Повчання Якима Сеньківського місіонарам

Повчання Якима Сеньківського місіонарам

Повчання Якима Сеньківського місіонарам

 

У червні традиційно згадуємо й молитовно вшановуємо блаженних новомучеників нашої Української Греко-Католицької Церкви. Серед тих, хто своїм життям та мученицькою смертю засвідчив вірність Богові, Церкві та українському народові, були й дрогобицькі отці-василіяни – Северин Бараник, Яким Сеньківський та Віталій Байрак.

В архівах музею «Дрогобиччина» зберігаються деякі документи, листи, світлини, пов’язані з їхніми іменами, більшість із яких уперше експонувалася на документальній виставці «Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охороно надійна!» наприкінці червня 2016 р. Вона була приурочена 15-й річниці проголошення Папою Іваном Павлом ІІ під час його візиту в Україну 28-х новомучеників УГКЦ.

Поштовхом для організації такої виставки став віднайдений серед документів лист кінця 1930-х років, написаний о. Якимом (Сеньківським) до ігумена, отців та братів монастиря ОО. Василіян, із рекомендаціями щодо проведення духовних місій. Детально з’ясувати, до якого саме монастиря був адресований лист, не вдалося, але це, зрештою, не так важливо. Мене він дуже зацікавив і зворушив, найперше, своїм змістом, стилістикою, викладом думки. Окрім того, у процесі підготовки виставки зауважила, що того року припали ще дві річниці: 120-та від дня народження та 75-та мученицької смерті о. Якима Сеньківського.

Зазначу, що о. Яким Сеньківський визначався блискучим проповідницьким хистом. Здобувши науковий ступінь доктора богослов’я (Інсбрук, Австрія), певний час був професором гуманістичних наук при монастирі в Лаврові, де навчав українознавства, латини, загальної історії, географії та хімії. Був автором хроніки василіанського монастиря у Львові, часто проводив реколекції та місії. Та все ж, попри свою освіченість та наукові здобутки, запам’ятався сучасникам як завжди ввічливий та привітний, із вродженими скромністю та гідністю, ревний священник ‒ справжній Христовий слуга.

Отож, пропоную увазі читачів повний текст цього листа, за винятком деяких слів чи виразів, які не вдалось відчитати через потертості паперу чи особливості письма автора. Та, переконана, це не вплине на розуміння суті. Спеціально зберігаю оригінальний стиль і орфографію тексту, щоби сповна відчути й подумки перенестися у той час, а також усі підкреслення (акцентування) автора.

Текст, думаю, є цікавим не лише для духовенства чи семінаристів, а й для мирян.

***

Преподобний Отче!

Вибачайте, що так довго нічого Вам неписав, хоч приобіцяв. Ріжні склались причини: як місії-реколякциї тай робота в церкві. І сегодня ще небагато часу до писання, бо зачав реколякциї в монастирській церкві. Та мимо сего хочу позбутися одного милого обов’язку зглядом Вашої особи, а саме: дати Вам бажані інформації про місію. Тому що се за обширне поле – ограничуся до найконечнійших.

Добре переведена місія – то буря, що стрясає цілою душею, обновляє її цілковито і держить на цілі десятки літ – а нераз й ціле життя – на добрій дорозі. Противно зле переведена місія – то як нагла злива, що землі не наводнить ні життя не утвердить. Що треба до доброго переведення місії, то минаю, бо годі про все писати. По Божій ласці перше місце займає добре приготовані й оброблені проповіди. Доброю проповідею стягнеся найбільших грішників, але злою – мало кого. Добрий місіонар усе буде мати до кого говорити, але злий – рідко коли. … , що хтось має дані до сего занятя винен у тім напрямі ціле життя працювати, студіювати, питати. Не тільки се, але такий винен змагати зівсіх сил, щоб визначився в тім ділі – статись «Спецом», як каже світ. Без того не буде ні добрий місіонар, ні добрий проповідник. Буде партачем, а не сівачем. Коли єго душа перенята такою ідеологією, тоді спокійно може забиратися до такого відповідального діла, якщо ні – краще не тикати єго.

Щодо місийних наук, то всі вони становити мають цілість, подібно як усі звена творять цілий ланцюг.

У вступній науці маю познайомити слухачів із місією, що таке місія і для кого місія, і нащо та місія та як з неї користати.

У проповіди о «ціли» маю ясно показати людям, на що вони живуть. Нелегка се проповідь, але конечна. Не багато між нашими таких, що добре її мають оброблену. Після мене найкраще її говорити такими точками:

1) 1. Бог є моїм початком. 2). 1. Бога пізнати.

  1. Бог – моя ціль. 2. Полюбити.
  2. Бог – мій кінець. 3. Служити.
  3. Прозапевнити.

По тій проповіди слідує про спасіння душі. Се також нелегка проповідь, але одна з найтяжчих, а муситься говорити, бож не все однакові слухачі – міняються, одні рано, а другі вечером. Я признаюся, що ще не чув доброї проповіди про спасіння. Звичайно, мають відписані з Шмідта або Туссена і з тим їздять. Та «sit sibi» Після мене ся проповідь, має мати дві части. В першій представити рації. Чому я маю працювати над спасенням душі, а в другій, чим єго запевнити? Тоді повна є проповідь.

По тім слідує третя основна правда про гріх, що він – одинокий ворог мого вічного спасення. Тому так єго маю змалювати, щоб кожний наглядно бачив, що справді тяжкий гріх позбавляє чоловіка єго призначення вічного щастя, а веде у вічне нещастя. Сі три проповіди – то основа, на якій будуються дальші місійни проповіди. З ними тісно лучаться вічні правди – їхня ціль яка? «Пом’яни послідная твоя – вовік не согрішиш».

Они мають утвердити в постановах людей, що гріх – се найстрашнійший ворог, бо позбавляє тебе найбільшого добра і щастя. Тому всі вічні правди так має місіонар представити, щоб effectus був такий, який диктує Св. Дух словами: згадай на послідні річи, а ніколи не згрішиш. Боязнь гріха – а запал до добра – то ціль послідних річей. Хто сего … не має на оці – того місийні проповіді не становлять ціли і не служать до ціли, бо відірвані-порозривані. Добрі на неділі, але не на місію. Однак тому, що Бог в сих Проповідях виходить дуже строгий і, по-людськи беручи, страшний, а навіть, як люде говорять, жорстокий, то конечно треба Бога представити як милосердного ласкавого Вітця, що не хоче карати, але милувати грішника. До сего служить проповідь про безконечне Боже милосердя. Її ніхто не говорить із наших проповідників – а чому – то самі шукайте відповіди. Ся проповідь щей ту має ціль, що вона влекшує грішникам дорогу до сповіди. Нею притягаєся найб. грішників.

Слідують проповіди о покаянню – о сповіди. Добра сповідь – то овоч місії, до сего мають змиряти всі науки й молитви місіонара з людьми. Звичайно, говоряться вони рано, коли мало людей, тому конечно одна проповідь про сповідь мусить бути вечером,у якій би конечно порушити 1. конечність сповіди, і збити закиди 2) генеральну сповідь – кому одна конечна, кому потребочна – саму сповідь жаль зробити з ними, якби і постанова поправа. Про генеральну сповідь добре згадати кількома словами при смерти суді й пеклі, щоб вбилося в пам’ять грішників – нащо мало хто звертає увагу. Ся частина місії найважнійша, тому і найлучше треба її обробити, се треба знати, що не так легко говорити про сповідь. Ту треба – багато праці і труду собі завдати. Тому не кожний може їх підниматися.

Проповідь о Божих заповідях найлегші, тому від них мають і повинні зачинати свій початок місіонері, вивчивши четверту і шесту заповідь. На що треба звернути увагу в тих заповідях? На блуди і гріхи в нашім народі. А загальний гріх против першої заповіди – то не у … віра, колебаня ся у ній передовсім на війні. Тому найв. річ у першій заповіди є обробити добре віру, єї конечність, вказати, котра віра є…

… віра, коли вона спасає, коли затрагує чоловіка, хоч би і правдива була у него, відтак гріхи проти віри. Се на годину аж забагато. Се фундамент – освячення, якщо не буде сего, то і прочего не треба. Не треба журитися тим, що я не скажу про любов Бога, про молитву і про почитання. Бо неможливе, бо про любов Б. має сказатися в проповіди о ціли чол., а о молитві – в другій заповіди. Бо коли злучимо все в одную проповідь, то буде тривати півтора години і нічо не вкоріниться, то все побіжно мусить йти. На жаль,усі наші місіонарі говорять так, що за віру мало, а багато – за прочі річи. Взагалі в заповідях не треба звертати уваги на се, щоб все сказати і вичерпати, бо то не можливе, але звернути увагу на се, що найнебезпечнійше і найбільше розповсюджене. Так, прим., в другій заповіди таким гріхом – се проклін, боженя ся, кривоприсяга, а менше – богохульство, недодержання обітів, опущення молитов. Чи було б розумне … проклін, а розводитися над богохульством? Сей воно? На се саме і в кожній заповіди треба глядіти.

Місію кінчитися повинно проповідею про небо. Єї не повинно бракувати. Хоч її завсігди бракує. Нагороди очікує кожний слуга від Пана. Задармо не приймеся труду. Колиж Бог усім обіцяв заплатити, то людям слугам конечно о ту нагороду описати. Дуже вдячна проповідь – більше притягнеся до Служби Божої, ніж іншою якою.

Важні в місії є так звані рекапітуляції найважнійших правд. Се належить до того місіонаря, що вечером говорить. Ними і людей просвічуєся і вбиваєся їм в память їхня ціль…, але такі рекапітуляції не повинні довше тривати,ніж 5-7 хвилин через подані три дні. Добру рекапітуляцію зробили Ви на Чесного Хреста з моєї вечірньої проповіди.

Се було б все, що відноситься до самої техніки місиї. Се тільки одна частина до доброго переведення місії, бо за другу годі писати, бо в нас нема одностайности ні порозуміння. Та це вже до мене не належить.

Усі ті мої інформації – се не мої, але других. Зачерпнув я їх у наших давних місіонарів і світлих проповідників як бл. п. о. Філяса, о. Лончини, багато від о. … знаного амер. місіонаря і багато читав. Ви мене о них просили, а я радо роблю братню прислугу. Вільно з них скористати, як вільно і інших інформацій держатись.

Слідує кінцева проповідь … хрестом одна з найважнійших. Що в тій проповіди має говоритися? А що говорять? Говорять про все – тільки не про хрест, о …до витривання, рекапітуляція цілої місії… Колиб мене хто спитав, про що говорити, то тільки про значення Св. Хреста – чим … хрест має бути у вашій парохії.

  1. Се ваш дороговказ (місіонар до служ), 2) ваша пересторога, 3) свідок вашої поправи, 4) дерево спасення. Любіть і почитайте Св. Хрест. Єго на пам’ятку лишаємо од всі цінности від золота срібла. На тім кінчиться місія – і як кінчу своє писання.

Щиро здоровлю Впр. о. Ігумена

І всіх всеч. отців і братів

Слуга в Хр.

Яким (Сеньківський)

 

Ірина СЕНЮРА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: