пам'ять про героїв не вмре, не загине...

пам'ять про героїв не вмре, не загине...

пам'ять про героїв не вмре, не загине...

У неділю, 20 жовтня, в Гаях Бійничах відбулася знакова подія: біля сільського храму освятили по-суті невеликий меморіальний комплекс видатним постатям національно-визвольного руху Ростиславу Волошину, Василеві Николяку та іншим нескореним, які поклали свої голови в нерівному бою з енкаведистами за підтримки регулярних військ червоної армії поблизу цього села.

Меморіальний комплекс – це два кам’яні хрести з викарбуваними короткими даними про Волошина та Николяка та національний символ Тризуб посередині, під яким – невелика гранітна плита з викарбуваними іменами Героїв. Як зазначив у своєму виступі Нижньогаївський сільський голова  Василь Василенко, автором пам’ятника мав бути……, та позаяк, зробивши один хрест, він відійшов у вічність, продовжити справу довелося його зятеві…

 

Нагадаємо, що Ростислав Волошин народився 3 листопада 1911 року у с. Озеряни Дубенського повіту (пізніше району) на Рівенщині у родині помічника начальника місцевої залізничної станціїполковника армії УНР Павла Волошина та Меланії Калістратівни Левчук. Після закінчення гімназії вступив на юридичний факультет Львівського університету, де став членом підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН) з часу її заснування 1929 року. Через деякий час очолив Українську студентську репрезентацію в Польщі (Союз Українських Студентських Організацій під Польщею) (1933—1934), Дубенський повітовий, згодом Рівненський окружний провід ОУН. Часто виступав на різних зборах студентської молоді у різних містах Західної України. З 1935 до 1937 року був співредактором підпільної молодіжної газети «Юнак» та журналу «Студентський Вісник». З часу утворення Євгеном Коновальцем Крайової Екзекутиви ОУН на Північно-Західних Українських Землях в 1935 році став її ідеологічним референтом, а згодом і Крайовим Провідником на ПЗУЗ. За цей час багаторазово сидів у польських тюрмах, в тому числі двічі у концтаборі «Береза Картузька». На Рівненському процесі 22-26 травня 1939 року був засудженим на кілька років ув'язнення, проте початок Другої світової війни перервав цей термін. В серпні 1941 року увійшов в Українську раду довіри, очолювану С. Скрипником, майбутнім патріархом, разом з Уласом Самчуком. Після цього був заарештований гітлерівцями. 1942 року вийшов із в'язниці Монтелюпіх у Кракові, став заступником голови обласного кооперативу у Рівному.

Р. Волошин був співорганізатором перших загонів Української Повстанської Армії. У 1943-му також став офіційним заступником Д.Клячківського — «Клима Савура», крайового провідника на ПЗУЗ. Головував на ІІІ-му Надзвичайному Великому Зборі ОУН (21-25 серпня 1943), де був обраний членом Бюро Проводу ОУН. Саме Роман Шухевич, Ростислав Волошин та Йосип Позичанюк з весни 1943 фактично очолювали керівництво УПА.

21-22 листопада 1943 був головою на І-й конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії у с. Будераж (Здолбунівський район) Здолбунівського району Рівненської області. Саме вона започаткувала світовий Антибільшовицький блок народів, очолюваний після війни Ярославом Стецьком. Став командантом запілля (командувач тилом) УПА. 18 січня 1944 року «Горбенко» взяв участь у нараді керівників ОУН і УПА на ПЗУЗ. 11-15 липня 1944 Р. Волошин був обраний Головою Президії Великого Збору Української Головної Визвольної Ради, що проходив біля с. Недільна Старосамбірського району Дрогобицької області. На ньому його обрали Генеральним Секретарем Внутрішніх Справ УГВР.

Василь Николяк народився в с. Гаї Нижні; вчився і формувався у Дрогобичі; на початку 1930-х рр. переїхав до Львова, де за вказівкою ОУН брав участь у мобілізації профспілкового руху робітництва і переведення його з класових на національні позиції; повернувся до Дрогобича в 1941 р., очоливши організаційну референтуру, потім пропаганду обласного Проводу ОУН; був головним організатором зборів громадськості всеміського віча 3-го липня 1941 р., на яких дрогобичани проголосували за Акт відновлення Української держави, який проголосила ОУН С.Бандери; у 1943 р. став обласним провідником ОУН Дрогобиччини в суворому підпіллі; організував сотню УПА, в складі якої героїчно загинув у боях на Турківщині в серпні 1944 року.

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: