Іван Франко на самвидавській поштовій марці

Іван Франко на самвидавській поштовій марці

Іван Франко на самвидавській поштовій марці

 

Поступ уперед роблять відважні люди, які нестандартно думають та діють. Після розвалу Радянського Союзу 1991 року в українській пошті запанував хаос. Люди, які мали своїми діями показувати приклад розбудови, розгубилися. Інфляція зашкалювала, поштові тарифи змінювалися ледь не щомісяця.

Перед тим поштовим тарифом для надсилання листів використовували марки СРСР номіналом «4 коп.», скоро біля них з’явилися штампики «43 коп.», «45 коп.». У перші місяці Незалежності вони й далі перебували в обігу, але з надруком «Тризуба» та нового номіналу. Але їх не вистачало, тому на місцях біля радянських марок  ставили штампик із новою ціною. Наприкінці 1991 року тариф в Україні вже дійшов до «2 крб.», тому біля давньої радянської марки стояв штампик «2 крб.», а вже в кінці 1992 р. «2 крб. 95 коп.». Українська пошта зі старими кадрами ніяк не могла спромогтися на справжні українські марки! Лише навесні 1992 року з’являються загальновживані (стандартні) марки 50 коп., 70 коп., 1 крб., а влітку – 5, 10, 20, 50 крб. тощо.

Саме наприкінці 1991 року у мене визріла думка позбутися тих додаткових неестетичних штампиків і випустити справжню дрогобицьку поштову марку із зображенням Івана Франка. Для тогомій брат Володимир Сов’як намалював графічний малюнок Каменяра. Це був лише початок. Але як надрукувати? У дрогобицькій міській друкарні працював Ігор Шимко, мій шкільний товариш по СШ №1 із паралельного класу. Я його переконав, що маю дозвіл від начальника пошти Ярослава Сеніва. А як переконати самого Сеніва? Я його особисто добре знав. Він був родом із Залужан, а його дві доньки вчилися у Снятинській школі, яких я вчив історії.  Його вдалося переконати, що насправді подібні випадки часто траплялися в історії в період інфляції, нестабільності, державної невизначеності. Так з’явилися поштмейтсерські марки періоду громадянської війни у США, Паризької комуни, марки земської пошти в Росії татак звані місцеві випуски в Скандинавських країнах та багатьох інших. Для того дав прочитати відповідну філателістичну літературу. Той погодився навіть на видачу відповідного наказу, щоб надати їм офіційного статусу Так з’явилася дрогобицька марка розміром 2,5×3 см. Першу пробну партію, що мала кілька аркушів,  Ігор Шишко видрукував. Мені дав лише один аркуш для ознайомлення. На решту я мав принести дозвіл. Ножицями порозрізав, вихвалювався перед філателістами, роздаровувати. Деякі використовував як наліпки, вони пройшли через офіційну пошту. Листи кидав у Снятинці на власну адресу в дрогобичі. Показав їх голові товариства філателістів міста Дрогобича Мирославові Рудку ТА Євгенові Пшеничному. Ті зчинили рейвах: «Це самоуправство, анархія, кримінал! Замах на державу! Усі грошові знаки особливої звітності!» Мирослав Рудко ще й перелякав начальника пошти. Ігор Шишко відмовився співпрацювати і знищив усі кліше. Навіть хотів звільнитися з роботи, думав, що скандал набере більшого розмаху. Так дрогобицька марка зазнала невдачі. Щоправда, вдалося зберегти гарний малюнок і дещо для себе. Щоб не склалося в когось враження, що це якась видумка, сучасна підробка, то процитую дещо із моєї статті «Земська пошта в Україні (до 130-річчя її появи)», надрукованій 5 жовтня 1995 року у львівській газеті «За вільну Україну». У ній, зокрема, йдеться, «що в 1991 році, у зв’язку з розпадом СРСР та нестачею радянських марок, у м. Дрогобичі з’явилася незубкована марка  із зображенням славного сина дрогобицької землі І. Франка (номіналом 2 крб.). У двох верхніх кутах цієї марки бачимо герб міста Дрогобича: 9 топок солі та написи: «пошта» і «м. Дрогобич».

Сама марка була в гарному обрамленні – вишивки. У двох нижніх кутах був номінал – цифра «2». Найцікавіше те, що серед різних українських неофіційних випусків поштових марок, що ілюстрували статтю, на першому плані бачимо дрогобицький випуск з Іваном Франком.

Історія із портретиком Івана Франка роботи мого брата мала продовження. Щоб праця над портретом не пропала марно, я попросив брата нижню частину своєї мініатюрки, на якій був напис «Дрогобич», «пошта» та номінал, заліпити домалювавши візерунок. Таким чином вийшов гарний обрамлений портрет 6×6 см. Я його використав на відксерених саморобних конвертах. Зверху над ним сам дописав роки життя Івана Франк, а під ним дату – «1996». Тобто круглу дату, відзначення Франкових роковин. Таким чином виготовив близько 30 конвертів, які роздав друзям для використання і собі залишив кілька. Той самий портрет також використав для поштівки з датою «2016».

Спонукою до написання цієї статті стала одна знахідка. Колекціонер Роман Соломка нещодавно похвалився  своєю знахідкою і показав мені одиничну цинкографічну, мініатюрну матрицю з портретом Івана Франка. Я упізнав роботу свого брата. Виходить Ігор Шишко все знищив.

Якось Роман Соломка звернув увагу на річ, яка була приклеєна на рамі ровера одного ровериста. Ця річ – портрет Івана Франка. Він виміняв його за літр меду. Тепер вона як дорога реліквія зберігається в нього. Так, як виринула через стільки літ забуття металева матриця Івана Франка, так можуть виринути ще й марки, конверти та інші філателістичні артефакти. Тому, щоб не було білих плям, довелося коротко проінформувати філателістів і всіх, хто цікавиться рідним краєм.

 

Петро СОВ’ЯК

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: