В новий рік – у новому статусі?

В новий рік – у новому статусі?

В новий рік – у новому статусі?

 

Початок нового церковного року для православних християн ознаменувався цікавою подією: Вселенський патріарх Варфоломій скасував Архиєпископію православних російських церков у Західній Європі, яка у своєму нинішньому вигляді проіснувала в Константинопольській церкві з 1931 року. Священний синод РПЦ 14 вересня прийняв рішення про входження Архиєпископії до складу РПЦ, однак перед тим стався конфуз, який засвідчив про ймовірний розкол російської церкви в Західній Європі.

Нагадаємо:Західноєвропейський екзархат російських парафій (фр. Archevêché des églises russes en Europe occidentale) — колишня єпархія в складі Константинопольського патріархату з центром в Парижі в декількох країнах Європи, головним чином у Франції. Церковна юрисдикція Константинопольського патріархату була створена для опіки емігрантів з Російської імперії після громадянської війни в лютому 1931 року, об'єднавши прийняті в Константинопольський Патріархат російські закордонні парафії, що перебували під опікою емігрантського митрополита Євлогія Георгієвського, завдяки чому в 1930-х і 1940-х роках, а також пізніше, структура неофіційно називалася «євлогіанською» . При заснуванні підкреслювали тимчасовий характер існування даної структури в юрисдикції Константинопольського Патріархату, що було відображено в назві: «Тимчасовий екзархат святого апостольського і патріаршого трону Константинополя в Західній Європі». Спочатку парафії в еміграції були сформовані до існування «Тимчасового екзархату святого апостольського і патріаршого трону Константинополя в Західній Європі». У 1971 р. екзархат був перетворений на Російську Православну архієпископію Західної Європи. У 1999 р. патріарх Варфоломій спеціальним Томосом відновив статус екзархату. Ця церковна юрисдикція поширилась на ФранціюБельгіюНідерланди, Норвегію, Швецію, Іспанію, Італію та Данію. У складі екзархату було близько 65 парафій, 100 священиків і 30 дияконів. Центр екзархату знаходився у Франції та співіснував паралельно з грецькою митрополією Франції, яку нині очолює митрополит Гальський Емануїл.

У 1965 р. Константинопольський Патріархат відмовився від своєї юрисдикції над ним і благословив повернутися йому в підпорядкування патріарха Московського, що не було виконано. 22 січня 1971 р. Константинопольський патріархат відновив свою юрисдикцію над парафіями, перетворивши його в Архиєпископію російських православних парафій в Західній Європі підпорядковані Галльській митрополії. 19 червня 1999 р. Томосом патріарха Константинопольського Варфоломія Архиєпископія була наділена статусом екзархату, однак його ж рішенням від 27 листопада 2018 р. Томос було скасовано, а сам екзархат розпущений, і його парафіям вказано було увійти до складу митрополій Константинопільського патріархату.

За час свого існування перетерпіла певну еволюцію: якщо на початку «Тимчасовий екзархат» об'єднував російськомовних емігрантів першої хвилі з Росії на богослужінні виключно церковнослов'янською мовою, то починаючи з післявоєнних років і особливо в останні роки свого існування в його склад приходили православні християни різного етнокультурного походження, а богослужіння відбувалися не тільки церковнослов'янською, але і місцевими мовами. Це, вочевидь, і стало каменем спотикання при підготовці «повернення» Архієпископії в РПЦ.

З рішенням про відміну Вселенським патріархом Варфоломієм статусу екзархату частина пастви та її глава, архієпископ Іоанн (Реннето) не погодилися й спробували прийняти своє «історичне» рішення про «повернення» в РПЦ. Хоча Патріарх встиг відсторонити  архієпископа Іоанна від керівництва російськими парафіями в Західній Європі, той все одно скликав конференцію щодо входження в РПЦ. Але… Але стався конфуз: для прийняття «історичного» рішення забракло голосів. Щоби отримати бодай якусь сатисфакцію після такої поразки, Іоанн оголосив про власний перехід у РПЦ і закликав інших так само вчинити. Знаючи російську ментальність, навіть не сумніваємося, що значна частина пастви так і вчинить, але судячи з голосування, буде чимало й тих, які не погодяться. Це – розкол, який боляче поранить РПЦ і не дозволятиме рані «затягнутися», допоки церковне керівництво РПЦ вестиме таку політику.

Дмитро ФЕДАН

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: