Як Іван Франко допоміг мені вступти до ВУЗу

Чого вартий галичанин, який не читав творів Івана Франка? А тим паче я, його земляк із села Лішні. З творчою особистістю Івана Франка познайомився ще в ранньому дитинстві. У наших родичів із Лішні збереглися спогади про дивовижного краянина. А коли довідався, що він учився з моїм прадідом Василем Сов’яком, бував у його хаті, ходив тими самими стежками, що і я, Каменяр ще більше став мені близьким.

Саме Іван Франко й допоміг мені вступити до Дрогобицького педінституту на загальнонауковий факультет, спеціальність – «Історія». Коли складав вступний іспит із української мови та літератури, трапився цікавий випадок. Не випадок, а справжнє диво! І треба ж таке: витягнув білет, а в ньому перше питання: «Біографія Івана Франка». Заметушився: як починати, про що оповідати? Традиційно біографію слід починати з дати, місця народження тощо. Але це вже всім набридло. Вирішив бути оригінальним і почав: «Я, Петро Сов’як, народився у селі Лішні». Такі слова одразу привернули увагу членів комісії. Позаяк Лішня сусідує з Нагуєвичами, де народився Іван Франко, мої односельці й рідні чимало знали про цю велику людину. І почав я розповідати всілякі билиці й небилиці, найрізноманітніші плітки, які доводилося чути. Відповідав найдовше. Члени комісії безперестанно просили продовжувати й продовжувати.

Але треба було нарешті закінчувати захопливу розповідь. Викладачі одноголосно похвалили: «Молодець! Відмінно! Можете йти!» Я, не тямлячи себе від щастя, побіг до дверей, щоб якнайшвидше вишмигнути. Аж раптом пролунав голос однієї викладачки: «Зачекайте! Ви ще не відповіли на питання з граматики. Зараз я скоренько прочитаю речення, а ви скажете: складносурядне чи складнопідрядне?» Шість разів поважна пані давала мені шанс викрутитися. Але я жодного разу не вгадав. Отримав четвірку. Жалів, чому мені не вдалося спритніше метнутися до виходу, щоб викладачі не встигли отямитися від ейфорії, викликаної моєю розповіді про Франка.

Однак я таки вступив до інституту й поповнив лави студентства. Протекція самого Івана Франка усе ж переважила незнання граматики.

Петро СОВ’ЯК,

Заслужений учитель України