Єдиний етнокультурний простір – мета сучасности

Єдиний етнокультурний простір – мета сучасности

Єдиний етнокультурний простір – мета сучасности

 

У вирі сьогодення суспільство не має забувати про своє коріння, спадщину, традиції та мистецькі здобутки. Карпатський край багатий на згадані чинники, ба більше – правіковічні субетноси, що населяють нашу землю, мають чим пишатися у контексті збереження і розвитку культури. Одним із поширених явищ нині є різноманітні фестивалі, що покликані святково і змістовно сприяти згуртуванню людей, усвідомленню ними своєю сутности.

На Гуцульщині вже віддавна проводять Гуцульські фестивалі. Ось і нещодавно – 30 серпня – 1 вересня – у Вижниці на Буковині успішно пройшов XXVIМіжнародний гуцульський фестиваль. Характерно, що фестивалі відбуваються щорічно та щоразу проходять в інших містах Івано-Франківщини, Чернівеччини чи Закарпаття, де мешкають гуцули.

Вижниці ж пощастило чи не найбільше: у 2003 році тут відбувся ХІІІ і в 2019-му – XXVI.  Невеличке містечко на ріці Черемош, що зберегло свою спадщину й намагається її не загубити. Звичайно, «воротами в Карпати» (очевидно, південними, як вижничани себе називають) Вижницю можна називати. Цьому сприяють мальовничі краєвиди Карпат, ріки, пам’ятки природи, історії та культури, що привертають увагу численних туристів. Тому туризм і є одним із рушіїв повсякденного і святкового життя. Учасник XXVI фестивалю, крім іншого, могли оглянути у Вижниці пам’ятники Тарасу Шевченкові, народному ватажкові, послові австрійського парламенту  Лук’яну Кобилиці, народному майстрові-різьбяру Василеві Шкрібляку. Вижниця і Вижниччина дала життя багатьом славним для краю та України іменам. Коли пригадати деякі з них – стане зрозумілою привабливість цього куточка.

Микола Василько – український громадсько-політичний діяч, професійний дипломат, багаторічний посол австро-угорського парламенту, співзасновник Головної Української Ради, організатор Гуцульсько-Буковинського Легіону УСС, посол УНР у Швейцарії та Німеччині. Антін Кравс– український полководець, генерал-четар. Саме під його проводом армія Галичини й Наддніпрянщини здійснила блискучу операцію із захоплення Києва у серпні 1919 року. На околиці Вижниці поблизу річечки Виженки сім років проживав, тяжко працюючи фізично, Ізраель Бен Еліезер, відомий у світі як єврейський праведник, засновник хасидизму Баал Шем Тов. Туристичні довідники Буковини повідомляють про туристичну цікавинку «Мікву» біля Виженки, природа якої на початку XVIІІ сторіччя надихала юдейського пророка.

У Вижниці на фестивалі гостями з Бойківщини була невеличка делегація: у складі голови ВГО БЕТ («Бойківське етнологічне товариство») Любомира Сікори, голови Дрогобицької районної ради Михайла Сікори, члена Товариства БЕТ Володимира Грабовського. Участь у фестивальних дійствах також узяли голова товариства «Гуцульщина» у Дрогобичі Надія Волощук, громадські діячі Мирослав Глубіш та Любомир Хамуляк. Метою дрогобичан було відновлення творчих, науково-культурологічних контактів у контексті створеного кільканадцять років тому об’єднання «БоГуЛем» (бойки – гуцули – лемки). Створення єдиного етнокультурного простору в Карпатському регіоні  продовжує бути важливим завданням сучасности.

Розпочався фестиваль науково-практичною конференцією. У програмі фестивалю, як завше, відбулися конкурсні змагання (народна вишивка, ткацтво, художня обробка дерева, кераміка, театральний, пісенний та читацький жанри). У районній бібліотеці, де відбулося зібрання літераторів із Гуцульщини, успішно виступив Любомир Сікора. На згадку голова «Бойківщини» подарував Вижниці низку наукових досліджень ВГО БЕТ.

Велике задоволення дрогобичани отримали, відвідавши музей славного співака Назарія Яремчука. Музей міститься в рідній хатині на околиці Вижниці. Змістовну, зворушливу екскурсію провела старша сестра Назарія – Катерина, яка детально розповіла про шлях унікального музиканта, його зростання і славу. Відпочиваючи в готельному комплексі «Стожари», познайомилися з його доброзичливою працівницею, родичкою Назарія Яремчука. Як відомо, саме у Вижниці був започаткований славнозвісний вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка», перший у творенні української популярної музики. У 1969 році у Вижниці розпочав свій мистецький шлях Назарій, а його товаришами були відомі діячі Левко Дутківський, Володимир Івасюк, Василь Зінкевич…

Щоправда, поринаючи у фестивальні реалії Вижниці, дрогобичани були здивовані, коли зверталися до місцевих жителів із проханням уточнити маршрут. Хтось скерував, відзначивши, що треба минути українську школу, далі їхати українською вулицею. Довелося уточнювати, чи є якась інша школа, наприклад «румунська», чи решта вулиць у цьому містечку, що налічує близько чотирьох тисяч населення (!), є вулиці неукраїнські?

Підсумовуючи, ще раз відзначимо ролю фестивалю як однієї з підстав творення національної культури держави. Гуцульський субетнос, Товариство «Гуцульщина» накопичили унікальний досвід. На жаль, цим не може похвалитися бойківська спільнота.

 

Володимир ГРАБОВСЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: