Другий крайовий хоровий фестиваль імені Романа Сов’яка

Другий крайовий хоровий фестиваль імені Романа Сов’яка

Другий крайовий хоровий фестиваль імені Романа Сов’яка

 

Любителі української пісні, напевно, захочуть дізнатися про Перший крайовий фестиваль. Нагадаємо: він відбувся 25 листопада 2012 року в селі Лішні на малій батьківщині композитора, педагога, дириґента, члена Національної спілки композиторів України, активного діяча Дрогобицької «Просвіти» Романа Сов’яка (1939—2007). Тодішня сільська рада при сільському голові Михайлові Стасіву діяльно підтримала мистецьку ініціативу, ухваливши відкрити на родинній садибі меморіальну таблицю, а також назвати його іменем сільську вулицю. Таблицю відкрили й освятили. Та ба. Новий власник тієї хати на місці старої, в якій народився маестро, знехтував факт освячення, важливу справу культурної громадськості на чолі з Дрогобицькою «Просвітою» і зняв її.

На милування нема силування, хоча…За незначної зміни в тексті не складало жодних проблем для повторного встановлення таблиці, наприклад, на окремому стовпчику або камені перед колишньою Сов’яковою садибою, другий варіант – на приміщенні сільської школи чи Народного дому без ущербу приватних інтересів нинішнього господаря тієї хати. На жаль, ні теперішньому сільському голові Романові Настьошину, ні депутатам сільради до цього чомусь не дійшли руки. Як не дійшли і до надання імені Романа Сов’яка одній із вулиць Лішні, логічно тій, де стояла його отча домівка. Знову підтвердилась правдивість євангельського вислову, що немає пророка в своїй країні. Можливо, резонанс про успішний Другий крайовий фестиваль плюс публікація в ЗМІ послужать їм спонукою до чину. Поживемо – побачимо.

Не вдалось у Лішні – вдалось у Дрогобичі. За годину до відкриття Другого крайового хорового фестивалю імені Романа Сов’яка на площі Ринку перед будинком №27, де він мешкав упродовж 1967—2007 років, зібрались ініціатори та організатори з нагоди встановлення «міської» меморіальної таблиці на честь маестро, шанувальники його творчості. Це активні діячі Дрогобицької «Просвіти», у тому числі почесний голова професор Михайло Шалата, новий голова Юрій Л. Модрицький, депутат Львівської обласної ради і спонсор доброї справи Михайло Задорожний, дружина композитора Любомира Сов’як, їхні діти Дзвенислава та Євген, онук Данило Дутка, автор цих рядків, родичі, племінники, свояки, знайомі.

Освятив таблицю і мав пастирське слово отець-канцлер Самбірсько-Дрогобицької єпархії, настоятель кафедрального храму Пресвятої Трійці Тарас Гарасимчук. Михайло Шалата окреслив головні віхи творчого шляху маестро, його здобутки і заслуги на науковій та мистецькій нивах. Найвагомішим здобутком Романа Сов’яка у галузі науки стала тричі перевидана монографія «Остап Нижанківський», у жанрі композиції – авторські пісні національно-патріотичної тематики та обробки народних пісень, у хоровому дириґуванні – 19-річне керівництво чоловічим хором «Бескид». Безумовно, Роман Сов’як заслуговував звання «Почесний громадянин Дрогобича». Проте міській владі забракувало розуміння його вагомого внеску в культурний розвиток Дрогобича і всього Франкового краю.     

Раніше думалося, що Другий крайовий хоровий фестиваль імені Романа Сов’яка під гаслом «Святися, Україно вільна!» за однойменною назвою його пісенної збірки, про потребу якого одностайно висловлюється і музична громадськість, і зацікавлена публіка, теж відбудеться в Лішні років за два-три. Натомість через різні, а головно суб’єктивні причини він став фактом не у Лішні, а в Дрогобичі аж через сім років, тобто 24 листопада 2019 року. Хорове дійство за сприяння міського голови Тараса Кучми, під загальним керівництвом відділу культури та мистецтв виконавчих органів міської ради (начальник Олег Яводчак) гостинно прийняв міський Народний дім ім. І. Франка (директор Петро Кос).

Спонсорами фестивалю виступили Зеонід Модрицький, Марія Танчук, Михайло Задорожний, Мирон Бучацький, Оксана Скіра, Віктор Тюска, Володимир Яртим, Олександра Німилович, Віра Коцюба, Ольга Терлецька, кафедра методики музичного виховання і хорового дириґування Інституту музичного мистецтва (ІММ) педагогічного університету ім. І. Франка (завідувачка – професор Ірина Бермес), міськрайонна організація Союзу українок під керівництвом Лесі Процик. Важливу частину організаційної роботи виконали Василь Довгошия, Петро Гушоватий, Наталія Древняк і Ореста Гриньків.

До участі у фестивалі зголосилися львівський чоловічий хор «Гомін» (керівник – професор Львівської музичної академії ім. М. Лисенка, заслужений діяч мистецтв України Олег Цигилик, концертмейстер – заслужена працівниця культури України Надія Бабинець), муніципальний камерний хор «Легенда» (керівниця Наталія Самокішин), народна жіноча хорова капела «Лілея» районного Народного дому (керівниця – Галина Коваль, концертмейстер Наталія Шкраба), старший хор музичної школи № 2 ім. Р. Сороки (керівниця – Лілія Дзиндзюра, концертмейстер Наталія Кекош), хор музичного коледжу ім. В. Барвінського (керівник – Богдан Бондзяк, концертмейстер Ірина Пінчук), муніципальний чоловічий камерний хор «Боян Дрогобицький» (керівник Василь Довгошия, концертмейстер Галина Токарчук). Отже, створився своєрідний львівсько-дрогобицький ансамбль виконавців. До речі, в головних моментах повторилась картина, котра спостерігалась і на Першому фестивалі в Лішні.

Перед початком власне пісенного свята ведучий Іван Сех запросив на сцену доцентку ІММ, членкиню Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, Національної спілки композиторів України Олександру Німилович. Вона виголосила змістовну доповідь про творчий доробок світлої пам’яті композитора і педагога. Наскрізною думкою її виступу став патріотизм, цілеспрямованість маестро з метою створення і популяризації мобілізуючих пісень громадянського звучання на першому етапі національного відродження, проголошення та становлення незалежної України. Так-от, у репертуарі хорових колективів були як авторські пісні Романа Сов’яка, так і його обробки народних пісень, пісень інших композиторів, у тому числі «Під Твою милість», «Рідна мова», «Чи чуєш, мій друже, юначе», «Повстанська прощальна», «Українські партизани», «Поетова нива», «Вставайте, побратими!» на слова поетів Віктора Романюка, Михайла Белея, Лесі Павлюх, Тамари Севернюк, «Маєва нічка», «Йшли селом партизани», «Ох як люблю ті наші гори», «Я сьогодні від вас від’їжджаю», «Гей, степами», «Пісня куреня «Сірих вовків» («Нестримним потоком»), «В кінці греблі шумлять верби», «Така її доля», «Не питай», «В’язанка буковинських пісень», інші твори.

Кожну пісню слухацька зала нагороджувала щирими оплесками, а кільканадцять із них – оваціями і вигуками «Браво!». Такої честі удостоїлись, зокрема, пісні «Повстанська прощальна», «Вставайте, побратими!», «Пісня куреня «Сірих вовків». Втім, дрогобицька публіка завжди зустрічає їх гарячими оплесками та оваціями. Разом із ними натхненно співали на сцені солісти Михайло Сас і Борис Мидлик («Гомін»), Андрій Боженський і Ярослав Дзендзерович («Боян Дрогобицький»), Марія Трощило і Василь Шуневич («Легенда»). А коли наприкінці концертної програми «ґранди» музичного свята – хори «Гомін» і «Боян Дрогобицький» спільно із солістами старшої ґенерації заслуженим працівником освіти України, професором Корнелієм Сятецьким і тим же Олегом Цигиликом могутньо, на повні груди виконали пісні «Гей, степами» і особливо «Вставайте, побратими!», публіка не хотіла відпускати їх зі сцени.

Щодо Корнелія Сятецького, то його співочий талант давно користується незмінним успіхом серед дрогобичан і всіх, хто мав нагоду слухати його на сцені. Крім нього, особливо слід відзначити Олега Цигилика. Як і сім років тому на Першому фестивалі, він привіз до Дрогобича дружний, злагоджений, відмінно зіспіваний у всіх голосових партіях хор і чудово дириґував ним. Маестро хорової пісні переживає нині другу творчу молодість. Попереду його та хор «Гомін» чекають нові мистецькі здобутки і вершини. Висока хвиля солодких емоцій від їхнього співу сколихнула чутливі серця слухачів. Вдячна публіка стужилася за таким високомистецьким співом, а тепер – у виконанні цих хорів, хоча й інші постаралися показати себе якнайкраще. Тому Олег Яводчак мав за що подякувати і вручити спочатку юним, далі дорослим хоровим колективам пам’ятні подарунки.

Якщо після Першого крайового хорового фестивалю хтось ще міг сумніватися у становленні нової пісенної традиції Франкової землі, то після Другого фестивалю сумніви остаточно розвіялись. Добру справу треба продовжувати й розвивати. Адже кожен наступний фестиваль сприятиме подальшій популяризації, глибшому проникненню в золоті копальні народного мелосу та ще активнішій пісенній творчості нової генерації митців і виконавців.

Роман ПАСТУХ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: