Психологи і самогубці

Психологи і самогубці

Психологи і самогубці

 

Оце чи не щодня надибую у соціальних мережах пропозиції від психологів та ковчів про надання психологічної допомоги. Пропонують навіть супровід родин, у яких загострення стосунків, криза, постійні скандали і думки про розлучення. Як це? А просто – дзвоните психологу і розказуєте йому свої проблеми, а він консультує або коментує, коли радити вже пізно. Із вашої з ним розмови може виникнути якась ідея, яка потім саме для вашої родини стане у пригоді. Супровід протягом місяця коштує всього сто доларів. Індивідуальні заняття з тим самим психологом (раз на тиждень) – триста доларів. Групові заняття так само. Ціни я взяв київські. В Дрогобичі психологів ще малувато – такі ж послуги можуть коштувати дорожче. Залежно від компетенції та досвіду роботи практичного психолога одна його консультація  коштує до двісті доларів – інформація із офіційних сайтів по Львівській області.

            Звісно, і ми знаємо це не тільки із американських фільмів, у світі прийнято час від часу спілкуватися зі своїм психологом. Він вносить певну корекцію в поведінку людини, заспокоює, просто вислуховує – це, напевно, найважливіше. Бо у наш шалений час ти і виговоритися не маєш кому. Всі зайняті своїми проблемами. А проблеми – це стреси, нервові зриви, скандали і, як результат, хвороби і скорочення тривалості нашого з вами життя. Та і суїциди, треба сказати, у великій мірі пропорційні кількості спеціалістів, що здатні надати психологічну допомогу.

У світі з психологами прийнято радитися, ділитися страхами, розповідати про комплекси та позбавлятися їх з допомогою досвідченого спеціаліста. У нас усе трохи інакше.

Ось наведу приклад, хоч і комічний трохи, але добре ілюструє ситуацію. До одного із відомих гінекологів районної лікарні на огляд прийшла жінка із гірського села. Молода, років двадцять п’ять. Але прийшла до цього лікаря вперше. Він, плюс до всього, виявився ще й чоловіком. Мало того, що жінка настроювалася на відвідини цього спеціаліста кілька років, а тут ще таке. Але лікар був милим, не дуже молодим, доброзичливим, тобто таким, що викликав довіру. Та і дороги назад у жіночкивже не було. Руками, що дрібно трусилися, молодиця роздягнулася таіз завмиранням серця і майже втрачаючи свідомість відбула все, що потрібно у таких випадках. Лікар зробив запис у медичну карточку, призначив лікування і добрими, навіть лагідними та ледь усміхненими очима провів пацієнтку до дверей. Коли та вже взялася за дверну клямку і відкланялася, добрий Айболит спитав: «Жіночко, а ви, перед тим як вийти на вулицю, не хочете одягнути труси і сукню?».

От якби з тією жіночкою хоч раз у житті на відповідну тему поспілкувався психолог, якби вчителі у школі не прививали дітям комплексів, якби пуританське виховання вдома не було таким агресивним і диким… Але, що про це говорити! І жодна мораль тут ні до чого. Це чиста психологія. А християнські цінності? – спитали мене якось, коли велася розмова на цю тему... Що я маю відповісти? Церква підтверджує, що Бог створив людину голою, що Адам і Єва не знали сорому, що людське тіло – це красиво, бо це творіння Бога, але священник ортодоксальної церкви засуджує носіння дівчатами коротких спідниць, не пускає у такому одязі до церкви. Якісь подвійні стандарти навіть тут. Та я не про те хотів сказати цього разу. Це лише квіточки.

Від того, що та жінка вийшла би від лікаря голою на вулицю, ніхто б не помер. Але ж є інші проблеми, набагато складніші, ніж показати голу піську спеціалісту, проблеми, з якими людина не може самостійно справитися. Приходить до розпачу, до депресії. І, як результат, вкорочує собі віку.

Так, за даними Дерстату в Україні від січня до жовтня 2018 року більше 5,4 тисячі людей скоїли самогубство. Згідно зі статистичними даними: у січні вкоротила собі віку 441 людина; лютий – 380 осіб; березень – 445осіб; квітень – 636осіб; травень – 694особи; червень – 599 осіб; липень – 634особи; серпень – 604особи; вересень – 500осіб; жовтень – 501особа. Це я спеціально подаю по місяцях. І зараз побачите чому. А щоб легше собі уявити масштабність біди загалом, то це одне мале містечко щороку в Україні вмирає за власним бажанням…

При розподілі самогубців за статтю та за віковими групами за цілий рік виникає ще більший шок.  Отже, у 2018 суїцид скоїли 7992 чоловіки та 1724 жінки. Разом – 9716. Нехитра арифметика приведе нас до певних сумнівів щодо поданих цифр. Бо 9716 мінус 5400 буде 4316. Тобто, за два місяці (листопад і грудень) самі себе позбавили життя чотири тисячі триста шістнадцять чоловік. Це більше ніж по дві тисячі щомісяця. Щось тут не так. Щось не сходиться із наведеними вище помісячними даними.

Чи то кінець року більш складний для особистостей, чи то статистика щось приховує. А таки приховує, бо кількість самогубців у армії оприлюднювати заборонено. Із наведених вище розрахунків можна зробити висновок, що близько трьох тисяч чоловік, що покінчили з життям у 2018 році – воїни. Чи ветерани? Чи хто вони?

Для надто допитливих пояснення цієї інформації в інтернеті таки є. І його можна знайти. Я знайшов таке: «Суїциди – основна причина смерті українських солдатів, на них припадає від 18 до 50 відсотків усіх летальних випадків. Причини цього полягають в труднощах адаптації до суворих армійських умов життя та надмірний стрес». Що тут скажеш? Тут варто сісти і плакати.

А тепер повернемося до психологів. Чи буде воїн, чи буде у нас проста звичайна сільська людина платити триста доларів за регулярне спілкування з психологом? А більшість дипломованих психологів в Україні – це молоді люди. Бо ж раніше готували тільки психіатрів. А хто із досвідчених сильних чоловіків піде розказувати про свої, інколи чисто чоловічі проблеми, молодій жінці-спеціалісту? Та ніхто. От і маємо.

Все це не просто страшно, а дуже страшно. Але це ще не все.

Минулого року вкоротило собі віку 53 дітей від 5 до 14 років. Чи є якісь служби, які вивчають проблему дитячих суїцидів? Чи є спеціалісти, які здатні виявити таку дитину серед інших дітей, допомогти тій дитині. Чи та дитина, яка загнана у глухий кут життям має теж шукати триста доларів, щоб з кимось поговорити? Бо батькам або ніколи, або вони на заробітках. Як каже один мій закарпатський друг Іван Петришинець – «у ковдах». Тобто, жебрають.

І ще одна страшна цифра – більше половини жінок, що скоїли суїцид, були старшими за 55 років. Тобто, передпенсійного або пенсійного віку. Відчули стабільність, покращення життя вже сьогодні, турботу держави про себе, зниження цін і тарифів, підвищення пенсій… Відчули все це і від щастя наклали на себе руки. Повісилися. Чи наковталися пігулок…

Звичайно, ніхто з них не пішов би до психолога. Бо нема у нас такої традиції – про гроші мовчимо. Та і спеціалістів, які викликали би довіру, обмаль. Але десь таки є. Тому там, де психологи працюють, і самогубців менше.

Доступної статистики по кількості самогубців на Дрогобиччині з 2013 року немає. Але є інформація, що загальна чисельність їх менша, ніж у середньому по Україні. Певно, дані теж за 2013 рік. А що нині? Та хто його знає! Стара влада займалася дорогами, а нова тільки визначає пріоритети.

А що стосується психологів? Більшість із тих, хто рекламує свої послуги у мережі, це спеціалісти із сімейних проблем. В основному працюють із вагітними та із жінками, які зробили аборт. Із ветеранами не працює ніхто… А психологи соціальних служб не рекламують своїх послуг. Бо за мізерну зарплату їм просто не хочеться старатися.

І на завершення. Спроб самогубства в Україні минулого року було близько 400 000. Тільки кожна двадцята спроба завершилася летально. Інших урятували. Але чи на довго?

 

Василь Кузан

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: