Романтика часів Франка

Романтика часів Франка

Романтика часів Франка

 

Вивчаючи історію театрального життя Дрогобича доби Івана Франка, сьогодні у дрогобицькій пресі натрапив на зовсім випадкову, а можливо й невипадкову, історичну «sms-ку» про приватне інтимне життя молодих міщан, які, намагаючись познайомитися і не маючи на той час жодної інформації один про одного, наважилися на доволі таки сміливий комунікативний спосіб передання своїх почуттів.

Вочевидь, будучи добрим приятелем Івана Франка, серйозним редактором та шанувальником театрального життя Дрогобича, головний редактор дрогобицької «Газети Наддністрянської» Едмунд Леон Солецький вирішив в одному із своїх останніх березневих номерів (напередодні свого ув'язнення) опублікувати епізод із більш позитивних, порівняно із «нафтовою лихоманкою та неробством магістрату», миттєвостей щоденного життя Дрогобича.

15 березня 1889 р. у рубриці «Міські хроніки» редактор опублікував повідомлення під назвою «Романтика в Дрогобичі», яка ґрунтувалася на приватному повідомленні від одного «із дрогобицьких дон Жуанів», який, отримавши поштою листа від невідомої пані, хотів більше про неї дізнатися або ж узагалі провчити її, не бажаючи зустрічі в майбутньому. Свого листа невідомий надіслав безпосередньо у редакцію газети, чим до певної міри шокував Солецького.

Зважаючи на оригінальність тексту листа від якогось донжуана, пана з прихованими ініціалами «П. С.» і будучи добрим письменником за натурою, Едмунд Леон Солецький вирішив опублікувати цю записку в повному обсязі з метою збереження почуттів невідомої авторки і властиво її винахідливості та почуттів щодо свого коханого. Отже, текст любовного листа пані мав такий зміст:

«Шановний П.С.

Перепрошую, що пише листа незнайома. Одного разу я побачила пана «на спацері», і пан мені так сподобався, що не можу панові передати словами.

Якщо пан бажає познайомитися, то прошу у суботу, о 7 годині вечора, підійти собі на вулицю Трускавецьку, де й побачимося і познайомимося ближче.

Більше розписувати в листі не буду, якщо зустрінемося, то решту й обговоримо.

Кланяюся незнайомому пану і сердечно цілую (далі ініціал) «В».

Зі свого боку редактор газети насамкінець додав: «Тож, хоча соловейків у нас взимку немає, романтичність не остигає й під час морозів».

Як бачимо, попри холодний березень, високоінтелектуальний Дрогобич навіть у 1889 році зігрівав серця перехожих, яким для повного щастя при спонтанних зустрічах, мабуть, завжди в пригоді ставало угорське вино відомого дрогобицького винороба та гуральника пана Й. Височанського.

Романтичної весни усім, хто ще досі спацерує старовинними вулицями Франкового Дрогобича.

Богдан ЛАЗОРАК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: