«На чорно-білих клавішах…»

«На чорно-білих клавішах…»

«На чорно-білих клавішах…»

 

Кожен маву дитинстві велику мрію… І справді щасливим є той, у кого вона здійснилася. Марія Гев щиро мріяла стати Музикантом… І ось наполеглива праця, завзяття і творча натура привели її до Дрогобицького музичного училища (нині коледжу) ім. В. Барвінського.

Тут ще у студентські роки Марія починає писати музику та вірші, активно виступає як автор-виконавець на численних Всеукраїнських конкурсах, фестивалях, концертних зустрічах. Здобувши вищу освіту в ЛНМА ім. М. Лисенка, Марія Гев знову повертається у рідні стіни уже як викладач. Та, окрім педагогічної діяльності, вона невпинно займається популяризацією української пісні, плекаючи багаті національні традиції. На її творчій стежині чимало перемог і нагород, а талант мисткині невичерпний та багатогранний. Сьогодні у творчому доробку авторки – пісні для дітей і молоді, хорові композиції, які вже є у репертуарі багатьох виконавців та молодіжних колективів України.

Серед поетичних надбань Марії Гев п’ять друкованих збірок: «Мелодії мого серця», «Твоя королева часу», «Світло довіри», «Струни любові» і «Крила», яка вийшла буквально нещодавно. Музичну сторінку складають ряд авторських пісень у супроводі гітари, обробки колядок і щедрівок, нотний збірник «Лети, моя пісне», збірник хорових творівacapella«Віночок волошок».

Новим словом у музично-поетичній творчості М. Гев став збірник авторських фортепіанних творів із поетичними ілюстраціями «На чорно-білих клавішах…» Варто згадати, що фортепіано – один із улюблених інструментів Марії, який вона мріяла опанувати, про що часто зізнається у своїх поезіях. Щоб запалала ця іскорка любові й засяяла яскравим світлом знань, у період навчання Марії своїх старань доклали викладачі – Іоланта Бартків та Дарія Личковська. І як результат творчих поривань, з’являється ця унікальна збірка, що поєднує музику й слово в єдиний мініцикл.

Кожен фортепіанний твір збірника має свій літературний прототип у вигляді вірша, що служить епіграфом до музичної композиції. Авторка трактує збірку як цілісне поєднання різних образних і емоційних планів у кожній із десяти композицій. Але разом із тим вона не заперечує іншої інтерпретації самих виконавців із певним доповненням (можливо візуальним чи якимось іншим).

У світовій музиці вже зустрічалися приклади поєднання музичних образів з поетичними рядками. Пригадаємо концерти «Пори року» А. Вівальді, де для візуалізації образу композитор використав власні сонети, фортепіанний цикл «Пори року» П. Чайковського, котрий за епіграфами звернувся до інших поетів, а М.Равель взагалі добирав епіграфи із відомих казок.

Твори для фортепіано «На чорно-білих клавішах…» Марії Гев є виданням, що не потребує особливих роз’яснень і доповнень, адже вся потрібна інформація міститься у самому збірнику. Основну частину становлять 10 фортепіанних п’єс із поетичними ілюстраціями. Вони тематично не пов’язані між собою, але дотримуються певної логіки розвитку. Розпочинається все з образів дитинства, де бере свій початок музика кожного з нас – «Маленька розповідь», «На чорно-білих клавішах». За п’єсою «Настрій» проходить калейдоскоп різнохарактерних образів – «День і ніч», «Весняна мрія», «Осінній лист» та сповнена драматичної експресії «Зоряна заметіль». Контрастом і невеличкою паузою у розвитку загальної драматургії є мініатюра «Кошенята», що доволі зримо передає грайливі дитячі образи. Найвищою точкою розвитку стає ода Музиці – «Елегія», що служить ліричною кульмінацією збірки. Підсумком усього є композиція «На згадку про тебе» та завершальна поезія «Музика». Історію написання цих творів відкриває вступна стаття авторки «Мій найкращий дар!» –звернення до виконавців, а також творча біографія, що розміщена в кінці збірника.

Короткий аналіз фортепіанних мініатюр, щодо гармонії, фактури, національних елементів, ритмічних особливостей і форми, а також окремі роз’яснення та їхню роль в українському фортепіанному репертуарі висвітлює рецензент – голова циклової комісії загального фортепіано Анжела Мішаніна. Проникаючи в усі тонкощі композиторського письма, саме вона й запропонувала презентувати цю збірку на відділі творчими зусиллями студентів під керівництвом їхніх викладачів.

Концерт-презентація пройшов з успіхом у теплій і затишній атмосфері малого залу музичного коледжу. Вела програму й проникливо читала власні поетичні ілюстрації сама авторка, а серед виконавців були студенти різних відділів: Софія Гойда, Рома Стригунець, Валерія Паращук, Марта Бунь, Мар’яна Коцеміра, Анастасія Горемикіна, Тетяна Даців, Софія Тихоліз, Марія Мошура, Іван Торко. Музика, що лунала того вечораіз-під пальців юних музикантів була сповнена емоціями радості, любові й передавала цей настрій уважним слухачам. Вдячність Марія Гев висловила всім учасникам, а особливо викладачам: Анжелі Мішаніній, Іоланті Бартків, Наталії Кльосовій, Тетяні Фойдер, Богдані Жукевич, Вікторії Чумак, Ользі Мазур, Лілії Чайківській, Марії Ільчишин, Юліані Бурді.

Кажуть, що про людину говорять її вчинки, а про композитора – його творіння. Основна риса натури Марії Гев та її творче кредо – щиро, відверто, правдиво промовляти до всіх і кожного мовою поезії, звуків та образів (живопис – ще один із її талантів). Адже, на думку авторки, лише щирі зізнання можуть викликати справжні емоції і співпереживання слухачів. З огляду на це, можна припустити, що збірка автобіографічна з елементами сюжетного розвитку. Головна героїня наче проживає життя від раннього дитинства до зрілості, яка приходить із пережитим досвідом. Незримою домінантою для всіх композицій є одвічна тема кохання, яка тут суголосна музиці. Пори року, що фігурують у збірці, авторка інтерпретує як філософське переосмислення різних життєвих етапів. Міняючи кут зору, можна простежити ще й інші аналогії на рівні циклу.

У поетичних ілюстраціях нотної збірки М. Гев часто звертається до образу «неба» як символу глибини, чистоти, безмежності, таємничості. Разом з тим вона надзвичайно духовна людина, яка завжди живе з вірою в серці. З цього приводу на думку спадають рядки найяскравішого представника німецької класичної філософії І. Канта про дві беззаперечні істини – «зоряне небо наді мною і моральний закон у мені». Одухотворена авторка Марія Гев чи то в поезії, в музиці чи у виконавстві завжди, наче «на крилах», підноситься вище над світом щоденного буття.

 

Зоряна Лельо

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: