СВІТЛО ЗЕМНОГО БОЛЮ

СВІТЛО ЗЕМНОГО БОЛЮ

СВІТЛО ЗЕМНОГО БОЛЮ

Несподівано відійшла за межу Вічності Богдана Сивохіп 30 листопада 2019 року. Ця сумна вістка миттєво облетіла Дрогобич та  околицю навколо вулиці Самбірської. Вона  буквально прибила до землі кожного, хто знав св. п. Небіжчицю. Адже сталося так раптово… Зрозуміло, усі вбачали в її особі винятково благодатну людину. І це, за свідченням Євгена Майданюка, Володимира Гука, Левка Романіва та, власне,  багатьох, однозначна правда. Авторові цих рядків довелося бути сусідом, сказати б, «двері в двері»… Звідси – особливий акцент: прагну висловити і від імені близьких і далеких  останнє «прости», а  ще – сказати про те, що чимало людей  раптом задумалося над сутністю життя… Бо ж – сповнена планів –  вслухалася в новини, а серце зупиняло свій біг!

Богдана Сивохіп (з хати ­ Базилевич)  народилася 23 жовтня 1950 року в селі Токи Новосільського району, що на Тернопільщині.   Невдовзі родина повернулася в м. Сокаль, бо ж звідси походив батько Мирослав  Базилевич. Тут вона закінчила восьмирічну школу, плекаючи мрію про лікарську професію і вступ до Бориславського медичного училища, нині коледжу.  На жаль, ці сподівання не вдалося реалізувати, звісно, з матеріальних причин… Натомість поступила в Дрогобицький нафтовий технікум, здобувши 1970 року спеціальність технолога по переробці нафти і газу. Саме в стінах цього осередку їй  судилося пізнати коханого й вийти заміж. Обранцем став Роман Сивохіп, який по завершенню студій працював на Дрогобицькому нафтопереробному заводі. Вона трудилася плече-в-плече  з чоловіком до виходу на заслужений відпочинок: спочатку лаборантом, потім інженером… Що й казати, всюди встигала: і сумлінно виконувати виробничі завдання, і родинні обов’язки. Двійко дітей – нині на своїх ногах. А цьому передувало вміння матусі привити любов сина-первістка до книги – де вчився, звідти приносив відмінні оцінки. Тому й не дивно, що зі школи приніс син Олег золоту медаль, а після університетських студій – диплом з відзнакою. Сьогодні Олег Сихопіп – кандидат медичних наук. Подібний візерунок досягнень має і донька Наталка, яка працює упродовж  двадцяти літ психологом у Львові, користуючись великим авторитетом . Вона – і психолог, і психотерапевт, і тренер; член Всеукраїнської «Арт-терапевтичної асоціації», почесний академік Міжнародної академії культури безпеки, екології та здоров’я,  член Національної психологічної асоціації, а ще – й авторка та ведуча програми «Духовна психологія». Одне слово, було чим пишатися Богдані Сивохіп, яка і на заслуженому відпочинку віднайшла плодотворні захоплення фітотерапією та заснуванням власної справи – аптеки  «Зелений світ». Вона  опікувалася тим, щоб зміцнити здоров’я  численних пацієнтів фітопрепаратами… Та чи вберегла себе, увібравши світло сповідальної сили ? В останню дорогу проводжала Її  численна громадка людей; грудневий день стиснув землю морозними лещатами, а серця близьких – гострим болем утрати. Про це горе присутнім влучно сказав о. Дмитро Заміщак, виокремивши заслуги Покійної перед Богом і спільнотою;  це був справжній  дар людського  життя на землі, а відтак  і таїнство Вічного  там, де нема болю, зітхання, а є життя безкінечне…

Микола Зимомря

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: