Сам собі режисер
Або секрети молодості 93-річного «юнака»
Та моя скупість рядилася в різні одежі й подавала себе часом навіть у дуже респектабельному вигляді. Вона дурила мене без особливих труднощів, входила в життя й скеровувала долю на манівці, особливо ж, коли працювала в парі з хіттю.
– Скажіть, чому так діється? – запитав я в асистента Буддієва. – Мене вважають інтелектуалом, а я не можу розпізнати звичайну скупість.
– Інтелект – непоганий інструмент, коли ним розпоряджається людина, та біда, коли він людиною розпоряджається. Серед моїх пацієнтів був академік – світило науки світового рівня. Йому діагностували простатит.
– Чи можете ви дати раду з моєю хворобою? – запитав він одразу ж після привітання.
— Ні, хвороба – ваша, тож раду з нею повинні дати ви сам, а я чим зможу – тим допоможу.
– І що мені для цього треба робити?
– Вам треба щодня виконувати ось таку систему вправ, змінити спосіб мислення та харчування.
– Як довго мені треба цим займатися?
– Думаю, року вистачить, аби привести організм до норми.
– Скільки! – очі в академіка зробилися круглими. – Цілий рік! Ні! Дайте мені якихось пігулок – і будьте здорові!
– Ви курите?
– Так.
– І скільки сигарет викурюєте в день?
– Щонайменше півтори пачки?
– Навіть якщо на всмоктування диму одної цигарки ви витрачали б по дві хвилини, то в день на руйнування таким способом свого організму витрачатимете щонайменше годину. Цілої години на псування здоров’я не шкода, а пожертвувати п’ятнадцятьма хвилинами, щоб стати здоровим, не хочете!
– Молодий чоловіче, не забирайте в мене час! – академік гримнув дверима.
–Мабуть, у дорозі інтелект ученого виправдовував його та звинувачував мене, мовляв, нерозумний пацан не годен збагнути, що зранку після першої кави з цигаркою в голову приходять неординарні ідеї. Він пропонує відмовитися від такого приємного та корисного для роботи ритуалу й замінити його нудними безглуздими вправами? Не вийде!
– А яка доля академіка? – запитав я асистента.
– Через три роки він помер від раку простати, хоча міг ще жити, пізнавати й творити на користь людям і собі в задоволення.
У той час поїзд зупинився, Віктор, який слухав розповідь крізь дрімоту, мимоволі нахилився так, що ледь не торкнувся носом пачки із сигаретами.
– Не зашкодило б і мені випити кавусю під затяжку… – його ліве око примружилось, а праве округлилось і піднялось уверх. – Знали б ви, пане Гавловський, який то кайф, коли робите маленький ковток, затягуєтеся, а дим витанцьовує в той час, наче моя сусідка бабця Паранька під музику Вівальді!
– А ще коли на столі не лише кава, а й коньяк… Знаю, брате, знаю! В часи радянського застою цей ритуал подобався й мені. Щоправда, в Сибіру кава була таким же дефіцитом, як повітря тому, кого закрутив вир і нестримно поніс на дно бурхливої ріки. Та, коли випадала нагода приїхати до Львова чи Ужгорода, цей ранковий коньячно-кавовий ритуал ставав для мене таким же звичним, як зарядка для спортсмена, і я не шкодував грошей, аби псувати здоров’я.
– То, може, попросимо провідницю, щоби принесла по склянці кави, а коньяк у мене є в сумці? Кайфанемо! Ви розбудите свою ностальгію, а я приведу до порядку свої мізки, бо слухаю вас, слухаю й не можу позбутися думки, що без ста грамів не розберусь у вашій філософії. Ви кажете, що то біда, коли людиною керує інтелект. А хто нею має керувати?
Пан Гавловський розтягнув губи в широчезній усмішці:
– Таке ж запитання я ставив тоді Буддієву. Не міг не спитати, бо мій інтелект протестував. Фіґню якусь придумав той бурят, – думав я. Невже в людині є щось вище від інтелекту?
А хитрий Буддієв, здавалося, читав мої думки:
– Ваші давні греки були мудрими: казали, що людині притаманні три види розуму – теос, еґос і сатан. Неважко здогадатися, що теос – це божественний, вищий розум. Він – зв’язковий між творцем і людиною. Еґос – середній, виправдовувальний розум, здатний виправдати все, що б людина не витворила. Сатан – нижчий, руйнівний розум, що поєднується зі стихіями всередині людини, руйнує людські структури й трощить усе довкола себе. Спробуйте самі відповісти, які види розуму формують інтелект, замкнений сам на собі. Це буде вашим домашнім завданням.
Іван ШВЕД
(Далі буде)
