Тяжкі думи над мовою нашою

Тяжкі думи над мовою нашою

Тяжкі думи над мовою нашою

 

Бентежить мене безупинно той факт, що так безліку живущих в Україні паталогічно ненавидять нашу українську мову.

Мова — це не абстракція, це не аморфність і не дим. Це жива Божа субстанція з душею, з чуттями й акумулюючою енергією.

Аби любити, шанувати мову народу, серед якого живеш, треба мати у своїй душі, серці її правічні гени. Необхідно, щоби ще в лоні Мати засіяла в тобі гірчичне зернятко Мови, яке згодом вибуяє могутньою кроною.

Та чи мають щось найменшого із того московські бомжі, зеки і вбивці, що їх Сталін у 1932-33 роках, коли трупи українців покотом укривали безмежні поля, шукаючи бодай колосочок, вселив у ще теплі українські хати. Хіба буде ця наволоч, ця, за висловом геніального Олеся Гончара, ракова пухлина толерантною до українця, до його мови? Тому в Сло'янську, Мелітополі, Донбасі московські воші плодять гниди мільярдні й комфортно себе почувати на нашій землі. І тут постають благородні українські душі, які не дають спокою зайдам, нагадують, що вони чужорідне в нас тіло.

Ці варвари без роду-племені не знають і не хочуть відчути Всевишнього. У їхніх гнилих і смердючих нутрощах оселився диявол, сатана, нечистий.

Чи буде він, оскверненний і проклятий, терпіти божественну душу українця? Не так уже й давно і Донбас, і Кубань гриміли на світ увесь душевною радісною піснею, утверджуючи перед ним свою українскість.

Примусово жоден наш уряд їх не викурить із землі нашої. Лишилося хіба надіятися на справеливе Господнє Провидіння! 

Зиновій Бичко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: