Моє життя – обірвана струна

Моє життя – обірвана струна

Моє життя – обірвана струна

 

Цього року українська громадськість відзначає дві річниці одного із найбільш легендарних композиторів та поетів України Володимира Івасюка: 4 березня – 70-ліття від дня народження, а 18 травня – 40-ву річницю трагічної смерті цієї сміливої, талановитої людини.

Педагоги та учні Ясенице-Сільнянського НВК І-ІІ ст., працівники Народного дому, народний колектив «Ясени» запросили усіх батьків та громаду села на святкування пам’яті Володимира Івасюка – українського композитора, виконавця, основоположника української естрадної музики.

Цікавим і насиченим був виступ учаcників програми. З портрета, прикрашеного квітами червоної рути, на усіх дивилися розумні сині очі композитора. Вдячні слова за виготовлення портрета хочеться сказати педагогу Марії Багрій.

Особливий настрій було створено ще задовго до початку програми, бо із зали лунали такі знайомі та рідні мелодії…

Впевнено й урочисто розпочали святкову програму ведучі – випускники школи. Впродовж всієї програми вони вели стежинами життєвого шляху Володимира Івасюка. У спогадах і наяву постав перед глядачами засновник української поп-музики, автор 107-ми пісень, 53-х інструментальних композицій та музики для декількох п’єс, Володимир Івасюк, який назавжди залишиться у нашій пам’яті за свої українські пісні «Червона рута» та «Водограй». Крім талантів у музичній сфері, зокрема й уміння грати на скрипці, фортепіано, віолончелі та гітарі, він мав освіту лікаря, був обдарованим художником і фотографом, а також чудовим співаком. Незважаючи на заборони, накладені тоталітарним радянським режимом на культурне та артистичне українське життя, Володимир Івасюк продовжував працю, поділяючи свою любов до рідної культури та України зі своїм народом, ризикуючи власним життям. Став ще однією жертвою радянського терору.

Учні 5-8-х класів схвильовано і натхненно читали вміло підібрані учителями вірші, присвячені Володимиру Івасюку. Прозірки увесь час супроводжувало виконання пісень, віршів, спогади з життя Володимира. Вони висвітлювалися на екрані й дуже вдало відповідали змісту читаного зі сцени.

Учителі-словесники, педагог-організатор Марія Вовків підготували низку надзвичайно цікавих відеомонтажів: про дитинство Володимира, його навчання у музичній школі, про перший ВІА «Буковинка», про молодого композитора і Софію Ротару, демонстрували оригінали нот і слів «Червоної рути», заняття в медичному інституті, відпочинки у Карпатах…

Наступна світлина – на тлі палаючого Майдану, постать воїна із жовто-блакитним прапором на плечах, а відтак звучання зі сцени пісні «Балада про мальви».

Мовчазно ісхвильовано, з болем і гіркотою слухали всі присутні, згадуючи знову і знову історію нашої країни, яка твориться на наших очах. Пісні Івасюка надихали українців у час різних випробувань, зігрівали у часи Помаранчевої революції, Революції Гідності, супроводжують і підтримують наших героїв на Сході України сьогодні.

Емоційно звучали хорові пісні у виконанні молодших школярів, дошкільнят, учнів 8-го класу, соло – у виконанні Богдани Горбачик, Христини Олексовської і Мар’яни Риб’як. Ольга Добринська та її внучка Юлія виконали «Колискову для Оксаночки», яку Івасюк написав для своєї сестрички. «Балада про дві скрипки» прозвучала у виконанні вчителів Любові Гаврилик й Ольги Добринської.

Доповнювали святковий настрій музичне оформлення, виставка малюнків, плакатів, дитячих робіт, фотоматеріалів, танцювально-мистецькі композиції, підготовлені педагогічним колективом.

Уважно слухали глядачі розповідь сільського голови Богдана Паращака про всенародну скорботу на похороні Володимира Івасюка, очевидцем якого був він сам.

Оваціями супроводжував зал пісні Шевченка, на яких виховалося багато поколінь юних талантів, зокрема Володимир Івасюк, у виконанні народного ансамблю «Ясени» під керівництвом Василя Гапуняка, його солістів Тараса Гаврилика, Богдана Паращака, Михайла Олексовського, Любові Гапуняк, Миколи Піхотського.

Любов і повага до генія українського пісенного слова звучала у пісні «Скрипка грає» у виконанні батька учня, вчителя Василя Мацьківа.

Акордом програми стала пісня «Червона рута».Увесь зал піднявся і співав стоячи разом з учасниками.

І ще довго вирував у залі піднесений настрій, створений учасниками виступу, і прекрасне відчуття гордості за нашу мову, пісню, багату культурну спадщину – все те, що єднається у слові Україна!

«Червона рута» й «Водограй» у пам’яті завжди зостались,

Сади, які Тобі цвіли, осипались та не зів’яли.

Сади ще зацвітуть не раз, і зорі падатимуть з неба.

Та тільки не впаде зоря, що в небесах горить для Тебе.

 

Леся ПОПЕЛЬ, директор Ясенице-Сільнянського НВК І-ІІ ст.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: