Філософська парадигма мови Митрополита Андрея

Філософська парадигма мови Митрополита Андрея

 

Філософська парадигма мови Митрополита Андрея

Аби служити Богові та стати духовним лідером українського народу граф за походженням із блискучою освітою й, безперечно, хорошими перспективами, А. Шептицький покидає все та іде в монастир.

  Мало хто зробив стільки неоціненного для церковного життя в Україні, як Митрополит Андрей Шептицький. Та й не лише для церковного. Зокрема чимало глибоких наукових спостережень  свідчать про його діяльність на ниві утвердження й розвою української мови.

Неординарні погляди Митрополита Андрея Шептицького на життя українського народу, на його побут, мову найкраще бачимо в незліченних працях, писаних тогочасною добірною народною українською мовою, яку він настійно вважав за  найголовніший чинник єдності свого народу.

     Мова і стиль А. Шептицького привернули до себе увагу І.  Франка, У. Єдлінської, Г. Нуцьковської, М. Лозинського, С. Гірняка, У. Добосевич та інших вчених.Спостерігаючи за новаторськими тенденціями, які проявлялися в народнорозмовній мові та в оригінальному стилі Митрополита, Франко виділяєсонячні, ангельські літературні прикмети його творів. Рідна мова – це одна з філософсько-лінгвістичних категорій, суть якої визначають за кількома параметрами – мовою предків, роду, сім’ї, що пов’язує людину з її етносом, ілюструє національну специфіку; перша — це мова, яку людина засвоїла з дитинства. У широкому розумінні відчуття й усвідомлення рідної мови для особистості може бути зумовлене також територіальними, культурними, а на певних історичних етапах – ще й релігійними чинниками. Отже, зростаючи у строкатому мовному середовищі як особистого сімейного і товариського оточення, так і в цілому Галичини кінця ХІХ ст., майбутній Митрополит визначає для себе єдиний пріоритет рідної української мови. Митрополит переконаний, що всі, що по-українськи говорять або що уважають українську мову за рідну, утворюють український народ.

Першою умовою для побудови української держави та її мови Митрополит Андрей вважає національну єдність і гармонію духу. Мова, на його думку, є одним з головних факторів єдности, але вона є лише одним із чинників, що творить народ.Тому поза мовою мусить бути ще щось глибше. Бажання народу складати єдине ціле, свідома воля всіх одиниць — злучитися в одну організацію. Духовну основу єдності нації дає, на думку А. Шептицького, єдність Церкви. Для побудови української держави потрібна така єдність усіх політичних сил України.

Мова як засіб проголошення і навчання науки Христової – ще один із аспектів, якому Владика приділяє надзвичайно багато уваги як ваховий мовознавець. Головним посередником у цьому процесі, звичайно ж, виступає жанр проповіді, ставлення до якого у Шептицького настільки поважне, що проповідь названо «страшним небесним обов’язком». При цьому інструмент як засіб є, за невеликими винятками, незмінним – це рідна мова. У плеканні слова для цієї апостольської мети Митрополит нерідко промовляє, використовуючи такі засоби, які могли б стати окрасою поетичного твору. Такі слова несуть у собі людську й божественну енергетику їхнього автора. У пошуках цієї мови Митрополит Андрей звертався й до церковнослов’янської мови в її зукраїнізованому варіанті як первинного джерела, і до гуцульських говірок, однак найкращі плоди виявилися в стихії рідної мови. Розуміння її ролі як найрезультативнішого засобу поширення й утвердження християнського віровчення, духовності, моральності проявлялося щоразу глибше й виразніше – від найперших послань, писаних на зламі віків і позначених пошуками найбільш придатних мовних засобів, і до останніх, що постали в умовах війни та переслідування греко-католицької церкви. Кожна теза, що стосується мистецтва проповіді, завжди пов’язана з думкою про рідну мову: «В цілій своїй людській ділянці церква пристосовується до людей. І тоді стається такою людською, такою народною, як ніяка інша народна інституція… Бо перш усього проповідає до людей їхньою власною, рідною мовою. Також на народну мову перекладає свої загальнолюдські твори: Св. Письмо і твори отців … стається …силою національної культури… З кожної проповідниці проповідає наша церква народною українською мовою» (1, т. І, с. 42–43); «Одна річ може початкуючому проповідникові робити трудність – стиль, язик, образи, порівнаннє, приміри популярні. Популярність … приносить тількохісна, скілько її люди ясно розуміють і легко можуть запам’ятати. Гадаю, що кожний богослов в час своїх студій зробив се спостереженнє, що довгий, а неясний трактат не так науку якусь виложить, як коротке, але ясне реченнє» (2, т. І, с. 401); «…до народа промовляти його бесідою і не лише бесідою: треба добирати способів говоріння, образів, порівнянь, вийнятих з уст народа… Першою школою доброї проповіди для нас суть розговори, казки, оповідання, передання, підслухані від тих простих і неписьменних» (3, т. І, с. 782). Традиція проповідувати рідною мовою має в українському церковному житті вже кілька століть. Андрей Шептицький вірно й ревно цей звичай продовжує і поглиблює, ніколи не ставлячи під сумнів домінування рідної мови в жанрі проповіді. У церковній практиці постає (і не вперше) ще одна проблема – запровадження української мови у Чин Богослуження. У питаннях уведення української мови в церковний вжиток ще на початку століття А. Шептицького цілковито підтримувала інтелігенція Галичини: «Ми не маємо Святого Письма в народній мові… варто над тим поговорити, бо се – важніше діло, чим уся політика…» (4, т. І, с. 835).

Андрей Шептицький окреслює ті мовні проблеми, які постають перед греко-католицьким духовенством як своєрідні виклики сучасності, що здатні стати інструментом модернізації церкви. У цілому з приводу того, що стосується питань рідної мови, Митрополит Андрей є однодумцем з Митрополитом Іларіоном. Підсумком дискусій щодо вживання української мови в церковній практиці та особистих роздумів з цього приводу Митрополита Андрея став Декрет Архиєпархіяльного Собору 1940 р. «Визнання вселенської віри». У цьому документі сконцентровано головні засади мовної політики греко-католицької церкви, безпосередньо пов’язані з визначенням статусу української мови.  Отже, розуміння, сприйняття і практичне застосування рідної української мови для Андрея Шептицького виявляється: 1) в її взаємозв’язках та взаємозумовленості з процесами становлення й самоідентифікації української нації як одного з домінантних чинників, 2) у необхідності використовувати її як інструмент для християнського виховання дітей, спрямовування молоді, 3) у сприйнятті її як засобу, без якого неможлива плідна праця української інтелігенції, 4) у максимальному застосуванні її в церкві не лише з апостольською метою поширення християнської науки, але й у літургійній практиці; 5) у використанні цієї мови як засобу соціального служіння рідному народові. Натхненний Святим Духом, Митрополит Андрей у власних проповідях, посланнях, листах освячував своєю працею цю мову, ушляхетнював її, підносив до високих зразків конфесійного й публіцистичного стилів. У зв’язку з цим вимальовується ще один аспект дослідження – практичний, пов’язаний з особливостями індивідуального стилю А. Шептицького як автора різноманітних як за тематикою, так і за мовностильовими параметрами текстів.

Період єпископства у Станіславові тривав недовго — 14 місяців. За цей короткий інтервал встиг відвідати багато парохій, ознайомитись з їх життям. Митрополит Шептицький першим із вищих ієрархів греко-католицької церкви почав використовувати розмовну мову в спілкуванні з вірними. Ніхто з єпископів раніше не писав до гуцулів послання їхнім діалектом («До моїх любих гуцулів»). Складається враження, судячи з мови послання, що Митрополит народився й жив на Черемошанській землі.

     Отже, українська мова в історії свого розвитку та становлення завдячує Митрополитові А. Шептицькому як потужному патріотові та її оборонцеві.

Використана література:

 Шептицький А. Пастирські послання : У 4 т. / Андрей Шептицький. – Л., 2007– 2013.

Зиновій Бичко, м. Львів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: