Куди ідемо?

Куди ідемо?

Куди ідемо?

У кожного з нас бувають такі хвилини, що ми іноді задумуємося про далеке і не надто далеке майбутнє – своє та своєї країни. Почасти задуматись над цим нас змушують ті чи інші обставини та наше соціальне довкілля.

Отож, уявімо собі нашу країну через якихось двадцять років (якщо вона рухатиметься тими ж самими «рейками», що й зараз). У кожного результат буде свій індивідуальний, але дещо – збігатиметься. Я, до речі, ці майбутні реалії уявляю собі таким чином, що від цього стає трохи моторошно.

Кожного учня опитуватимуть психологи на предмет його соціальної адаптації. Запитання будуть приблизно такі: скільки часу на тиждень ти проводиш за комп’ютерними іграми? Якщо менше десяти годин – ставлять на облік – як соціально не адаптованого. Наступне запитання: у якому віці ти вперше закурив? Якщо ще не закурив – ставлять на облік.

Ще одне запитання: чи є серед твоїх друзів наркомани? Якщо немає – ставлять на облік.

– Чи подобається тобі рок-музика? Якщо ні – ставлять на облік.

– Чи визнаєш ти бридкі загальновизнані картини авангардизму шедеврами? Якщо не визнаєш – ставлять на облік.

— Чи часто вживаєш сленг та матюки? Якщо ні – ставлять на облік.

– Як ставишся до гей-парадів? Якщо негативно – ставлять на облік…

Ось так працюватимуть у нас соціальні служби, яким влада ставитиме завдання всіх дітей зробити однаковими, щоб вони були, немов клони «еталонного» підлітка, над яким добре попрацювали розмаїті засоби поширення космополітичної та люмпен-пролетарської мас-культур, – відповідними до ідеологічних запитів та уподобань цієї влади.

Я не читав Оруела – кажуть його антиутопія дуже пригнічує, проте, якби він писав її на сучасному матеріалі, думаю, ефект був би значно більший…

Ростислав КИРІЙ,

Учень 10 класу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: