Про виховання дітей

Про виховання дітей

Про виховання дітей

 

Стихійно і планово ми отримуємо стільки інформації, що справитися з нею просто неможливо. 99% усього того, що атакує наш мозок у повсякденні – зайве і непотрібне нам.

У школі ми вчимося – нам програмно намагаються подати концентровані знання із усіх сфер людської діяльності, які могли б знадобитися у повсякденному житті кожній людині, на думку тих, хто складає шкільні програми із усіх предметів. І чим більше молода людина використовує отриманої в школі інформації – тим краще вона живе, тим більш впорядковане життя довкола неї, тим більше шансів реалізувати себе вона має, тим гармонійніші стосунки цієї людині зі світом зовнішнім та внутрішнім, із близькими та рідними людьми та із суспільством загалом.Рівень розвитку суспільства залежить від кількості високорозвинених членів, що його складають.

Як ми знаємо, наш мозок податливий. Завдяки навколишньому середовищу ми можемо зробити наш мозок «сильнішим» або «слабкішим». Завдяки знанням, можемо зробити кращим чи гіршим життя у державі, у світі, у місті чи селі, у своїй хаті….

Наші діти, мені здається, стають все гіршими в багатьох аспектах, а саме від них залежить майбутнє нашої Батьківщини та планети загалом. І причина тому захована у нас, у їхніх батьках. Хоча простіше все звалювати на час, мовляв такі часи пішли, цивілізація йде вперед семимильними кроками, ми не встигаємо за нею і тому знаходимо подібні виправдування для себе. Я спробував узагальнити деякі моменти і поділитися з вами.

            Професійний дитячі терапевти та психотерапевти помічають зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей і водночас — різке збільшення числа дітей зі зниженою здібністю навчатися та іншими порушеннями. Вони кажуть, що, незважаючи на всі наші найкращі спонукання, ми, на жаль, розвиваємо мозок наших дітей в невірному напрямку. До речі, як виховувати дітей, а це, на мою думку, одне з найважливіших питань, нас ніхто і ніколи не вчить. Про педагогічні вузи я не кажу нічого. Там вчать не так виховувати, як учити чужих дітей. А своїх?

            Що ж, на думку лікарів, шкодить і заважає розвиватися нашим дітям?⠀

  1. НАШІ ДІТИ ОТРИМУЮТЬ ВСЕ, ЩО ХОЧУТЬ І КОЛИ ХОЧУТЬ. Діти хочуть жити тут і тепер, мати все і одразу. Це і правильно, і страшно водночас.Але батьки, не думаючи, негайно стараються задовольнити потребу свого чада. У цю ж секунду купити те, що хоче малеча, бо буде істерика. А діти вміють користуватися любов’ю батьків і маніпулюють ними. Потім виростають такі тати і мами, які маніпулюють одне одним, потім своїми дітьми…

Здатність відкласти задоволення своїх потреб — це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими тільки зараз і нещасними — в довгостроковій перспективі.Уміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу.Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для їхнього успіху в житті.Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в класі, торгових центрах, ресторанах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили його мозок негайно отримувати все те, що вона хоче. Але хіба життя буде у майбутньому таким запопадливим, як батьки? Ні!

  1. ОБМЕЖЕНА СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ. У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям телефони, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні та комунікативні навички. Де ми вчилися виживати, спілкуватися, відстоювати свої інтереси? Де ставали сильними, сміливими, мужніми? На вулиці! У інтернеті сильним не станеш! До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми. А діти беруть приклад із дорослих. Батько в телевізорі, мама у фейсбуці, а дитина – у телефонних іграх. І всі залежні. Але телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет! А ми ж хочемо щоб наші діти були успішними!

Мозок подібний м’язам, які навчаються і тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина могла чекати, її треба навчити терпінню. Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її. Те ж саме відноситься до всіх інших навичок.

  1. НЕСКІНЧЕННІ ВЕСЕЛОЩІ. Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок.Ми живемо у двох різних світах: вони у своєму «світі веселощів», а ми в іншому, в «світі роботи».

Чому діти не допомагають нам по господарству? Чому вони не прибирають свої іграшки?Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той же самий «м’яз», який потрібний для навчання в школі.Коли діти приходять у школу і настає час для письма, вони відповідають: «Я не можу, це занадто складно, занадто нудно». Чому? Тому що працездатний «м’яз» не тренується нескінченними веселощами. Він тренується тільки під час роботи.

  1. ТЕХНОЛОГІЇ. Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їх увагою і здатністю відкласти задоволення своїх бажань.Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне.Коли діти приходять в клас, вони стикаються з голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам і спецефектам, які вони звикли бачити на екранах.Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в класі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Діти не здатні обробити інформацію з більш низьким рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їхню здатність вирішувати академічні завдання.Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і наших сімей. Емоційна доступність батьків — це основна поживна речовина для дитячого мозку. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього.
  2. ДІТИ ПРАВЛЯТЬ СВІТОМ. «Мій син не любить…». «Їй не подобається…». «Вона не любить іграшки, але добре розбирається в планшеті». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується їсти сама».Виходить, діти диктують нам, як їх виховувати? Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, що вони хочуть, а не те, що добре для них? Без правильного харчування і повноцінного нічного сну наші діти приходять в школу роздратованими, тривожними й неуважними. Крім того, ми відправляємо їм неправильне послання.

Діти вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і не робити того, що не хочуть. У них немає поняття — «треба робити».На жаль, щоб досягти наших цілей в житті, нам часто треба робити те, що необхідно, а не те, що хочеться.Якщо дитина хоче стати студентом, її необхідно вчитися. Якщо вона хоче бути футболістом, необхідно тренуватися щодня.

Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це призводить до недосягнення цілей і залишає дітей розчарованими.

ТОМУ ТРЕБА ТРЕНУВАТИ ЇХ МОЗОК!Ви можете тренувати мозок дитини та змінити її життя так, що вона буде успішною в соціальній, емоційній і академічній сфері.Ось кілька порад:

  1. НЕ БІЙТЕСЯ ВСТАНОВЛЮВАТИ РАМКИ.Виховання — важка робота. Ви повинні бути креативним, щоб змусити їх робити те, що добре для них, хоча більшу частину часу це буде повна протилежність тому, чого їм хочеться.Перетворіть те, що їм не подобається робити, у веселощі, в емоційно-стимулюючу гру.
  2. ОБМЕЖТЕ ДОСТУП ДО ГАДЖЕТІВ І ВІДНОВІТЬ ЕМОЦІЙНУ БЛИЗЬКІСТЬ З ДІТЬМИ. Подаруйте їм квіти, посміхніться, залоскочіть їх, покладіть записку в рюкзак або під подушку, здивуєте, витягнувши на обід зі школи, танцюйте разом, повзайте разом, бийтеся подушками.Влаштовуйте сімейні вечері, грайте в настільні ігри, вирушайте на прогулянку разом на велосипедах і гуляйте з ліхтариком ввечері.
  3. НАВЧІТЬ ЇХ ЧЕКАТИ!Нудьгувати — нормально, це перший крок до творчості.Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».Намагайтеся не використовувати гаджети в машині й ресторанах і навчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.
  4. НАВЧІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ВИКОНУВАТИ МОНОТОННУ РОБОТУ З РАННЬОГО ВІКУ, ОСКІЛЬКИ ЦЕ ОСНОВА ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ. Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.
  5. НАВЧІТЬ ЇХ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК. Навчіть ділитися, вміти програвати й вигравати, хвалити інших, говорити «спасибі» і «будь ласка». Діти міняються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання.Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання і тренування їх мозку, поки не стало пізно.

 

Василь КУЗАН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: