ВЕРВИЦЯ — РОСА ПРЕЧИСТА

ВЕРВИЦЯ — РОСА ПРЕЧИСТА

ВЕРВИЦЯ — РОСА ПРЕЧИСТА

Диявол зникає там, де відмовляється свята Вервиця. Ці слова належать нашій улюбленій Божій Матері.

Згідно з переказом, Пречиста Діва Марія дала обітниці св. Домінікові у 1206 р., а в 1251 р. св. Симонові та в 1917 р. у Фатімі (Португалія) доповнила їх.

Переказ говорить, що хто вірно відмовлятиме вервицю, той стане учасником наступних п’ятнадцятьох обітниць:

  1. Тим, хто служитиме мені вірно, відмовляючи вервицю, дам особливу ласку.
  2. Я обіцяю дати свою особливу охорону і великі ласки всім, хто побожно відмовляють мій псалтир(вервицю).
  3. Вервиця стане найсильнішим засобом проти пекла; вона знищить злі нахили, ослабить гріх, поконає безвір’я.
  4. Вона стане причиною поновленого розквіту чеснот і добрих діл, випросить щедрого Божого милосердя; відверне серця людей від любові до світу і його марнот, а піднесе їх до бажання вічних речей. Як багато душ освятиться за допомогою цього засобу.
  5. Душа, що приходить до мене з вервицею, не загине.
  6. Той, хто побожно відмовлятиме вервицю, не зазнає Божого гніву, не втратить спасіння з причини несподіваної смерті, а якщо він у грісі, то навернеться; якщо він у Божій ласці, то витриває у ній і стане гідним вічного життя.
  7. Правдиво віддані слуги моєї вервиці не вмруть без святих Тайн.
  8. Це моя воля, щоб ті, які відмовляють вервицю, мали в житті і у смерті світло і повноту ласк, щоб у житті і смерті мали участь у заслугах святих.
  9. Кожного дня я звільняю з чистилища душі, які були віддані моїй вервиці.
  10. Правдиві слуги моєї вервиці втішатимуться великою славою у небі.
  11. Все, що проситимеш через вервицю, дістанеш.
  12. Я допоможу у кожній потребі тим, що поширюють мою вервицю.
  13. Я випросила у Мого Сина, щоб усі члени братства моєї вервиці мали у житті і в смерті всіх блаженних за cвоїх співтоваришів.
  14. Всі, що відмовляють мою вервицю, є моїми дітьми і братами мого Єдинородного Сина, Ісуса Христа.
  15. Набожність до моєї вервиці – це великий знак вибрання.

Молитва на Вервиці зародилася в глибоку давнину II століття. На Сході, у Сирії, християни, побудували перші монастирі, почали молитися там, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. Отож назва «вервиця» походить саме від слова «верв», що означає «шнурок, мотузка».

У період середньовіччя Латинська Церква перейняла Вервицю від Східної Церкви. З цього часу за допомогою Вервиці той, хто молився на ній, отримував Божі ласки, прощення своїх гріхів, укріплювалися у вірі.

Першими великим пропагандистом молитви на Вервиці був cв. Домінік (1170—1221). У Тулузі 1214 року перед ним з’явилася з Неба Матір Божа з трьома небесними дівами і попросила поширювати молитву на Вервиці поміж християнами. У XV столітті в Західній Європі, де молитва на Вервиці була майже забутою, бл. Алан де Рупе (1428—1475) допоміг відродити її. Пізніше місіонер cв. Людовік Гріньйон де Монфорт (1673—1716) у молитві на Вервиці доказав, що вона не тільки допомагає навертати і спасати людські душі силою молитов Отче наш і Богородице Діво, а є входженням у глибокі таїнства життя, смерті, і воскресіння і слави Ісуса Христа і Діви Марії. Він вважав, що Пречиста Діва Марія з усіх набожеств найбільше цінує Вервицю, бо через неї кожний християнин отримує прощення за провини, звільняється від гріха, прагнучи досконалості, зростає у ласці. Хто плаче, знаходить радість і спокій, хто в біді, — допомогу і розраду …

Того, хто входить у світ Вервиці, не мучать сумніви та помисли, не захоплюють пристрасті. Диявол і плоть стають безсилими перед силою вінчальної молитви, яка рятує світ від катастрофи війни, стихійних лих і хвороб. Ця чудодійна молитва стає провидінням для молитвеника, допомагає йому доторкнутись серцем до одвічнихтайн і небесних доброчеснот любові та миру.

У розповідях про св. Франціска згадується такий випадок: один молодий чернець ревно відмовляв cв. Вервицю щодня перед обідом. Одного разу він не зумів її вчасно відмовити. Щоб не порушувати своєї обітниці, він просив дозволу в настоятеля на запізнення до обідньої трапези і пішов до монастирської каплички. Настоятель, зауваживши, що хлопця досить довго немає, послав до каплички іншого брата. Зайшовши туди , він побачив, як молодого ченця Матір Божу та двох ангелів огортало дивовижне сайво. На кожне Богородице Діво… з уст молодого монаха виходила біла троянда, її підхоплювали ангели та оздоблювали нею корону на голові Пречистої Діви Марії…

Тому Вервицю називають ще Рожанцем, що в перекладі означає корона троянд (рож). Блаженний Алан де Рупе говорив, що Вервиця із 150 Богородице Діво є великою короною із білих троянд для Марії, а Вервиця із 16 Отче наш– малою короною із червоних троянд для Ісуса.

Через серце Матері Божої лине молитва на Святій Вервиці – пісня любові, таїнств життя Ісуса Христа і Марії, джерело освячення, духовного збагачення християнського життя.

Вервиця – таїнство, за своєю вагомістю друге після Служби Божої. Услід за євхаристійним – містичне втілення Царя в серці.

Полюбімо світ Вервиці! Євхаристійне таїнство і Вервиця складуть повноту живої Євангелії, яка відкриється такою, якою її сьогодні бажає втілити в серцях ваших Всевишній.

Якось один кореспондент запитав Папу Римського, чи Ватікан має ядерну зброю? Папа відповів, що має... І показав йому святу Вервицю.

Зиновій Бичко, НСЖУ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: