Вищі світи

Вищі світи

Вищі світи

(Продовження. Початок у №5)

 

Біля Будинку культури людей море. Уся інтелігенція зібралася: шваркотіла по-москальськи. Дарина ледве розуміла. Пропхатися було нелегко.

– Дарино Іванівно, на концерт до Марини приїхали? – як мечем прошив материне серце знайомий голос.

– Матвію, то ти? – обернулася, щоб розгледіти, чи це колишній Варварин каваляр.

– Я-я! – розриваючи руки, проштовхувався уперед до Дарини чорноволосий худорлявий хлопчина.

– Два роки тут роблю. Ви не знали? Вуйко попросив мене взяти на роботу… – вихвалювався парубок, ради не було. – Варя ваша Василя хотіла, мене не підпускала. Майже на всіх інструментах граю, голос не є поганий. Посаду добру маю. Васильцьо той із бідних. Що би їй дав?

Розійшовся Матвій, запінився, голову задер догори, як півень, що наступає.

– Матвійчику-хлопчику! – злапала за руки хлопця Дарина. – Не до того мені зараз. Проведи до доньки, прошу! Рік не бачила дитину свою.

Із жалю обірвався Даринин голос.

– Ви ще хочете бачити її? Я чув, що вона мало не до смерті тата довела. Хто ви такі для неї? Вона тепер зірка! З комуністом зв’язалася. Прикинулася, що не знає мене. Я аж закипів від злости – виговорив усе. Що її тато хворий, що безсоромна, продажна, як собака,що совісти не має, – почав сичати, скакати, якби клепки не мав.

Відсунув Дарину від себе й поміж людей проліз до входу в Будинок культури. Вона ж за ним просуватися стала. Але чоловіки, які стояли в окремому гурті серед гущі народу, утворили міцне кільце, з якого вирватися було несила. Знеможена Дарина тупцювала на місці, розмахувала руками, ліктями вдаряла об чоловічі спини… Замість одних поставали інші компанії. Ненаситні на жіночу вроду чоловіки пхалися вперед. Відсували Дарину назад. Матвія видно вже не було. Наставав час виходу на сцену. Як бурхливе море, люд хлинув усередину зали. Дарина залишилася далеко позаду. Її груди здригалися від смутку. Розчаровано дивилася углиб:«Бодай би вчути голос Варі!»

Рівно 15.00. Марини Світлої на сцені не було. Ніхто не розумів, що сталося. Виступали якісь колективи. Усі чекали виходу зірки…

Нафарбована Варвара сиділа в гримерній, поставний чоловік, у піджаку та блискучих святочних штанях,  крутив біля її скроні вказівним пальцем.

– Ти што дєлаєш, Маріна? Сколько дєнєг я в тебя влажил? Сарвьош концерт – на всє чєтирі сторони убірайся!

– Не можу й не хочу! – хлипала Варвара, пальчиками перебираючи бусинки золотого намиста. – Я свого тата до смерті доводжу.

– Бєрі ето ожерельє, надєвай – і на сцену! Я тєбя єщо много подарю драгаценностєй. Вот увідєш: твой папа пагарюєт і пєрєстанєт.У нєго же дочь – звєзда! Только дурак может бить протів. Пєрєйдьот єму. Єщо випий вот ето.

Олександр Миронов поволі підсунув горня. Варя випила: очі посоловіли, сльози більше не скапували на пишне біле плаття… П’янкий напій сотворив чудо, якого так чекав Миронов. Варвара встала, міцно обійняла його і сказала:

– Татові перейде, правда? Коли прославлюся, замовлю йому найкращого лікаря. Серце не буде боліти. Приїду до села, до мами… У гості… Бідна я! Не розуміють мене. Я ж зірка! Що зроблю? Народилася, щоб співати. Хіба це погано?

Олександр підняв Варвару на руки, покрутив, мов принцесу, облесливими словечками задобрив, поцілував. І Варя на сцені.

Дарині місця не стало. Мусила слухати стоячи. Щастя від того, що чує Варин голос, швидко розвіялося:

– Гарно співає, але то вже не моя Варвара, не моя дитина! Голос не той, що був. Сміється нещиро. Боже, прости, якби трохи п’яна була…

Миронов шаленів. Не так заспівала, не так сказала, виступ не вдався. Глядачі чекали пісню на біс. Але Варвари вже не було. Вийшов Матвій і оголосив:

– Просимо вибачення, але співачка мусила терміново поїхати. Шанувальники чекають її в іншому місті.

Жінки незадоволено крутили носом, чоловіки презирливо вигукували:

– Не у формі ваша співачка! А які гроші заплатили!

Дарина, як сиротинка, вийшла з Будинку культури, сіла на лавку й розплакалася, немов дитина маленька:

– Боже, може, я і дійсно винувата, що моя дитина у вищих світах!

 

Ірина МИХАЦЬ

(Далі буде)

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: