Екомисліє

Екомисліє

Екомисліє

 

Оце я собі думаю, що мусить таки бути якась екологія душі. Чи духовна екологія. Бо про чистоту зовнішнього середовища ми всі в тій чи іншій мірі дбаємо, щовесни якісь суботники організовуємо, дерева висаджуємо… А от про чистоту внутрішнього світу – ні. Ні сміття не прибираємо, ні зрубані дерева роду не замінюємо на нові, ні замулені криниці пам’яті не прочищаємо…

Трапилося мені нещодавно їхати з молодим чоловіком шість годин поспіль у його машині. Хлопцеві двадцять три роки. Вчився у Львівській політехніці, був на заробітках за кордоном, заробив гроші і придбав собі вантажного мікроавтобуса. Створив сайт і займається тепер вантажними перевезеннями. Самостійний, грамотний, урівноважений, серйозний. Увімкнув музику, колекцію якої зібрав на флешці. Пісні різні, попсові, але більш-менш професійно зроблені. Українських майже нема, натомість російських чи не половина з усього. І, що дивно, більшість із того російського – пісні минулого та початку ХХІ століття. Тобто, з тих часів, коли Микола, а саме так зовуть хлопця, народився.

Після третьої російської пісні я не втримався і сказав, що така музика мене дратує. Бо ж іде війна і все таке… Бо слухати такі пісні, це пускати ворога в душу. Пропаганда тих, ніби невинних пісень – це складова стратегії гібридної війни. Але Микола цього не розуміє, бо вже вражений вірусом «братерства».

Виявилося, що у молодого чоловіка є друзі у Москві. Він їздить до них у гості, вони – до нього. Вони, люди із ворожих таборів активно спілкуються у соціальних мережах. І слухають усе підряд. «А нам пофіґ», – каже Микола. «А як ви дивитеся на війну?» – питаю. «А нам пофіґ», – звучить та сама відповідь.

У питаннях матеріальних у молодого чоловіка є розуміння того, що це моє, це наше, а це чуже. У питаннях духовних такого розуміння нема. Тобто, душа незахищена, відкрита до агресії. І москалі цим уміло користуються. А наша молодь навіть не усвідомлює, що частина їхньої внутрішньої території вже окупована. Вже сплюндрована. Засмічена і залита всілякою гидотою. А суботників усередині кожного з нас ніхто не організовує…

Коли Микола казав, що вони слухають усе підряд, він мав на увазі своїх друзів з обох боків кордону. Ми, тобто молоді люди. А на питання: чи росіяни так само слухають українську пісню, як ви їхню? – він відповісти не зміг. Бо вони наше не слухають – їм то не потрібно.Бо вони нав’язують своє, але таким чином, щоб це виглядало, ніби ти самий зробив вибір. Бо вони «друзі і брати» до того часу, поки їх не призвали у армію. А тоді вони стрілятимуть по таких, як Микола, без тіні сумніву. Бо їм наказали. А друзі? Ну… Будуть інші, якщо що. Але надія на те, що вони стріляють не по Миколі, у них таки буде. Бо ж таки живі люди.

Чомусь мені хочеться, щоб цей матеріал прочитав і Микола. Бо викликав таки симпатію своєю щирістю та відвертістю, своєю молодечою мудрістю і покладистістю. Хай би йому ніколи не довелося зустрітися із тими московськими друзями на лінії фронту.

Але російська пісня – це тільки один вид духовного сміття. Є ще тисячі інших видів.

Наведу найсвіжіший приклад із політичного життя України. Приклад, коли всім нам плюнули в обличчя (в душу) із владного Олімпу. Маю на увазі вчинок людини без гідності, радника Секретаря Ради національної безпеки та оборони з питань реінтеграції і відновлення Донбасу Сергія Сивохи. Він заявив, що ми всі повинні просити пробачення від жителів Луганської та Донецької області. Звісно, це показали і прокрутили по всіх москальських і промоскальских інформаційних ресурсах. Звісно, це використають у гібридній війні проти української нації.

Хтось у мережі назвав Сергія Сивохо мішком лайна. Я б його назвав не простим мішком лайна, а желевляним (жаливляним). Це закарпатське слово, яким називають величезний міх із не дуже щільної тканини,у якому селяни носили сухе листя, сіно, або жаливу (кропиву) для худоби. Так от, крізь ту нещільну тканину лайно Сергія пирскає у всі сторони. І ця його смердюча заява – це тільки один із тих стуменівзловонної ядучої рідини, які ми отримуємо щоденно і щохвилинно із неукраїнських інформаційних ресурсів та від людей, яким Україна у принципі не потрібна.

Але найбільш образливими для українців є не заяви отих мішків лайна, а призначення таких на високі посади. 2014 року Сергій Сивохо брав участь в акціях Антимайдану на боці Партії регіонів проти Революції гідності. Та і не він один. Але замість того, щоб суспільство провело відповідну люстрацію та звільнилося від подібних керівників, їх призначають на стратегічні посади, довіряють їм ділянки роботи, від яких залежить існування України як такої.

Сергій Сивохо та йому подібні опоблоківці та регіонали, мішки із москальським лайном хочуть щоб український народ просив пробачення від сепаратистів за те, що ті стали на бік загарбника і плюндрують разом із ворогом Україну. До речі, вони ж іще пропонують платити пенсію тим сєпарам. У голові не вкладається.

На завершення хочу сказати ще про один вид сміття, яке б варто викинути із нашої спільної духовної хати. Це російськомовні мультфільми та віртуальні ігри, якими москалі заполонили весь простір. Треба сказати, що це все на перший погляд не несе жодного ідеологічного навантаження. Такі собі різні стрілялки з вампірами, скелетами та шахтарями, такі собі експерименти із ведмедиком Валєрою, якого ріжуть, варять, підвішують, розтягують, розривають на шматки… А сам він при цьому випрошує собі цукерки. Але на якомусь асоціативному рівні ти раптом починаєш відчувати, що всякі такі експерименти москалі роблять з твоєю нацією. І сподіваються, що ти за свою терпеливість попросиш собі солодощів. І все. Та таке враження може скластися у дорослої людини. А дитина ж не аналізує, а сприймає. Потім із дитини виростає такий собі Микола, який дозволяє хижакам гніздитися у своїй душі. Але не одразу. Спочатку діти у школі будуть вживати російські слова і фрази, дивитися російські фільми та слухати російські пісні. Бо їм пофіґ. Пофіґ власна доля, доля народу і країни… Саме цього і прагнуть вороги.

До речі, той Микола, якого ми згадували на початку розмови, із Дрогобицького району…

 

Василь Кузан

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: