Площа Всесвіту

Площа Всесвіту

Площа Всесвіту

 

Для дрогобичан минулого століття активна фаза життя проходила в центрі міста. І якщо вже світ повертався спиною, то «центровики», як їх тоді величали, мали можливість вийти на площу Ринок, покрутити навколо ратуші годинник і зустріти або своє кохання, або давнього знайомого, або познайомитися під час дефіляди з чарівною дрогобичанкою.

Сотні разів ми зустрічалися тут із дрогобицьким композитором Олексієм Сердюком. Тут і народилася пісня «Чарівна бойківчанка» зі знаменитим приспівом «В’ється стежечка крута та й на полонину, в мене серце завмира, як її зустріну».

Призначити на величавій площі рантку, як тоді говорили про зустріч із коханою, було модно та престижно, позаяк це означало прийти й покрутити годинник на ратуші стародавнього Дрогобича.

Слід нагадати, що годинник накручували в обидві сторони,бо так було краще та зручніше зустрітись зі знайомими та закоханими. Так, тут усі парувались, як голуби на балконах навколишніх будинків у сяйві святкового сонячного проміння.

Тут, поблизу перукарні, в день свого народження зустрів свою майбутню дружину і я. Це було першого червня. Прикметно, що кожного року в цей день я виходив на площу, щоб привітатися зі столітньою акацією, що пишно розквітала з північного боку. В голові аж паморочилося від неймовірного запаху цвіту та незабутнього співу божественних бджілок. Це була площа любові, зустрічей і мрій. Тут я читав Шевченка, Костенко, Ахматову, Єсеніна та інших. Площа надихала на творчість і мене.

У 1972 році біля костелу я написав:

На площі знов

Акація цвіте,

Годинник всіх

Закоханих вітає.

 

Тут всесвіт, світ,

Сакральне і святе,

Тут Бог любові,

Співчуття шукає…

На цій площі зі східного боку на балконі ратуші у березні 1989 року Богдан Стасула та Михайло Мороз повісили синьо-жовтий прапор. З 1989 до 1990 рр. я особисто тут організував 12 мітингів, запрошував дрогобичан до слова та сам виступав.

Сьогодні, в час Незалежності нашої Української Держави, слова важать більше, ніж нам здається. Особливо – слова підтримки. Про площу Ринок серед жителів міста ходять різні розмови, особливо після капітального ремонту. Одні теревенять, що міська влада привласнила, інші – закопала мільйони долярів. Але це – слова тих, хто сам не зміг нічого путнього зробити. Чак Паланік якось сказав: «Хто може – той робить, хто не може – той критикує». Бреше та критикує багато хто, особливо під час війни, після рибалки та перед виборами. Дехто навіть обіцяє побудувати міст там, де нема ріки. Та мерія, яку очолює Тарас Кучма, взялася за роботу по-справжньому. Вона розпочала здійснювати потужний проект, на який ніхто не спромігся ні за 70 років радянської влади, ні за майже 30 років Незалежності. Спроби були, та жодна не увінчалася успіхом. Першим про ремонт площі заговорив Михайло Лужецький, але нічого з того не вийшло. Взялася за роботу команда Миколи Гука, коли дозволили приватизувати землю Нафтопереробному заводу й за виручені кошти почали ремонт площі. На жаль, зробили небагато й залишили після себе незавершений фонтан, який засипали піском. Дрогобичани почали жартувати, що ця команда залишила після себе найдорожчу в місті пісочницю. Щоби й нинішня влада не скомпрометувала себе подібним, Кучма, як мені здається, схитрив: запросив на роботу людей не для того, щоби розповідати їм, як чесно працювати на державу у своїх кабінетах, а щоб вони самі розповідали йому, як чесно та добросовісно працювати на благо України та Дрогобича. Справи пішли.

Звісно, мені жаль столітньої акації, шкода зелених насаджень минулих років, але я радію, коли дивлюся на відремонтовану площу – справжній витвір мистецтва.

А почалися роботи в четвертому кварталі 2017 року. Авторський нагляд здійснювало ДП «Містопроект» в особі І. Климка, а нагляд за якістю робіт – виконроб Р. Котляр. Загальна площа становить 11581 кв. м. На ній встановлено 23 світильники, посаджено 23 клени, зведено оригінальний фонтан, встановлено водяну колонку, лавки та урни для сміття. Кажуть: за лісом дерева не видно, та видно прекрасну площу. Непомітними залишаються хіба зусилля діючої влади та персонально Тараса Кучми, щоби добрі наміри стали реальністю.

Річ у тому, що ремонт площі здійснювався в рамках державного проекту за кошти ДФРР на умовах співфінансування. Ще в березні минулого року попередня влада заморозила фінансування проекту. Коли прийшла нова влада, вона розпочала інвентаризацію всіх проектів, які здійснюються в Україні, й роботи припинилися на ще більший термін. Щоби розблокувати проект, міському голові Тарасу Кучмі довелося двічі їздити до самого Президента України Володимира Зеленського. Президент пішов назустріч і таким чином роботи відновили. Можна сказати, що Тарас Кучма привіз із Києва 11 мільйонів 200 тисяч гривень, які допомогли до кінця року завершити всі роботи з ремонту площі Ринок.

Вважаю, що будь-яка влада виходить із народу, та до нього не повертається. Дрогобиччина буде пам’ятати заслуги Мирослава Глубіша, Олексія Радзієвського, Михайла Лужецького, Миколи Гука і Тараса Кучми. Історики служать владі, поети – народові. Будучи поетом, я благословляю клени, висаджені на площі Ринок на сотню років. Якщо бозон – це частина Самого Бога на краю Всесвіту, то й площа Ринок– частина Всесвіту в серці кожного дрогобичанина.

 

Богдан БАШАК, поет, журналіст, член Української Гельсінської спілки

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: