уявлення, які будуть наслідки такого ринку. Свого часу так само одіозна Наталія Королевська втягнула у політику дилетанта в політиці Андрія Шевченка – на щастя, виборець швидко розібрався, чим тут пахне… А футбольним тренером Шевченко став цілком успішним – дещо вже встиг зробити для міжнародного престижу Національної збірної України. Кожен має йти за своїм покликанням.

 

— В ефірі телеканалу «Україна» С. Вакарчук заявив, що виступатиме за легалізацію одностатевих шлюбів. Що скажете на це?

— Скажу, що навіть сама така заява популярного співака – принесе багато шкоди Україні – шляхом деморалізації молодого покоління. Думаю, що тепер жоден християнин – не залежно від того, до якої конфесії він належить – голосувати за «Голос» Вакарчука ніколи не буде.

 

— Тим більше, що Вакарчук пообіцяв виступити за легалізацію наркотика маріхуанна.

— Тим більше.

 

— Як гадаєте, чому така метаморфоза сталася із людиною, яка походить із національно-свідомої української сім’ї?

— Ви забуваєте про відомий прецедент – про Тараса Чорновола, який купився на гроші Януковича – Блудний син

із Євангелія теж мав доброго Батька...

 

— Ваші повноваження як голови районної ради закінчуються із 1 січня 2020 року, чому б вам знову не зайнятися бізнесом?

— Дякую вам за запитання. По-перше, тому, що ви мимоволі видали мою «таємницю»: Михайло Сікора не поєднує заняття бізнесом із виконанням обов’язків голови районної ради – на це у нього б просто не вистачило часу, навіть, якби він ніколи не спав, а працював 24 години на добу…

 

— А як тоді деякі люди примудряються займатися бізнесом і водночас виконувати обов’язки Президента держави?

— Я вам на це питання відповісти не готовий – запитайте у них самих. Думаю, що вони займаються чимось одним, а інше робить хтось – за них.

 

— Ви забули викінчено пояснити, за що мені вдячні за запитання – як там «по-друге»?

— По-друге, до мене зверталося чимало посередників від деяких інших кандидатів, які говорили так само, як ви: «чому б вам знову не зайнятися бізнесом – замість балотуватися?» – у відповідь я натякнув, що особисті рішення вмію приймати цілком самостійно.

 

— Вам пропонували йти в депутати від двох популярних партій. Ви ж вибрали самовисування. Чому так вийшло?

— Я маю особисте бачення усього, що відбувається у нас в державі і у нашому краї, для якого протягом останніх тридцяти років вже дещо встиг зробити, не маючи більш широких можливостей народного депутата. Маючи такий досвід, я хотів би бути у парламенті, щоб згуртовувати здорові політичні сили навколо здорових, перспективних ідей і разом досягати конструктивної мети.

 

— Ваші побажання нашим читачам і виборцям?

— Читачам бажаю якомога більше цікавої правдивої інформації, а виборцям – голосувати так, щоб сумління ніколи за це їм не докорило – ані у цьому житті, ані у засвітах, щоб вони сіяли свої голоси, як сіяч сіє добре зерно – надіючись, що воно дасть добрі паростки, а паростки з часом принесуть добрі плоди – для всієї України – насамперед, і для Дрогобиччини – в особливий спосіб!

Розмовляв Віктор КИРІЙ

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: