Про музику, про себе…

Про музику, про себе…

Про музику, про себе…

 

Ще до вступу до Дрогобицького музичного коледжу ім. Василя Барвінського я усвідомила своє істинне покликання. Музика народжується в моїй голові, мною вона твориться, і я нею живу.

Цього року я не чекала літа, як усі минулі роки, з таким нетерпінням… Дострокові іспити, багато навчального матеріалу та фізичної муки, що позбавила мене натхнення. Я зустріла літо в госпіталі. Чудовий хірург-професіонал, весела компанія учасників АТО, що декілька разів на рік проходять лікування, балакучі жіночки з палати піднімали мені настрій та були причиною не шкодувати про те, що я тут.

Для мене музика – це наслідок враження. Зазвичай натхнення приходить у неочікувані моменти, а ось коли треба зосередитись і творити – воно за межами мого Всесвіту. Часто смуток породжує прекрасну музику. В ній досконало відображено настрій, вона змальовує картину побаченого композитором, його відчуття. Недарма кажуть: «Цінуй кожен момент свого життя», а я ціную все пережите… і навіть те, що було найболіснішим, бо завдяки тим спогадам створене найкраще – музика, яку я називаю живою.

Будучи в операційній, я відчувала щось неповторне, настільки сильне і різноманітне… Це був шторм у моїх океанах. Маленький корабель стрімко плив уперед і не потонув… Бо плив туди, де сонце освітило чорну воду. Величезні хвилі страху зливалися із хвилями терпіння, а корабель, наче світла мрія, рвався до нового життя. І десь далеко за океанами крізь гул стихії лунала музика… Така наспівна, витончена, опечалена та не без надії… Виконувала її скрипка, за якою вслід приєднувалась група струнних почергово.І злилися океани в одне ціле, коли музику завершили всі разом.  Душа моя ще не знала такого…

Повернувшись до палати, ще будучи під враженнями, першим мене обійняло сонце, що яскраво сяяло крізь моє вікно. Це було саме те сонце… Таке далеке і надзвичайно яскраве. Але не буває нічого недосяжного, навіть сонця, до якого не дійти, бо є мрія – незгасаючий вогонь чистої енергії і віра, що не дає йому згаснути.

На мій погляд, розповідаючи про музику, неможливо передати її суті, не згадавши моменту її створення, бо вона втратить свою цінність і унікальність. Тому завжди розповідаю про музику й про себе…

 

Аліса ФОРМАЗЮК, дипломниця Дрогобицького музичного колдеджу ім. Василя Барвінського

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: