Просвітницька діяльність у Раневичах

Просвітницька діяльність у Раневичах

Просвітницька діяльність у Раневичах

 

Недаремно кажуть: той, хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. У цій людській мудрості нас переконує життя. Чим далі людство віддаляється від свого первовіку, тим глибше усвідомлюємо, що багато чого вже загублено і знищено з наших найцінніших скарбів. Загублено назавжди.

І виростають у нашому суспільстві ті, хто забуває свою історію, народні традиції, рідну мову, цураються батька-матері, не залишається в їхньому серці нічого святого.

Метою цієї публікації є прагнення зберегти для нащадків чимало документів, фотографій, розповідей очевидців та зібрані матеріали з документальних джерел про просвітницьку діяльність в селі Раневичі від періоду заснування читальні «Просвіта» 1903 року до тепер. Подані матеріали представлено на Ваш розсуд.

Чимало документів, переказів розгубилися, забулися з плином часу.

Перша писемна згадка про село Раневичі згадується в грамоті 1409 року, коли король Владислав ІІ Ягайло подарував сусідні села Почаєвичі та Гаї Верхні, Нижні Дрогобицького повіту Станіславові Коритку з правом спадкоємства.

Село Раневичі отримало свою назву від особової назви родоначальника Рана. Спочатку рід або піддані Рана називалися раневичами, а згодом Раневичами почав називатися населений пункт, де жили раневичі (рід чи піддані Рана). На жаль, нема архівних документів, у яких були б відомості про людину, яка дала початок цьому роду. Версію про те, що Раневичі названо так тому, що село заснували «ранені люди», вчені вважають народною легендою. Ця легенда не має наукового підтвердження.

В архівних та друкованих матеріалах про село Раневичі станом на ІІ половину ХІІ століття село належало до Дрогобицького повіту. На півночі Раневичі межувало із селом Почаєвичі, на північному сході – з с. Матринполь, на південному сході – з селом Болехівці й німецькою колонією Нойдорф, на півдні – з селом Колпець, на південному заході – з селом Солець, на заході й північному заході – з Дрогобичем.

У 1533 році польський король Сигізмунт Август видав привілей, яким звільнив села Меденичі й Раневичі Дрогобицького староства від податків, зокрема і від підводного.

Наступна згадка належить до 1563 року. Польський король Сигізмунт Август підтверджує свій попередній привілей, виданий у 1555 році, шляхетному Юзефові Вуєвуді та його дружині Софії, на млин у селі Раневичі.

Відомості про майновий стан жителів с. Раневичі зберігаються у фондах Йосифінської і Францисканської метрик – перших поземельних кадастрів Галичини, складених у кінці ХVІІІ ст. (1787—1788 рр.) – на початку ХІХ ст. (1820—1821 рр.) і названих на честь австрійських імператорів, під час правління яких створювались.

Станом на 1878—1788 рр.  у власності громади с.Раневичі було 517 моргів 256 кв. сажнів орного поля, з якого збирали 326 корців пшениці, 1234 корці жита, 1612 корців ячменю, 1533 корці вівса; 412 моргів, 394 сажні сіножатей.

Станом на 1819—1821 рр. у власності громади було 521 морг 1131 сажень орного поля, вартістю 2353 зол. 36кр.; 11 моргів 1322 сажнів сіножатей вартістю 269 зол. 56кр.

У 1880 році в селі мешкало 582 греко-католиків, 6 римо-католиків, 18 євреїв.

Спогади про заснування читальні «Просвіта» в Раневичах збереглися в документах у Львівському історичному архіві, що маємо тепер частково для цієї публікації в газеті. В архівних та друкованих матеріалах виявлено, що у серпні 1903 році в Раневичах був заснований гурток товариства «Просвіта». Засновниками гуртка були: Йосип Михаць, Михайло Михаць, Олекса Єдліцький, Петро Ілик, Степан Ілик, Яким Валюх, Михайло Когут, Петро Юзефів, Дмитро Коханий, Гринь Валюх.

Засновники гуртка вирішили звернутися в товариство «Просвіта», м. Львів, вулиця Вірменська, за книгами. Даровані книги товариства «Просвіта», м. Львів, для читальні «Просвіта» с. Раневичі на руки отримав Йосип Михаць, який звертається з листом у Товариство «Просвіта» такими словами: «За книги від Вас даровані складаємо сердечну подяку». У тому ж листі повідомляється про те, що відкриття читальні відтерміновано на другий день Різдва Христового – 8 січня 1904 року (26 грудня 1903 року), висловлено прохання про повідомлення місцезнаходження рубрики, яка подана до Намісництва:«Просимо точно нам надати, де рубрика обертається і в чиїх руках, а може у Товаристві, то просимо її нам прислати, бо не відбудеться відкриття читальні».

До початку ХХ століття «Просвіта» мала доволі широку мережу своїх осередків у містах та селах, продовжуючи організовувати нові структури. 6 липня 1903 року за ініціативою священика пароха сіл Ріпчиць, Опарів і Довгого, поета о. Михайла Бачинського було створено Товариство «Просвіта» в Дрогобичі. Діяльний душпастир став його першим головою, пробувши на цій громадській посаді рік. Після нього товариством керував адвокат Ярослав Олесницький. Після виїзду з Дрогобича він повернув керівництво о. Михайлу Бачинському, який залишився головою «Просвіти» до свого відходу у вічність. Упокоївся на старому цвинтарі в с. Ріпчиці. На надгробній плиті читаємо напис: «Засновник (1903) і перший голова Товариства «Просвіта» Дрогобиччини, відомий український поет (псевдо Орест Філаретів) та діяч». ФОТО

25 травня 1905 року в товариство «Просвіта», м. Львів, через відсутність власного приміщення для «Просвіти» в с. Раневичі надійшло звернення:«Читальня міститься в громадському домі, в якому дозволено сходитися для читання, а щодо забав рада громадська заборонила, а читачами найбільше є молодь, що дуже бажає свято Петра та Павла, яке є храмовим, справляти це свято із забавою, з музикою, продажем горілки та пива. Просимо повідомити читальню чи вільно забаву справляти».

Виручені кошти було запропоновано спрямувати на розвиток товариства.

Тутешній жид – Карчмар– мав намір подати позов до суду за продаж пива на дохід читальні.

Першу читальню «Просвіта» відкрито в 1905 році в хаті Іллі Михаця.

11 березня 1906р. відбулися загальні збори читальні «Просвіта» в Раневичах з питання роботи читальні за 1905 рік.

 

Звіт читальні «Просвіта» с. Раневичі 1905 р.

Членські внески – 1 коруна річно; чоловіків – 21; жінок – 0; парубків – 19; дівчат – 1; письменних – 21; неписьменних – 19; загальний річний прихід – 74 коруни; розхід – 71 коруна 24 сотих; залишок – 2 коруни 96 сот.

Бібліотека: книжок – 231.

 

У травні 1908 року відбулися загальні збори читальні «Просвіта» в Раневичах за участю О. Кунькевича, делегата філії «Дрогобицької Просвіти» пані Нижанковської, агента «Дністра» п. Угрина. Збори скликав місцевий голова Олекса Єдліцький, секретар Йосип Михаць, голова зборів – О. Кунькевич.

Створили новий склад: голова – Олекса Єдліцький; секретар – Йосиф Михаць; касир – Андрусь Юзефів.

— Василь Мишко

— На запит товариства «Просвіта» м. Львова заповнили анкету про «Просвіту» в с. Раневичі.

Зміст анкети

Повіт Дрогобич.

Місцевість: Раневичі, «Читальня Просвіта».

Голова: Олексій Єдліцький.

Члени – 30 діючих.

Книжок – 277.

Приміщення власного нема, міститься в громадській канцелярії.

Гуртки – при читальні є хор, аматорський театральний гурток.

Інші організації – крім Просвіти, є «Січ», заснована Олексою Єдліцьким у 1905 році, у складі 36 чоловік, дитячого садка нема.

Мова – частково польська, частково русинська.

Графік роботи – вівторок, четвер, субота, неділя з 15.00 до 20.00.

На зборах, які відбулися 20 червня 1909 року, членами товариства «Просвіта» було обрано:Миколу Малинівського – голова гуртка;Івася Єдліцького – його заступником;Василя Мішка –секретарем;Олексу Єдліцького – касиром;Петра Ілика – бібліотекарем.

Саме ці люди забезпечували роботу читальні й залучали до неї односельців. До читальні товариства було залучено 27 членів (чоловіків – 6; жінок – 0, парубків – 21, дівчат – 0; письменних – 10, неписьменних – 17).

Активну роль у формуванні світогляду і вихованні громади відіграла бібліотека, яка заснована при читальні. Бібліотека налічувала 284 книги. На сходинах, які відбувалися щовечора та у неділю і свята, проводили голосні читання. Передплачували часописи «Свобода» і «Народне слово». Книги читальні надходили переважно із львівської книгарні «Просвіта».

Загальний річний прибуток читальні становив 5 кор., видатки – 19 кор. 43 сот. Члени товариства звертаються до вищої організації з проханням про виділення субвенції на діяльність «Просвіти».

На підставі указу Крайової Шкільної Ради від 12 жовтня 1909 року №L. 2061/18 у с. Раневичі було засновано двокласну народну загальну школу. Крайова Шкільна Рада була зобов’язана постачати шкільне приладдя (крейду, стиральну гумку, папір, чорнило тощо) на суму 10 зол. Вчитель школи зараховувався до V класу оплати праці.

10 квітня 1910 р. в опитувальнику головою читальні «Просвіта» Миколою Малинівським зазначалося таке:

— мова в громаді – польська(частково) та русинська (частково);

— відношення до читальні місцевої інтелігенції (духовенства, вчителів) – байдуже;

— відношення до українських справ інших національностей – таких у селі нема, хіба два жиди, але вони в читальню не приходять.

Старий так званий громадський дім «з одною кімнатою» при повітовій дорозі, що вела з Дрогобича до Раневич і звідси до Болеховець, довгий час служив громаді за шкільне приміщення.У громадському домі в неділю й свята відбувалися збори, наради громадського уряду, сходини членів читальні «Просвіта». Оскільки свого приміщення читальня не мала, та в будні дні відбувалось навчання дітей.У 1920 році побудований шкільний будинок двокласової школи із чотирма відділами. 8 листопада 1920 року зі Львова надійшло рішення Шкільної Крайової Ради в справі організації народної школи в Раневичах Дрогобицького округу: «Враховуючи всі обставини, що стосуються організації школи в Раневичах, вислухавши доповідь Шкільної Окружної Ради, Шкільна Крайова Рада постановляє:організувати однокласову школу в Раневичах. В анкеті записано 127 дітей, у т. ч. 122 – греко-католики, 5 римо-католиків».

Довгий час цю школу проводили учителька Донатова, що мешкала на вулиці Стрийській в Дрогобичі й щодня доходила до села, та Ілля Михаць, уродженець Раневич, якого польська влада звільнила в 1920 році за його «неприхильне ставлення до уряду». Польська влада на зламі 20-30 років посилила репресії проти «Просвіти». Брутальний поступ на українську культуру привів до сумних наслідків – закриття читалень.

22 липня 1928 року надійшла посилка з Берліна до читальні «Просвіта» з книгами видавництваK.P.Z.U під назвою «На дорогах націоналізму, опортунізму та зради». Зміст цих книг мав революційний характер. Надіслану посилку війт Крайчик поставив під сумнів та надіслав разом із доповіддю до староства в Дрогобичі 23 липня 1928 р. про те, що до читальні «Просвіта» надходить література комуністичного змісту й організація виходить за межі повноважень своєї статутної діяльності і тим здійснює антидержавну діяльність на засадах комуністичної пропаганди. На підставі цього Воєводський Уряд у Львові прийняв рішення про закриття читальні (від 27.11.1928 р.№L:BP10046).

Читальня «Просвіта» в Раневичах через голову М. Малинівського вносить оскарження рішення Воєводського Уряду у Львові від 27.11.1928 р.№L:BP10046 до Міністерства Зовнішніх Справ у Варшаві, у якому зазначено:«У читальні немає жодного члена ані симпатика комуністичної партії Західної України, цих книжок жоден член читальні не замовляв. Хтось міг із Берліна надіслати ці книжки на адресу товариства для пропаганди, але за те товариство не може нести відповідальність, тим паче, що це міг зробити хтось, хто хотів нашкодити товариству і визвати в населення незадоволення, що понесло за собою закриття читальні. На цій підставі вносимо прохання до Високого Міністерства Зовнішніх Справ змінити рішення Воєводського Уряду у Львові від 27.11.1928 р. № L:BP10046».

Староста Дрогобича 4 грудня 1928 року звертається до товариства ім. Т. Шевченка м. Львова, посилаючись на п. 57 статуту товариства про закриття читальні «Просвіта» в с. Раневичі. 29 серпня 1930 року до п. старости повіту Дрогобича надходить відповідь із Міністерства Зовнішніх Справ, де зазначено:«На підставі Постанови п. 86 Розпорядження від 22.03.1928 року Dz.U.R.P.Nr 36, наказу від 21.08.1930 року L.A.A 4777/1, відкидаємо як запізніле оскарження ухвали товариства читальні «Просвіта» в Раневичах, внесене п. воєводою з 27.11.1928р. №L:BP10046, щодо закриття товариства з приводу порушень статутної діяльності. З доданих актів виникає, що рішення вручено 08.12.1928 року, а оскарження надійшло 27.12.1928 року, по сплину 14-денного терміну. Нинішнє рішення є остаточним в адміністративній інстанції, однак не виключає можливості звернення до Найвищого Адміністративного Трибуналу».

Новий шкільний будинок (початкова школа), тепер магазин роздрібної торгівлі, мав три кімнати. У двох відбувалася наука, а в третій містилося товариство «Рідна школа».

12 жовтня 1929 року Крайова Шкільна Рада, виконуючи постанову від 9 вересня 1909 року L:46, інформує Шкільну Окружну Раду про організацію школи в Раневичах: «Незважаючи на вимоги щодо віддаленості між трьома гмінами, що повинна становити не більше 4 км, сполучення між Раневичами і найближчими селами, де є школи, незадовільне з таких причин: сільські дороги Почаєвич і Болехівців навесні та восени заливає потік, відстань, вочевидь, розраховувалася від останніх хат Раневич до перших хат Почаєвич та Болехівців, однак внаслідок розлеглості цих трьох гмін до школи в Болехівцях дальше, ніж до Дрогобича, а школа в Почаєвичах знаходиться в орендованому приміщенні, відстань до неї – більше 4 км. Окрім того, поіменний список дітей у шкільному віці в Раневичах становить 193, школа в Болехівцях потребує додаткового класу, бо налічує понад 200 дітей, а в Почаєвичах, де школа відкрита від вересня цього року, кількість записаних дітей перевищує 80.

У 1929 році побудовано кооперативний будинок, у якому, крім крамниці «Праця», містилася відбиральня молока «Маслосоюз».

14 жовтня 1930 року куратор майна закритої читальні «Просвіта» в особах Іллі Михаць і В. Малинівського переобрали свій весь маєток згаданої читальні від війта Крайчика. Переобране майно представлене: сама читальня в Раневичах розміром 4×5 у доброму стані з одними дверима та двома вікнами. Бібліотека – 300 книжок. З 86 томів 33 справлених, решту прошнурованих.

Печатку читальні «Просвіта» с. Раневичі знищено.

Книги адміністрації

  1. Протокольна.
  2. Список членів читальні.
  3. Список книжок читальні.
  4. Касова книжка.

У касі знаходиться 40 злотих 60 грош.

Переобрання майна закритої читальні «Просвіта» в с. Раневичі відбулося через головний відділ товариства «Просвіта» м. Львова. Після закриття польською владою читальні «Просвіта» у 30 р. ХХ ст. у с. Раневичах діяв кружок українського педагогічного товариства «Рідна школа» імені Т. Шевченка. Засновниками товариства були: Ілля Михаць, Николай Ілик, Василь Валюх, Федь Юзефів, Михайло Михаць, отець Іван Шевчик, Михайло Когут, Іван Малинівський, Василь Юзефів, Гриць Сподар, Єдліцький Михайло, Петро Юзефів. Гарно працював і розвивався аматорський гурток під проводом тоді ще студента Миколи Курчака, існував кружок «Сільський господар», якого довголітнім головою був Стефан Когут, працював дитячий садок – проводила Юлія Ілик, існував церковний хор (диригент – Добош), хор «Рідної школи» (диригент – О. Кобільник). Засновник «Рідної школи» – великий український патріот, набожний і прикладний священник о. канонік І. Шевчик, який обслуговував нашу громаду в період 1919—1940 рік, на схилі віку в 1940 році, арештований більшовиками і включений до перших транспортів у Сибір, куди він не доїхав, бо під час транспорту помер. Ілля Михаць – один із провідних культурно-економічних діячів не тільки нашого села, а й Дрогобиччини, помер в Англії. Завдяки йому багато селянських дітей нашого села пішли вчитися до Дрогобицької гімназії. 22 червня 1930 р. Микола Юзефів та його товариші Ілик Андрусь, Малинівський Василь, Когут Стефан, Курчак Василь, Ілик Гриць, Сподар Стефан, Михаць Йосиф, Малинівський Михайло, члени громади Раневич, політичний повіт Дрогобич подають до Високого Воєводства у Львові про намір заложити в себе кружок Краєвого Товариства господарського «Сільський господар». Кружок товариства «Сільський господар» у Раневичах був зареєстрований 9 серпня 1930 р. розпорядженням Львівського Воєводства. Однак перша згадка про намір заснувати це товариство в архівних документах датується 22 червня 1912 року. На прапорі Товариства був золотий сніп на зеленім щиті із синьо-жовтим написом «Сільський господар». На загальних зборах 4 лютого 1934 р. кружка «Сільський господар» було обрано новий склад: Іван Малинівський – голова кружка; Іван Мішко – заступник; Юрко Курчак – касир; Білий – секретар; Гриць Малинівський; Петро Курчак – члени ради; Михайло Рибів – господар.

Контрольна комісія: Михайло Валага; Михайло Михаць; Стефанія Валага.

25 квітня 1937 р. на зборах кружка було обрано такий склад: Когут Стефан – голова; Валюх Василь – заступник; Юзефів Федь – секретар; Юзефів Іван – казначей; Когут Стефанія; Кохана Розалія – члени ради.

17 жовтня 1938 р. рада кружка товариства «Сільський господар у Раневичах надсилає листа повітовому старості про те, що з 27 квітня 1937 р. товариство набуло право на нерухомість і щодо набуття просить: «Підтвердження від Світлого Староства, що на підставі Статуту, зареєстроване товариство має на це право».

Склад правління кружка Крайового Товариства господарського «Сільський господар» на загальних зборах 20 січня 1939р. обрано: голова – Когут Стефан; заступник – Малинівський Василь; казначей – Ілик Микола; Микола Єдліцький; Малинівський Гриць; Микола Данилів – члени ради правління. Товариство налічувало 69 членів. «Сільський господар» – це була школа господарювання, ощадливості, взаємодопомоги. Робота «Сільського господаря» не полягала тільки в навчанні, а й наданні практичної допомоги. За громадські кошти закуповували різний інвентар, а потім його позичали селянам, які через дорожнечу не могли потрібне придбати особисто, а воно вкрай було необхідне в роботі.

На підставі указу Крайової шкільної ради від 12 серпня 1932 року №L 1074/9/32 двокласову школу в с. Раневичі було реорганізовано, введено двомовне навчання українською та польською. За українську мову навчання було подано 34 декларації від батьків з 47 дітей шкільного віку.

20 серпня 1934р. до керівника Іллі Михаця відділу Кружка українського педагогічного товариства «Рідна Школа» ім. Т. Шевченка від старости Маценски м.Дрогобич надійшло розпорядження, що не виявлено застережень щодо створення вищевказаного відділення на підставі п. 41 розпорядження Президента Речі Посполитої з 27 жовтня 1932 р. на предмет права на товариство Dz.U.R.P.№94. Водночас звернено увагу керівнику відділу, що окремі напрямки діяльності необхідно окреслити в статуті й отримати спеціальний дозвіл влади.

На зборах, які відбулися 2 січня 1935 року, було обрано провід товариства «Рідна школа» у такому складі:

Голова – Михаць Ілля.

Заступник голови – Валюх Василь.

Секретар – Юзефів Микола.

Скарбник – Ілик Андрух.

Бібліотекар – Ілик Василь.

Члени старшини: Бабяк Микола; Валюх Юлій.

Заступники: Гавдяк Петро, Малинівський Іван.

Контрольна комісія: Юзефів Іван, Михаць Михайло, Бабяк Микола.

Товариство функціонувало за рахунок громадської благодійності, керівництво було зобов’язане повідомляти в двотижневий термін повітове староство про кожні зміни особового складу, адреси, Статуту.

Членські внески становили 2 злоті. Обов’язки товариства: навчання і виховання молоді, підтримка українських шкіл та вчителів. Щороку зорганізований «Рідною школою» відділ с.Раневичі здійснював походи на «Зелені свята» в с. Почаєвичі.

Ігор Гірчак, сільський голова  Раневич

Продовження в наступному номері «Франкового краю»»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: