А у вашої дитини правильна постава?

А у вашої дитини правильна постава?

А у вашої дитини правильна постава?

 

Для школярів завершується перший місяць марафону під назвою навчальний рік. Успішне проходження повної дистанції значною мірою залежить від здоров’я дітей, зокрема від стану опорно-рухового апарата, і передовсім – хребта. Тому з перших днів перебування в школі батькам і вчителям слід націлити дітей, а особливо малечу на дотримання елементарних правил гігієни та формування навичок правильної постави.

Як уберегти дитину від сколіозу – ось питання, що турбує зараз багатьох. Відповісти на нього нам допоможе фахівець з фізичних методів реабілітації Віталій Гриньків – відомий свого часу у спортивних колах держави по роботі з велосипедистами-шосейниками Національної Олімпійської та молодіжної збірних України. Цей талановитий спеціаліст з проблем опорно-рухового апарата колись забезпечував функціональну підготовку велосипедистів до найвідповідальніших змагань, згідно із розробленою ним особисто програмою, а водночас сприяв швидкому та ефективному відновленню організму після важких травм і захворювань спортсменів як із Дрогобича, так і з держави загалом. Серед його пацієнтів були відомі у спортивному світі велосипедисти –Ігор Киселиця, Олександр Марковніченко,брати Сергій та Юрій Синюкови, Михайло Хавілов, Олег Панков, Юрій Кравцов, Сергій Гончар, футболісти – Василь Малик, Ігор Височанський, Михайло Стельмах, АльгедасБряуніс, акробатка – Оксана Жгута, ветерани важкої атлетики – Юрій Вечканов та Степан Байса. Йому також довелося ставити на ноги популярних артистів, іменитих науковців, урядовців, бізнесменів та багато-багато інших. Зараз він працює над актуальними проблемами статичних деформацій опорно-рухового апарата, передовсім, хребта, спираючись на передові розробки наукових авторитетів Вадима Шаргородського, Віталія Фіщенка (Український НДІ ортопедії і травматології), ЖанікаАсатряна – президента Українського благодійного фонду лікування дитячого сколіозу, Володимира Берсенєва – директора Інституту проблем болю, в яких багато чого навчився. Віталій Гриньків шляхом поєднання передового досвіду сучасної медицини та медицини, збудованої на вікових традиціях, допомагає успішно долати поширену дитячу недугу – сколіоз.

— Пане Віталію, чому саме проблеми сколіозу та захворювань опорно-рухового апарата серед дітей опинились у центрі вашої уваги?

— З перших же днів навчання хребет дитини починає відчувати підвищене навантаження. Подивіться, як сидить ваш малюк, коли готує уроки. Нерідко – у напівтемряві, за обіднім або письмовим столом, розрахованим на дорослих, та ще й на кріслі для дорослих. Стільниця – на рівні підборіддя, плечі – вище вух, спина – випнута, щоби бодай якось спертися на спинку крісла. Боляче на це дивитися, бо в результаті цього в поперековому відділі хребта замість лордозу починає формуватися кіфоз. Буває й так, що дитина сидить боком на краєчку крісла, формуючи собі класичну сколіотичну поставу, або вчиться, тримаючи книгу на колінах, даючи можливість формуватися тому ж кіфозу, який у народі називають горбом.

Колишніх зручних парт, що регулювалися у відповідності з віковими особливостями, за якими вчилися батьки нинішніх учнів, у школах практично не залишилося. Є добрі сучасні розробки, але, на жаль, ними оснащені далеко не всі школи. Тож і виходить, що учні початкових класів і старшокласники сидять за столами і на кріслах, розрахованих на п’ятикласників середнього зросту. На цю ситуацію, особливо при кабінетній системі, коли в одному і тому ж класі, за одними і тими ж столами навчаються і маленькі п’ятикласники, і майже дорослі одинадцятикласники, вплинути наразі майже неможливо. Тому педагогам і батькам потрібно звертати особливу увагу на організацію робочого місця в домашніх умовах.

— Не можу не погодитись, адже на виконання домашніх завдань діти витрачають щодня від двох до п’яти годин. То як ви порадите обладнати домашній навчальний куток школяра?

— Почнемо з того, що глибина сидіння крісла повинна бути трохи меншою за відстань від крижової кістки до підколінної ямки, тобто коліна повинні трохи виступати. Для цього до спинки звичайного крісла можна прив’язати товстий шар пінопласту чи поролону та прикріпити на відповідній відстані лист фанери.

Щоб сидіння було ще зручнішим, на рівні верхівки поперекового пордозу до спинки крісла слід прикріпити невеличкий м’який валик. У такому разі, навіть спираючись на крісло, спина зберігає природну форму.

Стільниця повинна знаходитися на рівні сонячного сплетіння. При цьому трохи розставлені лікті вільно спираються на стіл, розвантажуючи шийний відділ хребта від ваги рук, а поверхня зошита знаходиться на оптимальній відстані від очей 30-35 см. Для перевірки можна поставити лікоть на стіл і підняти голову, дивлячись просто перед собою. В ідеалі середній палець повинен знаходитися на рівні кута очей.

Під ноги слід підставити лавочку такої висоти, щоб вони не звисали в повітрі й не піднімалися догори. Гомілкостопні, колінні і тазостегнові суглоби мають біти зігнуті під прямим кутом, стегна лежати на сидінні, беручи на себе частку ваги тіла. Стосовно того, як підкоротити ніжки столу, що саме підставити під ноги, що підкласти під спинку крісла, батьки повинні вирішити самі. Найкраще, звичайно, купити сучасний зручний офісний стіл (його ще називають столом для роботи з комп’ютером) і крісло до нього з гвинтами та шарнірами, що регулюють висоту та глибину сидіння, нахил спинки. Та дуже часто буває так, що на комп’ютер і прибамбаси до нього гроші знаходяться, а на крісло чомусь не вистачає.

Книжки бажано ставити на пюпітр на відстані витягнутої руки від очей. Це дозволяє дитині тримати голову прямо і тим самим знімати навантаження із шийного відділу хребта та запобігати розвитку короткозорості. Потрібно також не забути й про належне освітлення робочого стола.

— Часто діти готують уроки, підперши голову рукою, або поклавши ногу на ногу, або взагалі вилізають на крісло і пишуть скоцюрбившись. При цьому заявляють, що їм так зручніше. Чи правда це?

— Ні, цього категорично не можна робити. Слід навчити дитину сидіти прямо з рівномірною опорою на обидві ноги та сідниці. Груди мають наближатися майже впритул до столу, лікті – розташовуватись симетрично та спиратись на стіл. Зошит слід повернути приблизно на 30 градусів, щоб дитині не доводилося повертати тулуб при письмових роботах. Голову слід нахиляти якомога менше. Можна (і навіть бажано) по-можливості спиратися підборіддям на вільну руку, та при цьому не можна нахиляти голову і тулуб убік.Час від часу дитина повинна змінювати позу (в межах правильної). Через кожні 30-45 хвилин занять слід піднятися з-за столу і порухатися 5-10 хвилин. Потрібно, щоб у дитини не виникало звички сидячи класти ногу на ногу, підвертати одну ногу під себе, забирати зі столу та звішувати неробочу руку, сидіти боком до столу. Після уроків школяру, особливо учневі молодших класів, потрібно полежати не менше години, щоб м’язи мали можливість розслабитися та відпочити.

Спати потрібно на рівному ліжку з жорсткою основою і м’яким матрацом, з невисокою, бажано спеціальною ортопедичною подушкою. Тоді нормальні фізіологічні вигини хребта будуть залишатися і під час сну. Потрібно привчити дитину спати на спині або на боці (бажано правому), а не на животі.

— Часто можна побачити, як хвацькі хлопчики і дівчата носять шкільний наплічник на одному плечі. А як ви ставитеся до того, що шкільний рюкзак зараз витісняється модною сумкою через плече або коли книжки просто носять у поліетиленовому пакеті?

— На одному плечі не можна носити навіть легку сумку. Плече при цьому доводиться тримати завжди піднятим. Ремінь сумки необхідно перекинути через шию, що, власне, і є новомодним у шкільних рюкзаках. Зрештою, мода ця сягає корінням до пастушої сумки, з якою ходили до школи наші прадіди. Та, на мою думку, найкраще придбати дитині нормальний шкільний наплічник (рюкзак) і носити його правильно.

— Ми говоримо про столи, крісла, рюкзаки… Та хіба цього достатньо для того, щоб дитина мала гарну поставу?

— Потрібно подбати про те, щоб дитина повноцінно харчувалася, щоб організм, який росте і розвивається, отримував достатню кількість калорій, пластичних речовин, макро- і мікроелементів, вітамінів і всього, що містить у собі смачна та здорова їжа. Дитині обов’язково слід забезпечити активний руховий режим і хоча б 20-30 хвилин щоденних занять фізкультурою. Дуже корисними для хребта є заняття плаванням і танцями.

— І цього достатньо?

— На превеликий жаль, сама собою правильна постава може сформуватись у виняткових випадках в абсолютно здорової, переповненої енергією, фізично гармонійної дитини.  Усім іншим необхідно забезпечити умови для формування правильної постави. А цьому передовсім сприяють перелічені заходи профілактики. Запорукою успіху має стати суворий батьківський контроль. Але здебільшого однієї профілактики буває недостатньо. В таких випадках потрібно негайно звернутися до ортопеда чи невропатолога або спеціаліста з лікувальної фізкультури. Точний діагноз і кваліфіковані рекомендації фахівців допоможуть вчасно і правильно організувати лікування.

Любомира МОРАР

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: