МЕДВЕЖА ВІДЗНАЧИЛА СВІЙ 500-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ

МЕДВЕЖА ВІДЗНАЧИЛА СВІЙ 500-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ

                              МЕДВЕЖА ВІДЗНАЧИЛА СВІЙ 500-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ

Під завершення 2019 року у Медвежі відбулася неординарна подія -  святкуванняпівтисячолітнього ювілею села. Програма святкових заходів була запланована на три дні.

Розпочалося святкування 19 грудня на храмове свято святого Миколая з подячної святої Літургії у сільському храмі, яку очолив ректор Дрогобицької духовної семінарі отець Мирон Бендик. Йому співслужили отці  Михайло Коліщак, Мирослав Соболта , Петро Гром, Андрій Сов’як з Дрогобича, Олег Кекош з  Лішні, Станіслав Дацько зі Ступниці, Степан Гладьо з Брониці та парох Медвежі отець Євгеній Вороновський. У виголошеній  проповіді о. Мирон Бендик зазначив, що протягом цих п’ятиста років історію села творили його люди, і вона матиме продовження, якщо нові покоління медвежан будуть і надалі робити добрі діла у цьому Богом даному куточку землі. По завершенні Богослужіння отець- ректор озвучив текст та вручив грамоти правлячого архієрея Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ  Ярослава Приріза, якими владика відзначив багатолітнього пароха Медвежі отця Михайла Коліщака, сільського голову Степана Коваля, мирян Марію Гриник , Любов Чепіль, Станіслава Карпенка, Юрія Мацигіна, Андрія Веселого за їхню працю у розбудові парафіяльного і громадського життя села впередювілейному періоді його історії. Опісля процесія з церковними хоругвами, прапорами держави і громади рушила в бік розташованого поруч з церквою скверу Пам’яті, де відбулося його відкриття та освячення пам’ятного знаку «Медвежанам – борцям  за волю України». Чин освячення виконали присутні на святі отці.З вітальним словом до чисельно зібраних біля пам’ятного знаку медвежан та гостей села, серед яких були представники обласної і районної ради, райдержадміністрації, сільські голови, представники громадських організацій,   представники підрядної організації, звернувся сільський голова Степан Коваль. У своєму виступі він зокрема зазначив, що історія Медвежі – це частинка історії України, історії нашого краю. Медвежани ніколи не стояли осторонь подій боротьби за волю. Тільки у ХХ столітті на жертовник нації скла свої життя щонайменше 105 жителів села (переважно молодь), з них: 5 у І світову війну, 16  стрільців УСС-УГА, 15 у ІІ світову війну, 30 вояків ОУН-УПА, 26 жертв більшовицького терору, 13 загиблих при не цілком з’ясованих обставинах.Як образно висловився голова села, це наша Небесна сотня. Можливо, з огляду на ці жертви, всі семеро медвежанських хлопців  разом з парохом села капеланом отцем Михайлом, які пройшли пекло теперішньої війни з російським агресором на Сході України, повернулись додому живими. Промовець наголосив, що надзвичайно актуальним для нашого народу було і є питання збереження національної пам’яті. Особливо швидкими темпами цю пам’ять затирає сучасний глобальний світ.Тому тільки через збереження пам’яті про свій родовід, свою історію маємо шанс зберегти свою національну самобутність, самоідентичність, зберегти себе як націю.  У час українського національного відродження на початку 90-их років ХХ століття члени сільського осередку «Просвіти» на чолі з панею Марією Гриник зібрали багато матеріалів, спогадів очевидців з історії села, які лягли в основу її книжки «Для пам’яті поколінь» та однойменного документального фільму режисера Анатолія Цимбала. Саме тоді й виникла ідея вшанувати пам’ять полеглих та безвісти пропалих медвежан у боротьбі за волю України, спорудивши їм пам’ятник. У 1999 році цю ідею втілив у ескізному проекті виходець із села, художник, доцент Львівської академії мистецтв, світлої пам’яті Степан Лужецький. У 2000 році рішенням сільської ради було створено оргкомітет зі спорудження пам’ятника, який очолив сільський голова Степан Коваль. У 2008 році, за підтримки родини Лужецьких, Львівське ПП «Універсал Проект» (п. Василь Князик) розробило робочий проект пам’ятного знаку, та саме тоді розпочалася світова економічна криза й реалізувати задум не вдалося. З початку російсько- української війни у 2014 році сільська рада прийняла рішення про створення скверу Пам’яті ,  на території якого передбачила спорудження уже згаданого пам’ятного знаку «Медвежанам – борцям за волю України». Також оновили склад оргкомітету, співголовою якого обрали адміністратора парафії о. Михайла Коліщака.

Цікава історія місця, вибраного під сквер. До 1948 року тут знаходилась плебанія, де з 1920 року проживав отець Йосиф Мизь з дружиною Казимирою – сподвижники просвітництва у громаді. З ними у дитинстві проживали онуки Богдан та Роман Жеплинські – борці за волю, в’язні сибірських таборів, бандуристи, кобзарознавці, визначні громадські діячі. На місці зруйнованої комуністичною владою руками наших людей плебанії було споруджено колгоспний тік, склади мінеральних добрив,отрутохімікатів, залишки яких проіснували до 1998 року. Зі споруд колишньої плебанії уціліла тільки криниця, вода у якій досі непридатна для пиття через підвищений вміст нітратів. Реалізація проекту облаштування  скверу Пам’яті стала можливою лише  у 2018 — 2019 роках завдяки участі громади вобласному конкурсі проектів місцевого розвитку згідно з відповідною програмою Львівської обласної ради. Загальний обсяг освоєних ресурсів у рамках реалізації проекту становить 911, 9 тис.грн., зних: 399,8 тис.грн. —  кошти обласного бюджету; 311,9тис.грн. – районного;25,3 тис.грн. — сільського; 40тис.грн. — спонсорів;  55,6тис. грн. —  кошти членів громади; 79,3 тис.грн. — нефінасовий внесок громади (роботи, матеріали, послуги). Розмір небюджетного внеску у реалізацію проекту складає 174,9 тис. грн. (19,2 % від загального обсягу освоєних ресурсів).

Символічними видаються такі факти: камінні елементи, з яких споруджено пам’ятний знак, виготовлені у кар’єрі села Застіноче  на Теребовлянщині. А батько згаданої  медвежанської їмості  Казимири  Іван Хрущевський  був першим бургомістром-українцем Теребовлі. Спонсором проекту облаштування скверу і засновником підрядної організації ТзОВ «Брати», яка виконала будівельні роботи, є  Андрій Веселий, який походить з патріотичної медвежанської родини і є далеким родичем полковника УСС, провідника ОУН  Андрія Мельника, матиякого родом із Медвежі.  Сільський голова від імені громади висловив подяку Львівській обласній раді і обласній державній адміністрації, Дрогобицькій районній раді і районній державній адміністрації, проектним і підрядним організаціям, усім добродійникам, серед яких найбільше приклалися  ТзОВ «Медвежа Воля» (С.А. Карпенко), ФОП Мацигін Ю.В., МиколіЛужецькомуз родини  січових стрільців(його стараннями облицьовано гранітними плитами підніжжя пам’ятного знаку та встановлено пам’ятну таблицю на місці зруйнованої плебанії), ІвануХруню з Добрівлян(виготовив декоративні металеві елементи пам’ятного знаку), сусідній громаді села Ступниця, активу села і усім жителям Медвежі, які долучились до реалізації проекту. Він висловив сподівання, що сквер стане не тільки місцем для проведення різного роду патріотичних заходів, а й відпочинку, насамперед дітей і молоді, які теж долучилися до облаштування його території. На завершення, закликаючи до подальшої боротьби за зміцнення української державності, захисту здобутої у кровавій борні волі, голова процитував слова Володимира Сосюри з поеми «Мазепа»: «…той не живе, хто жить уміє з душею чорною раба, життя – то вічна боротьба». На відкритті Скверу Пам’яті виступали заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Володимир Ханас, заступник голови районної ради Володимир Стецівка, депутат обласної ради Михайло Задорожний, відомий просвітянин Костянтин Федьків, журналіст, письменник і краєзнавець Роман Пастух. З концертною програмою виступили учні Медвежанського НВК ім. Михайла Біласа. Діти з родин полеглих за волю України медвежан поклали квіти на камінну основу постаменту і подарували гостям свята виготовлених власними руками ангеликів з картону. Букети живих квітів до підніжжя пам’ятного знаку поклали представники районної ради і райдержадміністрації, ТзОВ «Брати», Снятинської сільської ради.

Наступного дня, 20 грудня, святкові заходи продовжились у залі Народного дому села відкриттям виставки творів народного художника України Михайла Біласа, яку репрезентували директор художнього музею М. Біласа у Трускавці                        п. Олена Білас-Березова та племінниця народного художника Юлія Пілат. Доречно зазначити, що Михайло Білас у дитячі роки проживав у Медвежі на лісничівці свого батька Якима Біласа, де у 2014 році встановлено пам’ятний знак до 90-річчя від дня народження художника. Саме з медвежанської землі, як стверджував сам Білас, він почерпнув енергію для своєї творчості. Пані Олена від імені музею подарувала Медвежанському НВК, який носить ім’я М. Біласа, банери з його короткою біографічною довідкою та фотокопіями окремих творчих робіт. Опісля відбулася краєзнавчо-пізнавальна конференція з історії  Медвежі та околиць, на яку прибули вчителі історії навчальних закладів сіл, які межують з Медвежою. Модератором і доповідачем на конференції виступив Володимир Ханас, заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації, історик за фахом.Пан Володимир опрацював багато давніх документальних джерел, у яких згадується Медвежа. Зокрема, цікаво було почути, що уже у 1392 році на цьому терені були окремі компактні садиби, т.зв. дворища. Що село декілька разів було повністю зруйноване внаслідок набігів татарів, і щоразу після цього відроджувалось, відбудовувало свою церкву, яких у Медвежі було чотири: Усікновення Голови Івана Предтечі (1565р.), Вознесіння Господнього (1650р.), святого Миколая (1800р.), новозбудована церква святого Миколая (1872р.), яка збереглася до наших днів.  Версію заселення Медвежі з двох сторін, — з Нагуєвич і з Лужка відстоював учитель історії місцевої школи,  співдоповідач Степан Чапля.Дискусія велася також довкола виникнення сільських присілків Солтиського Лану і Громадського Лану.Вчитель історії зі Ступницької школи Віталій Галів з-поміж іншого озвучив версію можливого походження назви села від словосполучення медова вежа, — складених одна на одну колод-дуплянок, у яких розводили бджіл. Хоча найбільш озвучуваною є версія походження цієї назви від лісової тварини ведмідь (медвідь).Можна погодитись із твердженням Володимира Ханаса , що для отримання  достовірнішої інформації щодо часу виникнення села та його назви необхідно вибудувати логічний ланцюг з багатьох задокументованих історичних фактів, ретельно проаналізувати місцеві топоніми, а це потребує скрупульозного дослідження, включно з археологічними розкопками.Тому на даний час найбільш вірогідною видається версія заснування села згідно з королівським привілеєм 1519 року на волоському (звичаєвому) праві шляхом осадництвана  річці Брониця (нині Медвежанка) під назвою Воля Лужецька. Таку назву давали поселенням із самоврядним статусом, жителі яких освоювали нові території і були звільнені від кріпосних повинностей. Означення Лужецька вказує на існуюче на той час поселення Лужок Долішній, неподалік якого було засноване село. У подальшому село згадується під назвою Медвежа Воля, Медвежа. 

Дискусія з історії виникнення села та походження його назви плавно переросла у презентацію ювілейного видання книги Марії Гриник «Пресвятая Богородице, спаси нас». Це вже третя за ліком книжкапро Медвежу відомої авторки, вчительки-просвітянки. Пані Марія коротко ознайомила присутніх зі змістом книжки, яка складається із трьох основних частин : відомих в Україні і світі Богородичних ікон, матеріалів з церковного життя села останнього періоду (включно з періодом перебування УГКЦ у підпіллі), його звичаїв , обрядів та розповідей про учасників Революції гідності, учасників війни на Сході України із Медвежі. Авторка висловила сподівання, що ця книжка стане у нагоді всім,хто цікавиться історією рідного краю, прагне духовного оновлення.

На присутніху залі чекала ще одна приємна несподіванка. До села завітав директор Львівської дирекції ДП «Укрпошта»  Микола Ростов разом із керівником Дрогобицького поштового центру Ольгою Лужецькою, які здійснили процедуру погашення власної поштової марки, спеціально виготовленої до ювілею села із зображенням герба Медвежі. Марку наклеїли на виготовлений під це замовлення конверт із зображенням новозбудованого пам’ятного знаку «Медвежанам – борцям за волю України» і погасили печаткою Укрпошти та давньою печаткою громади Медвежі другої половини ХІХ ст. із зображенням медведя на ній. Печатку зберіг до наших днів відомий краєзнавець, заслужений вчитель, автор багатьох книг і публікацій з історії міст і сіл Дрогобиччини мешканець Старого Села Петро Сов’як...  Факт погашення засвідчили своїми підписами на конверті Володимир Ханас, Степан Коваль та Микола Ростов. Усі учасники дійства отримали марку з конвертом як презент. Такі марки  особливо цінуються у середовищі нумізматів.

Опісля відбулася демонстрація відзнятого у 2002 році Анатолієм Цимбалом документального фільму за сценарієм Марії Гриник «Для пам’яті поколінь» про героїчні і водночас трагічні сторінки історії Медвежі, пов’язані з участю медвежан у повстанському русі, подіями кривавого більшовицького терору у селі. Затамувавши подих, присутні у залі слухали розповіді учасників і очевидців цих подій. До слова, із 40 людей, свідчення яких задокументовано у фільмі, на сьогоднішній час у живих залишилося тільки троє. Відрадно, що дирекція НВК дала можливість цього дня стати учасниками перегляду фільму усім учням школи. Це для них був чудовий урок патріотизму, можливість діткнутися до живих сторінок історії села. Безпосереднім учасником усіх проведених цього дня ювілейних заходів,  був  о. Євгеній Вороновський, який напередодні  свята одержав парафію у  Медвежі. Для нього це стало нагодою ближче познайомитись з історією села, його людьми.

Апогеєм ювілейних святкувань у Медвежі став святковий концерт у  вщент заповненому медвежанами та гостями села залі народного дому 22 грудня на свято Непорочного Зачаття св. Анною Пресвятої Богородиці. Благословив дійство о. Євгеній, який висловив сподівання, що Медвежа у своєму подальшому історичному поступі не поповнить категорію вимираючих сіл, які зникають з мапи України, а має перспективу для розвитку.  Перед початком концертної програми сільський голова  Степан Коваль оголосив подяки  усім, хто сприяв у реалізації проекту облаштування скверу Пам’яті,  допомагав  у підготовці святкування 500-річчя села: голові обласної ради Олександру Ганущину, заступнику голови облдержадміністрації  Івану Собку, голові районної ради Михайлу Сікорі, першому заступнику голови райдержадміністрації Руслану Щербі, заступнику голови райдержадміністрації  Володимиру Ханасу, начальникам відділу культури і туризму Надії Козар,  відділу освіти Івану Стецку, фінансового управління  Віталію Перхуну, управління казначейської служби Оксані Куцик, керівнику інформаційного відділу районної ради Юрію Жуку, директору ПП «Універсал Проект»  Тарасу Мартинюку та головному інженеру цієї проектної організації Павлу Ковальчуку, директору філії ДП «Укрдежбудекспертиза»  Василю Князику, керівникам будівельних організацій ТзОВ «Брати» Андрію Веселому,   Андрію Новосаду, ПП «Оском Плюс» Йосипу Бадецькому, ПрАТ «Теребовлянське заводоуправління будівельних матеріалів» Івану Олійнику, КП «Трест Національний» Степану Трушину,  місцевого с/г підприємства ТзОВ «Медвежа Воля» Станіславу Карпенку, Денису Іванову, підприємцям Юрію Мацигіну, Василю Кекошу, Денису Андрейку, Юрію Сікорі,  Миколі Дуліб’янику, сільським, селищним, міським  головам Ярославу Дуплиці (Солонсько), Роману Явірському (Ступниця), Василю Стефаняку (Уріж), Марії Куцір (Підбуж),    Ігору Яворському (Борислав), керівникам ДП «Дрогбицьке лісове господарство»   Василю  Матяшовському, Нагуєвицького лісництва Святославу Приболотному, Лішнянського лісництва Василю Паращаку, Тз ОВ «Канзас» Роману Бойку, благодійникам  Миколі  Лужецькому, Івану Хруню, Остапу Федику,   Мирославу Лужецькому, Любомиру Мацьківу, Івану Мацьківу,  Ростиславу Лужецькому, Олесю Лужецькому,      Григорію  Небеляку, родині Степана і Оксани Матолич, родині Миколи і Марії Гриник, Любомиру Гуку, ІгоруМаменьку,    Василю Черхавському, Івану Грущаку,  директору художнього музею Михайла Біласа у Трускавці  Олені Білас-Березовій, архітектору Петру Сметані, директору Львівської дирекції ДП «Укрпошта»   Миколі Ростову, членам родини Жеплинських,  краєзнавцю Петру Сов’яку, співголові оргкомітету  о. Михайлу Коліщаку,  авторці ювілейного видання книжки Марії Гриник, працівникам  сільської ради,  Любові Чепіль, Марії Дудич, Михайлу  Лужецькому, депутатам сільської ради Олі Іванішин, Дмитру Сосяку, члену виконавчого комітету Юлії Небеляк, членам комітету громадських представників Григорію Маменьку, Уляні Іванішів, керівникам сільських установ освіти БогдануЧаплі, ЛесіГуняк, культури Галині Янпольській, Лесі Мельник, ОрисіСов’як, працівнику школи Дмитру Венцку, сільським господиням  Євгенії Лудин, Іванні Матляк, Мар’яні Лужецькій та всім не названим людям доброї волі, які долучилися до спорудження пам’ятного знаку, облаштування скверу та підготовки і проведення святкових заходів.  Окремої подяки удостоїлись Юрій Матляк, Руслан Голик,  Мар’ян Маменько  за сприяння у розвитку сільського спорту, високі досягнення футбольної команди села в іграх сезону 2019 року, яка у цей ювілейний рік виборола Кубок Незалежності, Кубок Золотої осені та посіла почесне 4-те місце у чемпіонаті району з футболу серед команд вищої ліги. Сільський голова  вручив присутнім у залі відзначеним добродіям і добродійкам спеціальні листи подяки с символікою села і ювілейне видання книжки «Пресвятая Богородице, спаси нас». Святкового настрою усім додали виступи учасників художньої самодіяльності села  і району: жіночого ансамблю народного дому села Медвежа ( керівник Леся Мельник), дитячого танцювального гуртка  Медвежанського НВК ім. М.Біласа, солістки Діани Гомзяк, вчителя музики НВК, народного аматорського гурту «Галич» районного народного дому (керівник Тарас Зимко), солістів народного дому с. Нагуєвичі Марії Кахній, с. Вороблевичі Остапа Старости. На завершення концерту всі його учасники з особливим піднесенням заспівали многая літа селу, його жителям та усьому українському народові.

Степан ІВАНІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: