Микола Походжай став орденоносцем

Микола Походжай став орденоносцем

Микола Походжай став орденоносцем

 

Друга «Франкового краю» Миколу Походжая указом Президента України Петра Порошенка№229/2019 від16 травня 2019 р.нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня. В указі сказано: «За вагомий особистий внесок у розбудову української державності, плідну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-річчя від дня заснування громадської спілки «Студентське Братство м.Львова».

Переконаний, нагородивши братчиків в останні дні свого перебування на посаді Глави держави, Петро Порошенко зробив добру справу, позаяк кожен із нагороджених, а Микола Походжай особливо, зробили великий внесок в утвердження Незалежної України. Нагадаємо, що Походжай – учасник Революції на граніті, Помаранчевої та Революції Гідності, один із найактивніших волонтерів.

Ось кілька фрагментів, що розкривають його характер. Початок Помаранчевої революції в Дрогобичі. Ранок після першого туру виборів. Тисячі студентів стихійно збираються перед ратушею. Їх настільки багато, що місця на Площі Ринок стає замало, щоб усі розмістилися. Натовп гудить, шумить, вирує. Молодь чекає на лідера, якого наразі ще не видно. Міського голови нема в міській раді. Партійні лідери не готові очолити таку потужну силу, бояться взяти на себе таку відповідальність і хіба поглядають один на одного. Ситуацію починають рятувати священики, відправляючи Службу Божу просто неба. В той час у ратуші засідає актив. Раптом двері кабінету відчиняються, всередину рішуче входить Микола Походжай і починає віддавати накази. Присутні, більшість із яких марять себе на посаді міського голови, радо поспішають їх виконувати. Вперше в Дрогобичі ніхто не бореться за владу й вітає прихід нового лідера. Між тим, Микола Походжай очолював революційний рух Дрогобиччини аж до завершення Помаранчевої революції.

Проходить десять років і розпочинається Революція Гідності. Символом 2014 року стала знаменита «йолка» на Майдані Незалежності України.У грудні 2013 року дизайнер Ілля Стронґовськийстворив листівку із зображенням «революційної» київської ялинки, яка стала одним з 12 принтів серії «Культурний вимір Майдану», а відтак його прізвище з’явилось у вікіпедії. Між тим, ідея прибрати цю ялинку належить не йому, а саме Миколі Походжаю. Це він захопив цією ідеєю нашого художника Левка Скопа, і вони спільно почали прибирати ялинку революційними символами. Згодом світлини з революційною «йолкою» почали з’являтись на перших шпальтах провідних світових видань.

У 2016 році сталася ще одна знакова подія в зоні бойових дій.Саме Микола Походжай реалізувавідею провести на лінії розмежування перший фестиваль миру, що стартував під гаслом «Станиця – це Україна!» Він давно задумувався над тим, що в боротьбі за мир ми маємо унікальну зброю – давню-предавню мистецьку традицію. Бо скільки б луганчан не переконували, що вони не українці, коли зазвучить народна пісня, вона щемом віддає глибоко в серці та будить приспану ейдетичну пам’ять. А коли пам’ять народна в людях прокидається, навіть тисячу новітніх геббельсів разом узятих уже не в силі найвишуканішою брехнею їх переконати, що Русь нібито почалася не з Києва, а з Московії, що християнство до них прийшло не з берегів Дніпра, а зі схилів Уралу, що Україна – це культурна окраїна, така собі провінція без «духовних скрепів». Не зможуть, бо в мистецькій традиції зашифрований духовний код народу, до якого належать і луганчани.

І знову на допомогу прийшов Лев Скоп, який намалював на стіні місцевого Будинку культури ікону Богородиці.Між тим ікона Покрови Пресвятої Богородиці, яку малював Лев Скоп, дивилася саме в бік ополченців-сепаратистів, які залягли не більше половини кілометра звідти, й не один із них, вочевидь, відчув у цьому погляді Богоматері докір. Ще зовсім недавно перед цим Будинком культури був пам’ятник Леніну – «вождю світового пролетаріату», який заявив, що Бог є його персональним ворогом, фактично озвучивши думки сатани. Відомим жестом засновник імперії зла закликав слуг свого послідовника Путіна до її відновлення. Тож «слуги» без докорів сумління гатили по Станиці Луганській усім, що мали. Цей райцентр страшно постраждав від обстрілів. Та несподівано, як жартують мешканці Станиці, пам’ятник вчинив самогубство – одного чудового вечора впав із п’єдесталу. Коли ж зник ідол, до Станиці прийшла Богородиця.

Після цього фестивалю ситуація в Станиці й не тільки почала змінюватися. Тепер щороку станичні школярі приїжджають до Дрогобича, де беруть участь у таборах разом із нашою молоддю. Якби таке спілкування було раніше, війни не було б, оскільки ніякий кремль не в силі був би перетворити духовних братів на ворогів.

Тож ми вітаємо нашого друга звисокою нагородою й бажаємо йому горіти любов’ю до України на многії та благії літа.

Іван ШВЕД

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: