Франкова премія відбула до Італії

Франкова премія відбула до Італії

Франкова премія відбула до Італії

 

У вівторок, 27 серпня,  було спекотно із самого ранку. Через непомітне випарювання гори довкола Нагуєвич покрилися легенькою димкою. Більшість із учасників Молебня, яким розпочалося святкування 163-ї річниці від дня народження Івана Франка, заховались у тіні дерев, а кому не пощастило, мусив непомітно витирати  горошинки поту в той час, коли отці Андрій Безушко та Іван Ковба правили Службу Божу.

Серед присутніх були й закордонні гості. З-поміж них виділялася струнка, тендітна з аристократичними рисами обличчя Марія Грація Бартоліні з Італії  в супроводі високого чоловіка у вишиванці, якого можна було сприйняти за перекладача.  Він супроводжував її й тоді, коли поважні пані та панове вирушили покладати квіти до пам’ятника українському генію. Серед них були голова районної ради Михайло Сікора та міський голова Дрогобича Тарас Кучма, перший заступник голови РДА Руслан Щерба, заступник голови райради Володимир Стецівка, директор історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак та інші. Після спільного фото лауреатці Міжнародної премії з Італії (сеньйорі Бартоліні) запропонували зробити окрему світлину, й тільки тоді вишуканий чоловік у вишиванці відійшов від неї.

На якусь мить вселенська печаль, що висвітлювалась у погляді її чорних очей, кудись щезла, та щойно перестали клацати затвори фотокамер – знову повернулась. Може, далася взнаки дорога, може, хвилювання перед зустріччю із незнайомою аудиторією в Дрогобичі, а, може, й постійні самозаглиблення жінки-філософа й роздуми над сенсом нашого перебування на Землі. Своїми рисами, а особливо видовженим тім’ям, що зазвичай свідчить про неабиякі розумові здібності, вона нагадувала чарівну інопланетянку із сучасних науково-фантастичних фільмів. Але в Нагуєвичах обійшлося без фантастики: перед нею знову постав високий чоловік у вишиванці. Через годину вона вже стояла разом із ним у фойє народного дому імені Івана Франка в Дрогобичі в очікуванні на початок VI урочистої церемонії нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка.

Коли на сцену почали запрошувати членів журі премії й назвали ім’я доктора історичних наук з Італії Сімоне Беллецца, високий чоловік у вишиванці під оплески дрогобичан попрямував через зал. Звісно, присутнім сподобалися вишукані узори на його сорочці, та понад те вони оцінили, як він виразив своє ставлення до України навіть у манері одягатися. Пізніше цей сеньйор вразив публіку ще більше. Саме йому випала місія ознайомити присутніх із критеріями, згідно з якими оцінювали наукові праці в номінації «За вагомі здобутки (досягнення) у галузі соціально-гуманітарних наук». І він розпочав це знайомство вишуканою українською мовою. Після перших же слів зал вибухнув такими сильними оплесками, що аж долоні в більшості почервоніли. Плескали не тільки українці, а й науковці з Австрії та Словаччини, що були присутні на церемонії. Не шкодувала долонь і його землячка Марія Грація Бартоліні.

Як з’ясувалося з виступів пана Беллецца, а також доктора філологічних наук, професора Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Михайла Шалати та доктора педагогічних наук Петера Штегера з Австрії, з 27 наукових робіт у двох номінаціях, які було подано на премію у 2019 році, монографію авторства доктора філології Міланського університету Марії Грації Бартоліні «Пізнай самого себе. Неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди» було визнано найкращою у номінації “За вагомі здобутки (досягнення) у галузі україністики”. В іншій номінації за дослідження, здобутки та відкриття у галузі соціально-гуманітарних наук премію не було присуджено, оскільки жодна із представлених монографій не набрала необхідну кількість балів.

Отож, член міжнародного журі, доктор філософських наук Євген Бистрицький запропонував аудиторії розгорнутий аналіз лауреатської роботи. Тендітна італійка вразила присутніх ще більше, ніж її потужний земляк. Звісно, вона готувалась до цієї миті й прагнула виглядати достойно перед поважною публікою. Зелений смарагд на перстні невільно приковував увагу до її жестів, кольє з діамантами відвертало увагу від часом надміру зосередженого обличчя. Чекаючи на свій вихід, ця молода сеньйора дозволяла собі заплющувати очі й входити в досить тривалі медитації в той час,  коли її кільчики сліпили алмазним блиском. І в цей час вона й справді була до нашого знаменитого філософа Григорія Сковороди, якого світ ловив, але не впіймав. Упіймати її емоції та думки не вдавалося нікому. Коли ж Марія Грація Бартоліні розпочала свій виступ вишуканою українською мовою, зал вибухнув оваціями.

Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус був задоволений. У своєму виступі зазначив, що за чотири роки існування на премію претендували 70 науковців і 6 авторських колективів з України, Австрії, Італії, Канади, Великобританії, Німеччини, Фінляндії, Іспанії, Грузії, Ізраїлю, Польщі та Сербії.

Нагадаємо, що  Міжнародна премія ім. Івана Франка є почесним визнанням наукових відкриттів, вагомих здобутків та значних заслуг науковців в галузі суспільних наук та україністики. Премію заснував у 2015 році онук Каменяра  – Роланд Франко.

У 2016 році премію отримав Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви.

У 2017 році лауреатом став професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів – Міхаель Мозер  та  академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка – Олег Шаблій.

У 2018 році перемогу здобула  професор Українського католицького університету (Львів) та Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник, та  доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі.

Іван ШВЕД

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: