Лицемірство в обгортці добра

Лицемірство в обгортці добра

Лицемірство в обгортці добра

 

У період передвиборчої кампанії багатоздебільшого усміхнених облич бачимо на білбордах. Здавалося б, випромінюють добро, радість.Обіцянки кандидатів такі нам близькі, такі довгоочікувані!Пригадала оповідку знайомої проїї подругу Аллу, яка також завжди усміхалася, говорилалагідно, ніколи не гнівалася. Не людина, а перлина. Так думала більшість Аллиних друзів, аж поки не виринула історія з її життя, яка приголомшила, розчарувала.

У молодості Алла вчинила зло: через необережність збила на дорозі дитину на смерть. Була багатою, мала модний автомобіль, море грошей. І не думала, що одна мить переверне все життя. Батьки відкупили доньку, але докори сумління так гнітили її, що почала хворіти, депресія заганяла в безвихідь. Спало на думку відпокутувати за цей ганебний учинок добрими справами. Алла виїхала за кордон, де відкрила мережу благодійних організацій для бідних, безхатченків, знедолених. Де бачила обдертих – одразу ж розраджувала й давала прихисток та гроші. Про неї писали в газетах,подякам не було меж. Та Алла не могла заспокоїтися. Їй щоразу снилася та жахлива подія: крик дитини на дорозі, несправедливе виправдання на суді. Коли прокидалася, говорила сама до себе: «Алло, усе буде добре! Тебе чекають бідні. Усміхнися – і вперед».

Настала мить смерті. Часте безсоння, недоїдання, депресивні стани, серцеві напади зробили свою справу. Алла була одна, не мала ні брата, ні сестри. Мусила передати добродійну справу комусь із тих, кого прихистила. Відвідувачі здавалися штучними, вдавали добряків, усміхалися, аби отримати багатий спадок – чимало благодійних фондів, центрів для безхатьків, будинків для літніх людей. Аллаз огидою спостерігала за численними підлизами. Колись вони простягали тремтливі руки, щоб просити милостиню, більше плакали, ніж говорили. Тепер їхня мова була лицемірно-солодка: гарно одягнені блазні мило промовляли, задобрювали, нетерпляче очікуючи наотримання спадщини. Аллу пік сором: «Я така сама, як вони: лицемірка, а краще сказати –лиходійка. Хотіла виправити помилку. Одне вбивство покрила багатьма. Ці бідняки тепер гірші, ніж були. Їхнє життя нині – театр. Тоді хоча були бідні, але хоча б щиріші. Дитина загинула. Ніщо не компенсує батькам цю втрату. А я хотіла загладити провину лицемірством. Треба було каятися, прощення в Бога просити, жити так, як Господь наказав. Яка тупість! Ось така моя заплата».

Судити не будемо, бо не знаємо, як учинили б, коли б нам світила тюрма, коли б хотіли якнайшвидше забути про заподіяне нами зло.

Сподіваймося, що кожен кандидат, хто красується на великих рекламних щитах, чинитиме й справді те, що обіцяє, а не прикриватимелицемірство добром.

 

Ірина МИХАЦЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: