А-М. СЕЛА ДРОГОБИЧЧИНИ

ДРОГОБИЧЧИНА СЬОГОДНІ

Народна етимологія намагається пояснити незнайоме через близькозвучні слова, які насправді можуть не мати між собою нічого спільного. Для прикладу наведемо назву м. Дрогобич. Тут маємо і "другий бич”, і "другі губичі”, і "дорогу добич”, і "драго (болото) – обич (місце)” та інші народні пояснення. Походження цієї назви так і понині остаточно не з’ясоване. А перекази та версії науковців надають їй своєрідного шарму та ще більшої загадковості.

Не завжди вдається проникнути до першооснови слова: зникають з лиця землі народи, які давали назви поселенням, змінюються до невпізнання самі назви під впливом різних мов, діалектів, до яких вони потрапляють, зникають предмети, за якими давалися назви поселенням, ідуть у небуття види занять чи особливості одягу, які також у давнину були визначальними для означення мешканців, а через них і самого поселення. Такі назви мовчать, але не мовчить народна етимологія.

У цьому розділі дослідження зупинимося на тому, як народ витлумачував назви своїх поселень. Скористаємось писемними джерелами, в яких це зафіксовано, зокрема "Історія міст і сіл Української РСР Львівська область”. "Легенди та повір’я Франкового підгір’я” Петра Сов’яка та з його особистого архіву.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: