Довжанський пошанівок Корнила Устияновича

Довжанський пошанівок Корнила Устияновича

Довжанський пошанівок Корнила Устияновича

 

22 вересня минуло 180 років від дня народження великого маляра, майстра станкового та монументального живопису, іконописця, письменника, публіциста, мистецтвознавця Корнила Устияновича, який підготував ґрунт для наступних поколінь українських художників.

«Півсотні церков має мої ікони, п’ятнадцять – іконостаси, одинадцять – стінописи, у сімох залишив я, крім декоративних картин, вартісні твори мистецтва за час від 1862 р. до 1902 р. І тих 40 літ праці не принесло мені ані грошей, ані слави. Так само, як і моя літературна праця не діждалася заслуженого признання. Був я і загину загальновідомим, але ніким не поважаним, не любленим щиріше і дилетантом у всьому. Не захопив я нікого і так зійду зі світу, хоча бачиться мені, що так воно бути не повинно...» Так писав про себе Корнило Устиянович незадовго перед смертю і вірив, «що так воно бути не повинно»...

Народився 22 вересня 1839 року в селі Вовків, нині Пустомитівський район Львівської області. Син священика о. Миколи Устияновича й Анни з Плешкевичів. Навчався у гімназіях Бучача і Львова. Мистецьку освіту здобув у Віденській академії мистецтв в 1858—1863 роках. Працював у Відні, Галичині й Буковині. Найчисленніше проявився у церковному монументальному малярстві: ікони для понад 50 церков, 15 іконостасів, 11 стінописів, 7 декоративних картин тощо, з яких помітніші: «Христос перед Пилатом» (1880) у Відні, «Мойсей» (1887) у Преображенській церкві у Львові, «Хрещення Руси», «Володимир Великий», «Свята Ольга» у церкві с. Вістова (Калущина)… Устиянович створив близько 40 портретів; низку картин на історичні теми («Василько Теребовельський», «Шевченко на засланні», «Літописець Нестор», «Плач Ярославни», «Козацька битва», «Семен Палій…», «Скасування панщини»). 1882—1883 редагував й ілюстрував сатирично-гумористичний журнал «Зеркало» і «Нове Зеркало».Його сатиричні ілюстрації політичного змісту високо оцінював Іван Франко. Збереглися нечисленні пейзажі Корнила Устияновича («Дзвіниця», «Морський пейзаж», «Чорне море», «Кавказький пейзаж», «Скит Манявський», «Пейзаж з хрестом», «Захід сонця», «Ранок»). Як письменник уперше виступив 1861 року з поезіями. З 1872 р. під впливом української літератури друкував народною мовою у «Галичанині», «Слові», «Зорі», «Правді», «Ділі», «Основі» статті про галицьке мистецтво. У 1870-х pp. з’явилися перші його історичні поеми – «Іскоростень», «Вадим», «Святослав Хоробрий» і драми – «Ярополк», «Олег Святославич, князь Овруцький» – обидві було виставлено в театрі «Руської Бесіди» у Львові (1878 і 1883), в якому Устиянович працював деякий час сценографом. Видав власні твори під назвою «Письма Корнила Устияновича» (3 тт., 1875-77). Мистецька спадщина Устияновича зберігається переважно у Львівській галереї мистецтв. 22 липня 1903 року помер у селі Довгому на Дрогобиччині під час роботи над іконостасом, де й похований.

Вшановуючи світлу пам’ять іконописця, отець Андрій Бунь разом із парафіянами відслужив панахиду на могилі, а також розповів про всебічно обдаровану особистість Корнила Устияновича, його талант, роботи, ікони, іконостаси, а саме ті, які розписував художник у церквах села Довгого, та особливе місце у розвитку мистецтва на Галичині.

Культурно-просвітницький захід відбувся в бібліотеці-філії Довгого Гірського, присвячений 180-ій річниці з дня народження Корнила Устияновича.Обравши українську тематику як провідну у своїй творчості, художник спричинився до збагачення ідейно-образної мови та жанрової структури українського мистецтва.

Учасники заходу ознайомилися із біографією художника, його творчістю, картинами та рукописами, переглянули відео про мистецьку спадщину художника.

 

Іванна БАРЩИК, Ольга МИЦЬКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: