Державотворчий шанс для Дрогобиччини

Державотворчий шанс для Дрогобиччини

Державотворчий шанс для Дрогобиччини

 

Майбутні парламентські вибори – тема, про яку зараз багато говорять і мало хто щось знає. Поговоримо на цю тему із людиною, яка знає більше за багатьох інших, коли йдеться про наш 121 виборчий округ – з відомим нашому читачеві політологом Теодором Янківським.

— Ще конституційні судді роздумують, на чию користь їм вирішити питання про дострокове припинення повноважень парламенту, а деякі політичні партії уже фактично розпочали свою кампанію…

— Ви, очевидно, маєте на увазі дві партії – новостворений «Голос» Вакарчука та БПП, перейменований у Європейську Солідарність. В обох випадках на це існує юридично обґрунтований привід.

— А як щодо кандидатів-мажоритарщиків?

— ЦВК їх реєструє, позаяк неможливо призупинити дію президентського указу, доки Конституційний суд не скаже свого останнього слова.

— То чи  відбудуться дострокові вибори – як на вашу думку?

— Очевидно, відбудуться, позаяк на Конституційний суд може впливати лише нова і стара влада. Нова влада ці вибори ініціювала, а стара до них готується, відтак усі впливові сторони зацікавлені у тому, щоб не відставляти справу на осінь. Це саме той випадок, коли інтереси нової і старої влади збігаються: нова влада хоче використати електоральну інерцію, а стара – побоюється люстрації, яка могла б звести її шанси до мінімуму.

— Що вам відомо про балотування мажоритарщиків по 121 виборчому округу?

— Чутки міняються щодень і, очевидно – не безпідставно: одні кандидати міняють своє рішення (від кого балотуватися і чи балотуватися взагалі), інші міняють опінію, вважаючи, що це їм буде на-руку. Говорять, що Іван Пиляк, голова Східницької селищної ради, балотуватиметься від «Батьківщини». Можливо, самовисуванням балотуватиметься Ігор Курус – наразі він ще не вирішив, чи буде це доцільним для нього. Раніше точилися чутки, що від партії П. Порошенка буде висунуто Романа Ілика, але, за останніми даними, Роман Ілик також вибере самовисування, а від колишнього БПП балотуватиметься Михайло Задорожний, який, нагадаю, став депутатом облради як висуванець від цієї ж партії. Думаю, що Богдан Матківський також ще раз спробує щастя, хоч він і чудово розуміє: двічі в одну ріку – не вступиш.

— Враховуючи, що Роман Ілик вже був колись нардепом – як висуванець від Батьківщини» – не дуже логічною виглядала версія про те, що він буде висуватися саме від партії П. Порошенка…

— Цілком логічною, адже після цього він працював в уряді В. Гройсмана – такі призначення, як ви розумієте, незаслуженими не бувають – для цього, очевидно, потрібні були переконливі докази лояльності Р. Ілика до найвищої влади.

— Чи може «патронат БПП» забезпечити М. Задорожному реальні шанси для перемоги?

— Михайло Задорожний має свої переваги – це насамперед постійний електорат у Меденицькому мікрорегіоні, який завжди його підтримує на обласних виборах. Чи спрацює цей відлагоджений механізм на виборах парламентських – це ще питання, на яке наразі ні у кого немає відповіді. Відомо бо, що у виборця зовсім різні критерії стосовно обрання обласних та народних депутатів.

Крім того, деякі виборці все ще залишаються у полоні давно спростованого «Свободою» міфу, ніби Михайло Задорожний має якийсь стосунок до цієї політичної партії.

Щодо «патронату БПП», як ви висловилися, то тут цей фактор не надто вагомий. Так, за П. Порошенка на Львівщині голосували дуже багато виборців, але для повної їхньої більшості таке голосування зводилося до спроби не допустити В. Зеленського до влади, зважаючи на його реноме. Коли народні маси за тебе голосують як за «менше зло» – складається лише видимість популярності, якої не існує насправді.

— Дехто каже, що М. Задорожний та І. Пиляк балотуються із розрахунком на наступні вибори до місцевих рад. Наскільки об’єктивним є це твердження?

— Думаю, що вони й самі не можуть із певністю відповісти на це питання: вийде перемогти – добре, не вийде – теж непогано – буде електоральний «заміс».

— Мені доводилося чути ще про двох можливих вагомих кандидатів. Говорять, ніби від «Голосу» йтиме бізнесмен Дмитро Огньов, який має низку тваринницьких підприємств на території району, і, що Народний Рух України висунув у кандидати  голову районної організації цієї партії, голову районної ради – Михайла Сікору.

— Стосовно першого вашого зауваження – я не володію інформацією, а стосовно другого – так воно і є. І НРУ мав на це вагомі підстави. Справді, ця політична партія, яка свого часу відіграла основну роль у здобутті нашої Незалежності, нині переживає не кращі свої часи. Але до Дрогобиччини сказане стосунку не має – тут Народний Рух України є однією із провідних партій. Ймовірно, що на даний час – найбільш популярною партією, позаяк останнім часом простежується деяке розчарування серед електорату у політичній спроможності її основних конкурентів. Справа у тому, що галичани швидко розчаровуються у тих, хто терпить поразку – вони поважають сильних. Лідери «Батьківщини» та БПП «Солідарність» потерпіли нищівну поразку на останніх виборах й виборець інтуїтивно шукає чогось більш надійного та перспективного. Звідси стала такою популярною від миті свого народження партія В. Вакарчука «Голос». Щоправда, телеканал П. Порошенка їй у цьому чимало допоміг, викликавши тим підозри експертів, що ця партія буде «клоном» БПП.

— Такі підозри викликав не лише 5-й канал, але й інші – підконтрольні на той час Петру Олексійовичу. Такі підозри викликала й репутація деяких членів команди «Голосу», серед яких чимало мають темне минуле. Наприклад, дехто має спільні підприємства із колишніми регіоналами. Але повернемося до попереднього питання. Чому НРУ популярний на Дрогобиччині?

— По-перше, Львівщина була політичним П’ємонтом руху за Незалежність на поч. 90-х років – Народний Рух України – для неї є органічною партією. Галичани розуміють, що справжня Незалежність України ще не є здобутою, що нинішньому результату бракує повноти, що за цю повноту потрібно боротись словом і ділом…

— У Львівській облраді фракція НРУ – одна із трьох найменш чисельних (разом з Радикальною партією та Народним контролем). У Дрогобицькій райраді фракція НРУ одна із двох найбільш чисельних. Все ж, на Дрогобиччині Народний Рух України має значно вищий рівень довіри виборців, аніж в цілому по Львівщині. Чи простежується тут заслуга голови Дрогобицького НРУ?

— Безперечно, без активного виваженого керівництва такий результат був би неможливим. Бездарні керівники часто гублять перспективні партії та перспективні партійні осередки. Посередні керівники – змушують їх животіти… Дається взнаки і особистий авторитет керівника. Він мусить не бути жадібним – бути непричетним до жодних корупційних схем, не бути скупим – допомагати за власний кошт там, де це потрібно для суспільного добра; не шкодувати власного часу; мати підвищене почуття обов’язку; бути стійким у випробуваннях…

— Чи не здається вам, що тут ви вже перелічуєте якості, необхідні для керівника районної ради, а не осередку політичної партії?

— Я перелічую якості, необхідні для керівника будь-якого рівня – у сучасних складних умовах. Необхідні для того, щоб він не втратив свій особистий авторитет, не деградував як особистість.

— Які ще переваги має Михайло Сікора для того, щоб бути обраним до парламенту?

— Добре знає економічні проблеми регіону. Має неабиякий досвід у їхньому вирішенні. Любить цю справу…

— Але ж у парламенті треба займатися законодавчою діяльністю?

— Справа у тому, що більшість цих проблем закладені на законодавчому рівні – не самі проблеми, а їхні передумови. Крім того, цей кандидат уміє працювати у несприятливих умовах, не відступаючись від своєї лінії. Не думайте собі, що нова Верховна Рада виявиться такою собі «цукеркою»: тут будуть і рецидивісти із Опозиційного блоку, і розмаїті авантюристи, які кинуться у лави «Слуги народу», немов свого часу американські золотошукачі – на Колондайк. Працювати серед них буде зовсім не мед, а залишатися вірним собі – ой, як не легко!

— Гадаєте виборець це зрозуміє?

— Серед тих депутатів, хто врешті проголосував за Михайла Сікору як голову районної ради, були навіть його відкриті опоненти – вони, переступивши через власні і партійні амбіції, у підсумку зрозуміли, що так буде краще для району. Адже до яких би партій ми не належали – всі ми галичани, а галичани, попри їхні помилки – а хто зараз не помиляється, – мислять, все ж, по-державницьки, мають бо інстинкт колективного виживання, відчувають бо, що принцип «один за всіх і всі – за одного» часто стає тою «чарівною паличкою», яка рятує ситуацію. Цей принцип вимагає, щоб інтереси загалу представляв той, хто до цього найбільше надається. Виборцям же немає потреби переступати через свої особисті амбіції – вибирати їм буде простіше…

Розмову вів Віктор Кирій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: