Юрій Котермак. Привідкрилася загадка його прізвища?
У Дрогобичі лише кілька вулиць отримали назви за професійною приналежністю її мешканців до певного цеху ремісників. Це вулиці Шевська, Гончарська, Коминярська, Ковальська, Слюсарська, Столярська, розташовані віялом навколо площі Ринку. Була колись і вулиця Боднарська, що вела через вулицю Флоріанську до вулиці Жупної, та ще кілька. Частини з них нині не існує. Після Другої світової війни вулиці Боднарську і Флоріанську з'єднали і надали ім’я Сєдова. З плином літ жителі забули, якого саме Сєдова. У 1989 р. міська рада присвоїла вулиці ім'я Юрія Дрогобича.
Якого походження і ким була ця людина? Повторимо відомі загалові факти. Юрій Дрогобич, справжнє прізвище Котермак, народився близько 1450 р. Зберігся переказ, ніби хата його батька Михайла Доната Котермака стояла на місці теперішнього будинку № 21 на вулиці Солоному Ставку, коло паркану церкви Св. Юра. Однак залишається нез’ясованою природа незвичного, ба навіть унікального прізвища Котермак. Саме в ньому може ховатися генетичне коріння вченого, який називав себе русином, тобто українцем. Знаючи з топоніміки про подібність, навіть тотожність численних українських назв населених пунктів і прізвищ безсумнівного іншомовного походження, варто спробувати через неї висунути вірогідну версію, точніше, три версії про це коріння.
Версія перша: в основі прізвища Котермак закодований етнонім «ґотус», «ґот», що вказує на одне з давніх германських племен. Версія друга: від ґальського слова «кату» – війна. Версія третя і начебто вірогідніша: від назви бухти і порту Котор на далматинському березі (Далмація – історична область Хорватії) сучасної держави Чорногорії на Балканах. Для прикладу подамо кілька назв на Котер- , Котор- , Котир-: Котерлен і Котирин (Закарпаття), Которини (Львівщина), Котира (Рівненщина), численні «котівські» назви тощо. З тією ж основою Котер- , Котир- дослідники пов’язують аж 50 населених пунктів Катеринівок. Другу частину -мак складного прізвища Котермак так і кортить вивести від основи етноніму «македонці», які проживають по сусідству з Чорногорією. Однак ця аналогія хибує на спрощення складної мовознавчої проблеми, яку наразі неможливо ані підтвердити, ані заперечити.
Попри сказане, наведені топоніми свідчать на користь тривалого існування у давнину албансько-моравського шляху маврів (арабів) через албанський порт Росафу (нині Шкодер) з Балкан в Україну, пов’язаного передусім із торгівлею. Вловлюєте у топонімі ту ж основу -кодер, -котер, що й у прізвищі Котермак? Цим шляхом вони прямували в наддніпрянську Україну. Зрозуміло, що і в наддністрянську також. Якщо це було справді так, а так виглядає, то, ймовірно, в жилах дрогобицького русина-українця Котермака могла текти і якась частинка арабської крові. Давній арабський слід на Прикарпатті, в тому числі на Дрогобиччині, незрідка проглядається навіть у наш час не лише в топонімії, але й на обличчях, у прізвищах та прізвиськах багатьох людей. Але це вже інша тема. Дасть Бог, колись комусь та пощастить розкодувати прізвище Котермак і поставити крапку в цікавій дискусії щодо його витоків. Мабуть, наша спроба розгадати загадку цього прізвища є однією з перших, коли не першою.
І ще трошки інформації для нагадування тим, хто її не знає чи забув. Вважають, що учений здобув початкову освіту в Дрогобичі та Львові. Згодом навчався у Краківському університеті в Польщі, де в 1470 р. здобув ступінь бакалавра, а в 1473 р. – маґістра. У Болонському університеті в Італії Юрій Дрогобич викладав астрономію і медицину, захистив дисертацію і став доктором філософії та медицини. Отже, він є першим відомим українським доктором наук, ученим європейського рівня. У 1481—1482 рр. наш краянин обирався ректором Болонського університету. Був він і деканом Краківського університету, що засвідчує його високий науковий і організаторський авторитет.
Юрій Дрогобич знаний і як автор першої української друкованої книжки «Прогностичне судження...», виданої у Римі латинською мовою в 1483 р. Присвячена вона питанням астрології. Вчений муж із Русі прогнозував події, виходячи з руху небесних світил та астрономічних явищ, висловлював думку про пізнаванність світу людським розумом. У його книзі вперше в історії друкарства названо міста – Вільно, Кафу (Феодосію), а також рідні для автора Дрогобич, Львів. Чимало поглядів, висновків ученого відповідали тодішньому рівню науки. Це була доба Високого Відродження, що породила геніальних митців, учених, винахідників Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, інших титанів духу, які випереджали свій час.
Ім'я середньовічного вченого після невеликої публікації про нього в газеті «Діло» за 1900 р. залишалось фактично невідомим широкому загалові аж до 1960 рр. Заговорили про нього після виходу в 1972 р. у київському видавництві «Молодь» книжки львівського історика Ярослава Ісаєвича «Юрій Дрогобич» у серії «Життя славетних». У 1983 р. відзначалось 500-річчя виходу в світ першої української книги «Прогностичне судження...», з нагоди якого вибито пам'ятну медаль, виготовлено значок. На жаль, на батьківщині Юрія Дрогобича не було ні вулиці його імені, ні меморіальної таблиці, ні пам'ятника чи пам'ятного знака на його честь.
Тільки у 1989 р. в місті з'явилася вул. Юрія Дрогобича. Ще через десять років йому споруджений і монумент. Про дрогобицького «звіздаря» почали писати і як про першого гуманістичного поета України. Його поетичний вступ до «Прогностичного судження...», написаний латиною, відзначається майстерністю віршування, образністю мови. Перекладений нині сучасною українською мовою, цей твір XV ст. започатковує антологію української поезії. Ось як Юрій Дрогобич із середньовіччя здобув визнання нащадків. Якщо перший раз він добився цього за життя і на чужині, то вдруге – аж через півтисячоліття і серед земляків.
Роман ПАСТУХ